ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
11 грудня 2023 року Справа № 915/1821/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ” (м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, код ЄДРПОУ 39589483)
про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
заборгованості за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-3802-21 від 29.10.2021 в розмірі 7891,89 грн, з яких: 6190,31 грн - сума боргу, 279,46 грн - 3% річних, 1422,12 грн - інфляційні втрати, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 268,40 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заяву (вх.№15995/23 від 05.12.2023) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-3802-21 від 29.10.2021 в розмірі 7891,89 грн, з яких: 6190,31 грн - сума боргу, 279,46 грн - 3% річних, 1422,12 грн - інфляційні втрати, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 268,40 грн.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Боржником у заяві зазначено Фізичну особу - підприємця Ройтштейн Беллу Юхимівну.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З метою перевірки відомостей (статусу) щодо Фізичної-особи підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни, судом 07.12.2023 отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка свідчить, що 23.11.2022 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем Ройтштейн Белли Юхимівни (номер запису 2005210060009001095, підстава: власне рішення).
Таким чином, у даному випадку заява про видачу судового наказу пред'явлена до суб'єкта господарювання (підприємця), який припинив свою господарську діяльність та державну реєстрацію такого припинення проведено у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичної особи, фізичної особи-підприємця та громадських формувань” фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14?144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Отже, ФОП відповідає за своїми господарськими зобов'язаннями як фізична особа. Разом з тим, заявником в заяві про видачу судового наказу боржником визначено ФОП.
З огляду на наведені приписи статей 152, 175 ГПК України та враховуючи припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни, до якої подано заяву, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ” у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни заборгованості за договором в сумі 7891,89 грн.
Частиною 2 статті 151 ГПК України передбачено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Частиною 2 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. 152, 232, 234, 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ” у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ройтштейн Белли Юхимівни заборгованості за договором в сумі 7891,89 грн, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 214,72 грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.О.Ржепецький