Справа № 718/3757/23
Провадження 2/718/769/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2023 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В.,за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кіцманя справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
УСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Адвокатка Борденюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 13.02.2015 рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області № 718/74/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі доньки проживають разом із матір'ю та повністю перебувають на її утриманні. Крім того, старша дочка ОСОБА_5 є студенткою ІІ курсу юридичного факультету ЧНУ ім.Ю.Федьковича, навчається на денній формі, немає самостійного заробітку та не отримує стипендію. Посилається на те, що відповідач ухиляється від покладеного на нього сімейним законодавством обов'язку утримувати своїх дітей, а також відмовляється добровільно надавати кошти на їхнє утримання.
З посиланням на відповідні правові норми, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, - ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до повноліття ОСОБА_6 та до досягнення ОСОБА_5 23 років чи до закінчення навчання.
Відзив на позовну заяву не подано.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.11.20123 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.12.2023 адвокаткою Борденюк О.В. подано клопотання про повернення до стадії підготовчого судового провадження та про зміну предмету спору. В задоволенні поданих клопотань відмовлено з тих мотивів, що обставини, на які вона посилається як на підставу повернення до стадії підготовчого провадження, судом не визнано вагомими, оскільки позивачка мотивувала необхідність повернення до стадії підготовчого провадження - метою можливості зміни предмету позову, що є фактично новим позовом, про що стороні позивача було відомо на момент звернення із первісним позовом.
Позиція представників сторін в судовому засіданні, пояснення свідків.
Адвокат Борденюк О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Адвокатка Крамар І.І., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про проведення судового засідання без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що сторони з 27.07.2003 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області № 718/74/15-ц від 13.02.2015 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьками яких записано ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 19.04.2010 та серії НОМЕР_2 від 18.07.2005.
Із довідки № 233 слідує, що ОСОБА_5 є студенткою 2 курсу юридичного факультету денної форми навчання ЧНУ ім.Ю.Федьковича. Навчається на договірних умовах з 15.09.2022 по 30.06.2025.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 09.11.2023, відповідач проживає в АДРЕСА_1 разом із своїми батьками пенсійного віку. При обстеженні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розлучений, не працює та є пенсіонером, його батьки не можуть самостійно себе обслуговувати через похилий вік та стан здоров'я, у зв'язку із чим позивач здійснює за ними догляд. Хронічні захворювання батьків підтверджено довідками № 348 та 348 від 20.10.2023, які видані сімейним лікарем Лужанської АЗПСМ.
Норми права, які застосував суд.
Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачено статтею 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їхнє утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Крім того, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі -СК України).
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Мотиви з яких виходив суд.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
Аналізуючи вказані норми права, суд доходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення аліментів на дітей є обґрунтованими.
Однак, суд звертає увагу на те, що стягнення аліментів на неповнолітню дитину (глава 15 СК України) та стягнення аліментів на повнолітніх дітей (глава 16 СК України) є різними правовими інститутами, зокрема, у них різняться підстави стягнення та його припинення, мінімальний розмір та обставити, які враховуються при визначенні їхнього розміру, тому суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача єдиної частки аліментів на неповнолітню дитину та повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Отже, обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням шлюбу. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, вказані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
При визначенні розміру аліментів судом враховані обставини, передбачені ч.1 ст.182 СК України.
Факт проживання дитини з позивачкою відповідачем не спростовано.
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд виходить з того, що ним не надано жодних відомостей щодо незадовільного стану його здоров'я, наявності хронічних захворювань, інвалідності, наявності у нього інших дітей та інших обставин, що могли би вплинути на розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання неповнолітньої доньки, враховуючи при цьому право дитини на достатній рівень життя, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину щомісячно до її повноліття, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.
Щодо вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Встановивши, що донька ОСОБА_4 навчається на денній платній формі навчання на юридичному факультеті ЧНУ ім..Ю.Федьковича та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач ОСОБА_2 , який є працездатною особою та отримує пенсію, має можливість надавати дочці таку допомогу, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача аліментів на повнолітню на дитину, яка продовжує навчання.
Так, при визначенні розміру таких аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов'язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, жодних доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних з навчанням доньки (вартості підручників, посібників для навчання, вартості іншого приладдя, проїзду до навчального закладу, конкретної вартості послуг доступу до мережі Інтернет), позивачка не надала.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (в редакції чинній на момент розгляду апеляційної скарги), прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 гривень.
Верховний Суд в постанові у справі № 569/8960/17 (провадження № 61-3886 св 18) від 12.03 2018 року звернув увагу на те, що мінімальний розмір аліментів на повнолітніх дочку чи сина статтею 182 СК України не встановлений, тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на дочку, яка продовжує навчатися не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є необґрунтованими.
Враховуючи, що ОСОБА_5 є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, однак не має можливість працювати у вільний від навчання час, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, суд, з урахуванням того, що розмір призначених аліментів має бути не більшим як достатній для розумного задоволення потреб дитини і не повинен обмежувати матеріальних інтересів відповідача, вважає, що аліменти у розмірі 1/10 частини його доходів будуть забезпечувати належне утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за дві вимоги майнового характеру на суму 2147,20 грн..
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 150, 180, 181, 182,183, 191, 99, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно з 01.11.2023 і до закінчення дитиною навчання, тобто до 30.06.2025 року, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 01.11.2023 року.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2
Суддя Василь Скорейко