ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Справа № 915/1444/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Кириловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №5312/33 від 11.09.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Кириловича заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії №6048.00 від 01.09.2016 в сумі 92850,47 грн, 7647,69 грн інфляційних втрат, 1130,05 грн 3% річних, 1396,65 грн пені та витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані послуги, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та пені.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1444/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 22.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, визначено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.
Копію вказаної ухвали направлено відповідачеві за адресою: 57284, Миколаївська область, Корабельний район, с. Лимани, вул.Піщана, 23, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором 0600226210595.
Згідно трекінгу поштове відправлення вручено особисто 30.09.2023.
Разом з тим, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600226210595 до суду не надійшло.
Ухвалою від 20.11.2023 суд постановив: провести розгляд справи №915/1444/23 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін; зобов'язати Миколаївську дирекцію Акціонерного товариства “Укрпошта” в триденний строк від дня отримання даної ухвали надати суду інформацію про перебіг поштової кореспонденції зі штрихкодовим ідентифікатором 0600226210595 та причини неповернення відправнику (суду) поштовим відділенням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку строк.
Згідно відповіді Акціонерного товариства “Укрпошта” від 27.11.2023 рекомендований лист №0600226210595 з рекомендованим повідомленням на ім'я ФОП Мельника Миколи Кириловича вручено сину одержувача під підпис 30.09.2023.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не повернуто на адресу Господарського суду Миколаївської області з вини працівників ВПЗ с. Лимани.
04.12.2023 на адресу суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення адресату 28.11.2023 поштового відправлення №0600234462498 про направлення ухвали суду від 20.11.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.09.2016 між Обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Кириловичем (далі - споживач, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №6048.00 (далі - Договір), за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію, а споживач використовувати теплову енергію (п.1.2. Договору).
Об'єкт теплоспоживання - магазин-аптека, що розташована в житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 338/1, опалювальна площа 79,7 кв.м. (Додаток № 1 до Договору).
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.3 Договору постачання теплової енергії допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією і споживачем.
Відповідно до п. 1.4 Договору розрахунки за теплову енергію на потреби централізованого опалення здійснюються:
1.4.1 при наявності приладу обліку теплової енергії - по тарифу за 1 Гкал та показникам приладу обліку з оплатою протягом опалювального періоду;
1.4.2 у випадку припинення роботи приладу обліку теплової енергії або при його відсутності - по тарифу за 1 Гкал згідно обсягів постачання теплової енергії, вказаних у Додатку 2, з корегуванням в наступному за звітним місяці на фактичний обсяг згідно договірного максимального приєднаного теплового навантаження, фактичного часу споживання теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та фактичного обсягу виробництва теплової енергії котельною, до якої підключені теплові мережі споживача, з оплатою протягом опалювального періоду.
Відповідно до п. 1.6 Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до регульованого тарифу, затвердженого відповідно до діючого законодавства України та встановленого на момент здійснення розрахунку. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ.
При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов'язкові для сторін по договору з моменту їх введення без переукладання Додатку № 2 до Договору.
Відповідно до п. 1.7 Договору, усі розрахунки по даному Договору здійснюються Споживачем щомісячно до 5 числа поточного місяця протягом опалювального періоду шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 2 до Договору з урахуванням тарифу, діючого на час проведення розрахунку.
Відповідно до п. 1.8 Договору, остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 6.1. Договір діє з 01.09.2016 по 01.09.2021 та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого Договору.
Договір та Додатки №1 та №2 до нього підписано та скріплено печатками сторін.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач договір є пролонгованим та діє, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення.
Відповідно до пункту 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
З матеріалів справи вбачається, що в опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення - аптеки, що знаходяться у житловому будинку та розташовані за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 338/1, що підтверджується: наказом №732 від 01.11.2021, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 про початок опалювального періоду 2021-2022рр.; наказом №115 від 09.03.2022, виданим на підставі рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №263 від 28.03.2022 про закінчення опалювального періоду 2021-2022рр.; рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022р. про початок опалювального періоду 2022-2023рр.; рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023р про закінчення опалювального періоду 2022-2023рр.
За опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр по травень 2023 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 99850,47 грн.
Для проведення оплати за спожиту теплову енергію позивачем виставлялись відповідачу рахунки (а.с.33-54).
Факт направлення рахунків-фактур підтверджується реєстрами (а.с.55-58).
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 92850,47 грн. Як вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості позивача відповідачем 20.01.2022 було проведено часткову оплату за теплову енергію в сумі 7000,00 грн. (а.с.10, 59).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 92850,47 грн. (99850,47 - 7000,00).
Відповідач в повному обсязі не здійснив розрахунків за поставлену теплову енергію, факту поставки теплової енергії на загальну суму 99850,47 грн не спростував.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.
Відповідач контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у вказаний період суду не надав, доводів позивача не заперечив, а отже позовні вимоги не спростував.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 92850,47 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 92850,47 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Позивачем заявлено до стягнення 7647,69 грн інфляційних втрат за період з січня 2022 року по травень 2023 року включно за зобов'язаннями листопада 2021року - січня 2022 року та 1130,05 грн 3% річних за період з січня 2022 року по червень 2023 включно.
За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп'ютерної програми ІpLex, за визначений позивачем період за зобов'язаннями листопада 2021року - січня 2022 року інфляційні втрати становлять 8613,51 грн.
Отже, суд, на підставі приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 7647,69 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що нарахування позивачем здійснено правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 1396,65 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені п. 1.8. Договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь теплопостачальної організації суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено період та суму нарахування.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1396,65 грн.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126,129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Кириловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242) заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії №6048.00 від 01.09.2016 в сумі 92850,47 грн, 7647,69 грн інфляційних втрат, 1130,05 грн 3% річних, 1396,65 грн пені та витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду в сумі 2684,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242)
відповідач: Фізична особа-підприємець Мельник Микола Кирилович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Судове рішення складено та підписано 11.12.2023.
Суддя В.О.Ржепецький