ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5185/22 пров. № А/857/19365/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, головуючий суддя - Микитин Н.М., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2022 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2022/002322 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем було подано до митного органу пакет документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Однак, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року, митна вартість імпортованих товарів не визначена за основним методом, а розраховувалась за резервним методом, у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому відповідачем зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні), методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 30.05.2022 року №UA209140/2022/46022. Однак, з підвищенням митної вартості товару ФОП ОСОБА_1 , встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2022/002322 від 26.08.2022 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товару правомірним, оскільки під час митного оформлення декларантом, не було подано повний перелік первинних документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України. А саме, декларантом як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 451530,61 грн., натомість доказів будь які договори, рахунки про оплату та акти виконаних робіт для підтвердження транспортних витрат не долучалось. При цьому, у CMR наявна інформація про перевізника зазначена TRANS-LOGISTIC (АА63150С/ НОМЕР_1 ), а декларантом долучено довідку про транспортні витрати де вказано фірму LAMAN. Різниця наявна у умовах доставки. Крім того, у ціновій довідці використовувались документи які стосуються ФОП ОСОБА_2 , та документів що не подавались до митного оформлення. Також, під час обґрунтування рівня вартості експерт посилається на один і той самий сайт, не додані роздруківки з сайтів із відповідною ціновою інформацією, що є порушенням вимог п. 54 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого ПКМУ №1440 від 10.09.2003 року, де вказано що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією "Шанксі реджент воркс інк" (Китайська Народна Республіка» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу спортивного обладнання за №R251120211 (а.с.36-41).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець продає Покупцю спортивне обладнання (надалі "Товари") відповідно до Специфікації до цього договору. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.
Продавець надасть товари Покупцю на умовах, визначених у специфікації до цього Договору після отримання платежу Продавцем у сумі, визначеній у Специфікації до цього договору за товари відповідно до умов оплати, визначених у розділі 5 цього Договору (пункт 3.1.).
Поставка товарів здійснюється на умовах FCA (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (Тяньцзінь, Китай) («Порт призначення») відповідно до правил Інкотермс 2010 (пункт 3.3.).
Умови оплати та порядок оплати для поставки Товарів визначені у Специфікації до цього Договору (пункт 5.1.).
Згідно з підпунктом 5.2 пунктом 5 Договору оплата здійснюється у доларах США за договором відповідно до специфікації до цього договору на банківський рахунок.
На виконання вищевказаного Договору №25112021 від 25.11.2021 року складено рахунок-фактуру (інвойсу) № РІ251120211 від 25.11.2021 року, специфікацію на спортивне обладнання та товарну накладну від 25.11.2021 року на загальну суму 26 586,00 доларів США на поставку товару: AFI-180-2 Пряма штанга, 180 см, діаметр 28 мм, в кількості 930 одиниць, вартість за одиницю 12,0000 доларів США, на загальну вартість 11160,00 доларів США; AFI-120-2 W-подібна штанга, 120 см, діаметр 28 мм, в кількості 1600 одиниць, вартість за одиницю 9,0000 доларів США, на загальну вартість 14400,00 доларів США; AFI-FM-24 Модульне підлогове покриття 24 квадратних футів, в кількості 108 наборів, вартість за одиницю 9,5000 доларів США, на загальну вартість 1 026,00 доларів США (а.с.25-31).
ФОП ОСОБА_1 23.08.2022 року, за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA206050/2022/010995, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 26 586,00 дол. США (а.с.54-57).
Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема:
- пакувальний лист б/н від 15.01.2021 року;
- рахунок-проформа P1251120211 від 25.11.2021 року;
- рахунок-фактура (інвойс) AFI211005 від 25.11.2021 року;
- міжнародна автотранспортна накладна 76381 від 17.08.2022 року;
- сертифікат про походження товару 22C1401A0144|00005 від 06.01.2022 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 03.12.2021 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 18.01.2022 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP26112021 від 26.11.2021 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № R25112021 від 25.11.2021 року;
- інший некласифікований документ (фото) від 23.08.2022 року;
- копія митної декларації країни відправлення № 021720220000013010 від 11.01.2022 року (а.с.22-50).
23.08.2022 року митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; у разі відсутності таких документів - експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціальною експертною організацією (а.с.140).
На вимогу митниці декларант надіслав банківські платіжні документи, рахунок проформу, експортну декларацію, відомості із інтернет ресурсів, цінову довідку від 25.08.2022 року, та одночасно повідомив про неможливість надати інші документи для підтвердження митної вартості товару.
За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2022/002322 від 26.08.2022 року.
Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (статті 60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (статті 62 Митного кодексу України) та методу 2г (статті 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №209140/2022/46022 від 30.05.2022 року"
У зв'язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).
В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови.
Позивач на підставі оскаржуваного Рішення 26.08.2022 року подав декларацію № UA206050/2022/011149, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.141).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2022/002322 від 26.08.2022 року є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13 березня 2012 року (далі - МК України).
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 МК України розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК Кодексу дає підстави для висновку, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно з вимогами частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині 2 статті 58 МК України передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частинами 4 і 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Підставою для витребування додаткових документів можуть бути виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію №UA206050/2022/010995, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: - пакувальний лист б/н від 15.01.2021 року; рахунок-проформа PI251120211 від 25.11.2021 року; рахунок-фактура (інвойс) AFI211005 від 25.11.2021 року; міжнародна автотранспортна накладна 76381 від 17.08.2022 року; сертифікат про походження товару 22C1401A0144/00005 від 06.01.2022 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 03.12.2021 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 18.01.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP26112021 від 26.11.2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № R25112021 від 25.11.2021 року; інший некласифікований документ (фото) від 23.08.2022 року; копія митної декларації країни відправлення № 021720220000013010 від 11.01.2022 року.
Рахунок-проформа R251120211 від 25.11.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) AFI211005 від 25.11.2021 року, банківські платіжні документи від 03.12.2021 року ті від 18.01.2022 року та митна декларація країни відправлення №021720220000013010 від 11.01.2022 року, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов'язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.
При цьому, ряд документів, а саме: пакувальний лист б/н від 15.01.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) AFI211005 від 25.11.2021 року і міжнародна автотранспортна накладна 76381 від 17.08.2022 року, відображають інформацію про одну поставку по вищевказаному договору, яка і є предметом дослідження у спірних правовідносинах, та по якій 23.08.2022 року мало місце оформлення митної декларації №UA206050/2022/010995.
Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 35826,00 дол. США, двома банківськими платежами за товар по рахунку-проформі P1251120211 від 25.11.2021 року, що проведено 03.12.2021 року на суму 10747,80 дол. США та 18.01.2022 року на суму 25078,20 дол. США.
Стосовно доводів митного органу в частині невірного зазначення у рахунку-фактурі №AFІ 22005 від 25.11.2022 року авансового платежу за товар в розмірі 30% від вартості товару 26 586,00 дол. США, що складає 10747,00 дол. США, оскільки правильним є 7925,80 дол. США (30% від 26 586,00 дол. США), то суд вважає це очевидною помилкою, яка, у спірному випадку, не впливає на вартість задекларованого товару та міститься у розділі авансовий платіж, а не в розділі вартість товару згідно рахунку-фактурі №AFІ 22005 від 25.11.2022 року.
Відповідач, ні на час проведення процедури розмитнення товару: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…», ні на час судового розгляду в цій справі, не подав суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих разом з митною декларацією № 206050/2022/010995 від 23 серпня 2022 року документах, отриманих в установленому законом порядку.
Стосовно тверджень, представника відповідача, що подані декларантом документи містять розбіжності у відомостях, що підтверджують митну вартість товару, а саме: зазначено різні умови поставки в комерційному рахунку, проформі рахунку, комерційній угоді, специфікації до угоди, митній декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.
Інкотермс (англ. Incoterms, International commercial terms) - це офіційні правила, розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 термін «FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження)» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Тобто, при постачанні товару на умовах FOB за рахунок продавця мають бути вчинені наступні дії: контроль безпеки, перевірка якості, кількості, ваги, розміру, пакування, маркування товару, отримання ліцензії, дозволу, виконання експортних митних формальностей, навантаження та доставка товару в порт відвантаження і навантаження товару на судно в порту відвантаження, тоді як покупець несе витрати на доставку товару з порту відвантаження, виконання транзитних та імпортних митних формальностей.
Термін «FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (…назва місця)» згідно із Інкотермс-2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Таким чином, під час постачання товару на умовах FCA контроль безпеки, перевірка якості, кількості, ваги, розміру, пакування, маркування товару, виконання експортних митних формальностей, а також навантаження товару на транспортний засіб, якщо відвантаження здійснюється в приміщенні продавця, доставка товарів до місця поставки (наприклад, морському перевізнику, указаному покупцем) здійснюються за рахунок продавця, а покупцем сплачується навантаження товару на транспортний засіб, якщо відвантаження здійснюється не в приміщенні продавця; виконання транзитних та імпортних митних формальностей; доставка товару.
Отже, термін «FOB» регулює договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту. За умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець.
Водночас згідно з умовами «FCA» відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.
З огляду на зміст поданих разом з митною декларацією №206050/2022/010995 від 23.08.2022 року документів, поставка товару - "Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…" фактично здійснена на умовах "FOB".
З матеріалів справи слідує, що саме ТОВ "Ламан Шипінг" надавало позивачу послуги щодо транспортування товару, про що вказують відомості довідки №190822-1 від 24.08.2022 року.
Суд звертає увагу, що ТОВ "Ламан Шипінг" не позбавлене можливості залучати для виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором інші транспортні організації, що не спростовано відповідачем у спірному випадку, а тому, подані позивачем на підтвердження транспортних витрат суд вважає належними документи.
Відтак, необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів на транспортування задекларованого товару, оскільки декларантом долучено до митної декларації міжнародну автотранспортну накладну СМR 76381 від 17.08.2022 року, згідно якої перевізником значиться ТРАНС ЛОГІСТІК.
Також необґрунтованою є вимога митного органу надати декларантом експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки такий висновок не може усунути виявлену в документах невідповідність саме умов поставки товару.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано до митного органу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Таким чином, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати банківські чи інші бухгалтерські документи, що підтверджують вартість самого товару, або за їх відсутності - висновок експертної організації), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки (тобто фактично щодо можливого понесення позивачем додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості товару тощо).
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Аналізуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2022/000071/2 від 26.08.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2022/002322 від 26.08.2022 року є протиправними, через що позовні вимог підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №300/5185/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін