ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.12.2023Справа № 910/15442/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»
до Фізичної особи-підприємця Сиваченко Юлії Юріївни
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 166 065,42 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Сиваченко Юлії Юріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 166 065,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання кредиту №457523-КС-001 від 18.12.2022, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15442/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
24.10.2023 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
31.10.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що не заперечує той факт, що отримала згідно Договору № 457523-КС-001 з ТОВ «Бізнес Позика» суму в розмірі 54 000,00 грн., але здійснювала правочин будучи дієздатною особою, але в момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій.
07.11.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.
21.11.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач) було направлено Фізичній особі-підприємцю Сиваченко Юлії Юріївні (далі - відповідач) пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 457523-КС-001.
18.12.2022 Фізична особа-підприємець Сиваченко Юлія Юріївна прийняла пропозицію щодо укладення Договору про надання кредиту № 457523-КС-001, на умовах визначених офертою.
Як вказує позивач, ТОВ «Бізнес Позика» направлено Фізичній особі-підприємцю Сиваченко Юлії Юріївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7770, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 18.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Сиваченко Юлією Юріївною укладено Договір про надання кредиту № 457523-КС-001 (далі - Договір), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 54 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Також, у п. 1 Договору сторонами узгоджено, що: строк кредиту - 16 тижнів; стандартна процента ставка - в день 2,0 фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,16038706, фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія) - 8100,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 54 000,00 грн., термін дії Договору до 09.04.2023; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 113 440,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Відповідно до п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору.
У пункті 3 Договору сторони встановлений графік платежів з погашення суми кредиту. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів було визначено 09.04.2023.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» належним чином виконало умови Договору, проте ФОП Сиваченко Юлія Юріївна в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, не здійснила повернення використаних кредитних коштів, а також не сплатила відсотки за користування кредитними коштами та комісію, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 54 000,00 грн., зі сплати відсотків у розмірі 112 065,42 грн. та зі сплати комісії в розмірі 3 265,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання кредиту 457523-КС-001 від 18.12.2022 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7770. Номер телефону НОМЕР_1 . 18.12.2022 09:52:26».
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, оскільки одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний Договір про надання кредиту №457523-КС-001 від 18.12.2022, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину щодо надання кредиту у спрощений спосіб, що відповідачем не заперечується.
При цьому, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним, відповідачем до відзиву на позовну заяву не додано, як і наведено у відзиві на позовну заяву обставин, які б свідчили про нікчемність такого правочину, натомість само по собі посилання відповідача на не усвідомлення дій щодо укладення такого правочину, з урахуванням зазначення відповідачем про укладення такого Договору будучи дієздатною особою, не свідчать про недійсність такого Договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання кредиту №457523-КС-001 від 18.12.2022 позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 54 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 14.07.2023 про підтвердження платежів в системі на суму 25 000,00 грн., на суму 25 000,00 грн. та на суму 4 000,00 грн. на картку НОМЕР_2 .
Наведені обставини щодо отримання від ТОВ «Бізнес Позика» коштів у розмірі 54 000,00 грн., відповідачем у відзиві на позовну заяву визнаються.
Однак, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за Договором про надання кредиту №457523-КС-001 від 18.12.2022 в розмірі 54 000,00 грн., по сплаті відсотків у розмірі 112 065,42 грн. та по сплаті комісії у розмірі 3 265,01 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 06.07.2023, наданим позивачем.
Відповідачем в свою чергу, у відзиві на позовну заяву жодних заперечень як щодо сум заборгованості так і самого розрахунку, не викладено, власного контррозрахунку не здійснено.
Таким чином, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 54 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 112 065,42 грн. та заборгованість по комісії у розмірі 3 265,01 грн., що не було спростовано відповідачем.
Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача перед позивачем заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків та комісії.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 54 000,00 грн. - заборгованість по поверненню кредитних коштів, 112 065,42 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 3 265,01 грн. - заборгованість по сплаті комісії.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сиваченко Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ідентифікаційний код: 41084239) заборгованість за кредитом у розмірі 54 000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 112 065 (сто дванадцять тисяч шістдесят п'ять) грн. 42 коп., заборгованість за комісією у розмірі 3 265 (три тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 11.12.2023
Суддя О.А. Грєхова