ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 рокуСправа №160/22931/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/22931/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними у відмові в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 - робота в совхозі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 - совхоз Дніпропетровській тепличний комбінат відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 - робота в совхозі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 - совхоз Дніпропетровській тепличний комбінат відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення.
В обґрунтування позову зазначено, що з 09.06.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. З метою аналізу призначеної пенсії позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою та отримав відповідь, в якій зазначено, що до загального страхового стажу, за наданими документами та згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.03.1976 року зараховані всі періоди, за виключенням періодів з 26.09.1986 по 19.12.1994 - робота в совхозі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 - совхоз Дніпропетровській тепличний комбінат, оскільки відсутні накази про прийняття на роботу та звільнення. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу вказаних періодів роботи протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22931/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року позовну заяву залишено без руху, та встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору.
Заперечуючи проти позовної заяви, 12.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 робота в совхозі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 совхоз Дніпропетровській тепличний комбінат, оскільки в трудовій книжці відомості з посиланням на дату та номер наказу про прийняття та звільнення з роботи відсутні, а до заяви про призначення пенсії накази про прийняття та звільнення з роботи або уточнюючі довідки за спірний період не були надані. Стверджує, що права ОСОБА_1 жодним чином не порушені, оскільки останній з заявою про проведення перерахунку пенсії у відповідності до порядку не звертався, додаткові документи щодо підтвердження спірного періоду не надавав, а відтак вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року постановлено продовжувати розгляд справи № 160/22931/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З 09.06.2018 року позивачу призначена пенсія за віком в розмірі 1571,53 грн. Страховий стаж (неповний) становить 29 років 3 місяці. Страховий стаж до 01.01.2004 року становить 15 років 7 місяців 25 днів, страховий стаж після 01.01.2004 становить 13 років 7 місяців 5 днів.
З 24.05.2023 року загальний розмір пенсії позивача, за результатом автоматичного перерахунку відповідачем пенсії, становить 2693,93грн. Страховий стаж (неповний) становить 33 роки 11 місяців 20 днів. Страховий стаж до 01.01.2004 року становить 15 років 7 місяців, 25 днів, страховий стаж після 01.01.2004 становить 18 років 3 місяці 25 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010304-8/130717 від 24.08.2023 року повідомлено, що позивачу проведено автоматизований перерхануок пенсії по стажу та заробітній платі, відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж склав 33 роки 11 місяців 20 днів (зарахований по 28.02.2023). За наданими документами та згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.03.1976 року до загального страхового стажу позивача, зараховані всі періоди, за виключенням періодів з 26.09.1986 по 19.12.1994 - робота в совхозі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 - совхоз Дніпропетровській тепличний комбінат, оскільки відсутні накази про прийняття на роботу та звільнення. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу зазначених періодів можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийняття на роботу та звільнення).
Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до загального страхового стажу його окремих періодів роботи протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Слід взяти до уваги, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Обов'язок щодо внесення достовірних даних покладено на уповноважений ним орган, тобто на підприємство, де працював позивач.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 01.03.1976 року вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:
запис №11 від 26.09.1986 року - радгосп ім. Леніна, прийнятий на виборну посаду звільненим головою профспілкового комітету радгоспу імені Леніна Дніпропетровського району по переводу;
запис №12 від 19.12.1994 року - звільнений у зв'язку з переходом на виборну посаду в радгосп «Дніпропетровській тепличний комбінат», на підставі пункту 5 статті 36 КЗоТ України, закріплено відтиском печатки та підписом посадової особи;
запис №13 від 20.12.1994 року - прийнятий на виборну посаду звільненим головою профспілкового комітету радгоспу «Дніпропетровській тепличний комбінат»;
запис №14 від 27.12.1996 року - радгосп «Дніпропетровській тепличний комбінат» перейменовано в К.С.П. «Дніпропетровській тепличний комбінат», на підставі свідоцтва №285 ПСС від 27.12.1996;
запис №15 від 31.12.1997 року - звільнений за переводом за пунктом 5 статті 36 КЗоТ України в К.С.П. «Дніпропетровській тепличний комбінат», закріплено відтиском печатки та підписом посадової особи.
Судом встановлено, що трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 від 01.03.1976 року робота позивача у спірні періоди підтверджена наявними записами про прийняття на роботу та звільнення, в них зазначено дату записів, наявні підписи посадових осіб та записи про звільнення завірені печаткою.
Однак періоди роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994, з 20.12.1994 по 31.12.1997 відповідачем не були зараховані до загального страхового стажу позивача, оскільки відсутні записи про накази про прийняття на роботу та звільнення.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємстві на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 р. по справі №687/975/17.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо коректності заповнення записів у його трудовій книжці та спірного періоду, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на особу, а на уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком та визначення стажу роботи.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірні періоди на вказаних підприємствах, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно спірних періодів зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на зарахування таких періодів до страхового стажу.
Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючого на час вчинення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідачем не надано суду доказів проведення ним перевірки відомостей, поданих для обчислення пенсії з первинними документами.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Окрім того, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності ОСОБА_1 , а судом в свою чергу не встановлено будь - яких виправлень або неточностей у записах трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано.
Суд звертає увагу, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Також відповідачем не надано суду доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці позивача на підтвердження стажу позивача.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім цього, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, відповідач мав установити страховий стаж на підставі показань свідків.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість підстав для неврахування відповідачем спірних періодів роботи позивача в радгоспі ім. Леніна та роботи в радгоспі «Дніпропетровській тепличний комбінат» при призначенні йому пенсії за віком.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у відмові в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 - робота в радгоспі ім. Леніна, з 20.12.1994 по 31.12.1997 - робота в радгоспі Дніпропетровській тепличний комбінат; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком періоди роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 та з 20.12.1994 по 31.12.1997; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2018 року з урахуванням зарахованих до загального страхового стажу періодів роботи з 26.09.1986 по 19.12.1994 та з 20.12.1994 по 31.12.1997, з врахуванням фактично виплачених сум.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1073,60 грн., сплачені згідно квитанції №0037510007 від 10.10.2023 року.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 26.09.1986 року по 19.12.1994 року та з 20.12.1994 року по 31.12.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 26.09.1986 року по 19.12.1994 року та з 20.12.1994 року по 31.12.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2018 року з урахуванням зарахованих до загального страхового стажу періодів роботи з 26.09.1986 року по 19.12.1994 року та з 20.12.1994 року по 31.12.1997 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська