нп 2/490/2700/2023 Справа № 490/7870/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
УХВАЛА
про закриття провадження
11 грудня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду за позовом до Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради , в якому просив стягнути на свою користь 3 000 000 грн моральної шкоди, завданої порушенням його прав відповідачем як органом місцевого самоврядування, суб'єктом владних повноважень, викликаних його протиправною бездіяльністю, відновлених та встановлених рішенням Миколаївського окружного адміністартивного суду від 04.08.2023 року по справі № 400/7856/23.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є учасником бойових дій та відповідно, має пільги, передбачені ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон від 22.10.1993 № 3551-ХІІ), серед яких - щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги. 30.06. 2022 року позивачу відповідачем було виплачено - 1491 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/7856/23 від 04.08.2023 року визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Зазначає, що Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, будучи органом місцевого самоврядування - суб'єктом владних повноважень порушив майнові законні соціальні права на пільги позивача за захистом та відновленням яких він був змушений звертатись до суду, який став на сторону справедливості й визнав бездіяльність відповідача протиправною.
Вказує, що відповідач, в рамках розгляду справи № 400/7856/23 ігнорував вимоги законодавства, яким регламентовані права та свободи позивача; протягом тривалого часу, відносно до установленого законодавством строку порушував права позтивача, як учасника бойових дій та ветерана війни на соціальний захист, пільги; знехтував рішенням Конституційного суду України, рішеням Великої Палати ВС та Верховного Суду; не бажав примирення, навіть після винесення 29.09.2020 та набрання чинності 13.01.2021 рішення Верховного суду у зразковій справі № 440/2722/20, яке було залишено без змін постановою Великою Палатою Верховного Суду; не бажав досудового врегулювання спору.
Більш того, такі дії відповідача носять систематичний характер і вже його енправомірін дії були втсановлені неодноразово рішеннями суду у справах №400/3436/20, 400/3384/20, отже він постійно змушений звертатися до суду за захистом свїх прав.
Також ззаначає, що дізнавшись про порушення своїх прав 30.06.2022 року вимушений був звертатися до лікаря, встановлений діагноз "Астеноневротичний синдром".
Вказані обставини, на думку позивача, мали причинно-наслідковий зв'язок й негативний вплив та викликали в позивача емоції, які досягли рівня страждання та приниження, а відтак завдали йому моральної шкоди.
Оцінив, завдану моральну шкод в розмірі 3 000 000 гривень, що є справедливим та віджповідає практиці ЄСПЛ.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 22.08.2023 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити проведення підготовчого судового засідання.
04.09.2023 року надано відзив на позов від представника відповідача, в якому заперечують позовні вимоги за їх необгрунтованістю та недоведеністю. Також зазначають, що дана позовна заява повністю продубльована позивачем до його адміністартивного позову, поданого до Миколаївського окружного адміністартивного суду і питання щодо відшкодування моральної шкоди вже вирішено судом при розгляді справи № 400/7856/23.
30.10.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України , оскільки проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі № 490/7870/23 та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі № 400/7856/23 слід дійти висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позовів є тотожними.
Ухвалою суду від 30.10.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено цивільну справу до розгляду по суті на 11 грудня 2023року.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Заперечень на клопотання та відповіді на відзив від позивача не надходило.
Представник Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явивися, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням від 04 серпня 2023 року у справі № 400/7856/23 Миколаївського окружного адміністративного суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000000,00 грн , залишеним без змін Постановою від 26 жовтня 2023 П'ятого апеляційного адміністративного суду - позов задоволений частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з у рахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн судом відмовлено.
Як вбачається з вказаного рішення суду, 27.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, в якому просив суд:
- зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8179 грн;
- стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є учасником бойових дій, а отже, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551). Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, відповідач протиправно виплатив грошову допомогу у неповному розмірі, який склав 1491,00 грн.
Позивач є учасником бойових дій та відповідно до ст. 12 Закону № 3551 отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. У 2022 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону №3551-XII і Порядку №540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної школи, суд зазначив, що позивачем не надано суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, а тому правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 07.02.2023 по справі № 823/2108/18.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Так, при співставленні тексту та змісту позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради , з якою він звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду 27.06.2023 року, серед вимог якої була вимога про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2 000 000 грн моральної шкоди, та поданої до Центрального районного суду м.Миколаєва позовної заяви про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 3 000 000 грн моральної шкоди - вбачається, що предмет та підстави позову є тотожними , більш того позивач у даній позовній заяві посилається на ті самі обстиавини, зазначає про ті самі докази, що і у адміністративному позові; більш того ці позовні заяви є взагалі ідентичними з тими самим викладенням обставин і навіть тимим самим абзацами та обгрунтуванням.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України , залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Звернення до суду завжди пов'язано із такою процесуальною підставою, як пред'явлення позову. Структурою позову є підстава, предмет та зміст позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді . Вимоги до позовної заяви відображені у ст. 175-177 ЦПК України.
Підстави - фактичні обставини справи (фактичні підстави) і норми права, з яких виник спір (юридичні підстави). Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із предметом позову.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. В адміністративному судочинстві до предмета позову належать рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Зміна (доповнення) підстав позову - це зміна (доповнення) обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, фактичних та/або юридичних.
Подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав законом забороняється.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Чуйкіна проти України» суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює право на суд, в якому є право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом (п. 50).
Про недопустимість будь-яких зловживань процесуальними правами та наслідки йдеться у наступному рішенні ЄСПЛ. У справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 суд нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. З цього випливає, що одним із аспектів обмеження права на прийняття заяви є наявність будь-яких зловживань процесуальними правами.
Позивач має право заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Однак не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. ( ст. 20 ЦПК України). Так, наприклад, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями чи діями, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 5 ст. 21 КАС).
Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19 зазначив, що чи мала кількість справ, які є в провадженні суду/судів, ще не є достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи типовими. У контексті цього звернення колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову. Окрім цього, Верховний Суд в своїй постанові від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19 зазначив, що насамперед треба зазначити, що чимала кількість справ, які є в провадженні суду/судів, ще не є достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи типовими. У контексті цього звернення колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову. Окрім цього, Верховний Суд в своїй постанові від 22 серпня 2018 року по цивільній справі № 372/2230/17-ц (провадження № 61-31594св18) зазначив, що: закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстави позову у адміністративній справі № 400/7856/23 та у цій справі є ідентичними, оскільки спір між тими самими сторонами у справах виник з одних підстав, позовна вимога є також тотожною, а збільшення розміру позовної вимоги з 2 000000 грн до 3 000 000 грн не змінює суті цих вимог.
При цьому, в силу принципу res judicata відшукання стороною, яка програла судовий спір, нового доказу після набуття рішенням законної сили, не повинне тягнути перегляд такого рішення. Проте і у цій справі позивач посилається на ті самі докази, що і у вищезазначеній адміністративній справі.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 490/7870/23, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи факту існування рішення Миколаївського окружногоадімінстративного суду від 04.08.2023 по справі № 400/7856/23, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві вимоги частини 2 статті 256 ЦПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 19, 255 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Гуденко О.А