Справа № 646/6389/23
№ провадження 1-кп/646/673/2023
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю -секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №62023170020000849 від 05.05.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, військовослужбовця за мобілізацією, стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №266 від 04.10.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, призначено на посаду стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, молодший сержант ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу і мобілізованого за призовом.
Вимоги ст. ст. 17,65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують молодшого сержанта ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, молодший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з вимогами ст. ст. 12,14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Однак, молодший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 11.11.2022 став на злочинний шлях, та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та за відсутності поважних причин тимчасово, вирішив самовільно залишити місце служби, провівши час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, молодший сержант ОСОБА_4 діючи у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, з прямим умислом, а саме - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, не одержавши дозволу відповідних командирів і начальників, за відсутності поважних причин, 11.11.2022 самовільно залишив місце несення служби - тимчасове місце розташування підрозділу 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та у період часу з 11.11.2022 по 17.07.2023, тобто до моменту з'явлення в орган досудового розслідування перебував поза місцем служби, обов'язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, а протиправно та самочинно звільнений від обов'язку військової служби час проводив на власний розсуд.
17.07.2023 ОСОБА_4 , добровільно прибув до приміщення Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань та повідомив про себе і вчинений ним злочин.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
04 грудня 2023 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , та прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62023170020000849 від 05.05.2023, укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно з угодою ОСОБА_4 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 .
Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, його щире каяття, а також беззастережне визнання ним своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, відомості щодо особи ОСОБА_4 , вказаною угодою сторони вважали за можливе при призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, погодити призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та просив призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості судом, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.
Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію свого підзахисного, та просила призначити йому узгоджену міру покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом, встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину.
Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
При цьому, суд перевірив, що ОСОБА_4 цілком розуміє роз'яснені йому права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення та вид покарання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого , не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він з середньою освітою, неодружений, має місце постійного проживання та реєстрації, є військовослужбовцем за мобілізацією, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра у КНП ХОР «ОКПЛ №3» не перебуває, за амбулаторною допомогою до нього не звертався, за довідкою військово-лікарської комісії від 06.09.2023 за психічним станом є придатним до військової служби, у лікаря-нарколога у КНП ХОР «ОКНЛ» на обліку не перебуває, згідно з медичною характеристикою за місцем проходження військової служби перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: вибухова травма, акубаротравма, посттравматична перфорація правої барабанної перетинки.
Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, та дані про особу обвинуваченого, який осудив свою поведінку, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, ставлення особи до своїх дій, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання із застосуванням ст. ст. 62, 69 КК України у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб суд не встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Суд встановив, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 21.01.2024. З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід застосований до обвинуваченого тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 11.12.2023. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання за ухвалою суду, а саме, з 26.09.2023 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №62023170020000849 від 05.05.2023, укладену між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КК України, замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати постановлення вироку, тобто з 11.12.2023. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання за ухвалою суду, а саме, з 26.09.2023 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1