Номер провадження: 22-ц/813/4577/23
Справа № 501/4563/21
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Петрушко І.С.,
представників ГУ НП в Одеській області: Лисого С.О., Симонової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрушко Ірини Сергіївни на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Петрюченко М.І., у цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації,
встановив:
30.11.2021 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, згідно якого просило суд:
- визнати інформацію, поширену відносно ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 у «Телеграм каналі» «Ирочка расскажет…», а саме: «Прайсы на услуги правоохранительных органов в Одессе и области: «Открыть уголовное производство: Райотдел 1000 - 2000 у.е. Областное следственное управление 3000 - 5000 у.е. Слежка 100-150 у.е. + бензин/ в день (стоимость одного экипажа, обычно используют 2). Получение телефонного трафика от 3000 грн. до 200 у.е. Тут прайс колеблется от количества посредников и оператора связи. Оперативная установка от 100 до 300 у.е. (дороже всего стоит документ с получением архивных данных и баз МВД Плюс сумма может колебаться от фигуранта). Взлом мессенджера What'sapp около 5000 у.е. Выезд комплекса по обнаружению устройств мобильной связи 500-1000 у.е. Есть ещё, так сказать, пакетный вариант. Его суть сводится к регистрации нужного ЕРДР в рамках которого проводится все действия. Далее фигуранта либо догоняют, либо перепродают. Если фигурант представляет собой финансовый интерес, то с ним могут договориться. Стоит пакетная услуга от 3000 - 7000 у.е. Тут сумма колеблется в зависимости от фигуранта и планируемых негласных действий. В любом случае цена может колебаться, допустим, скорость от прокуратуры будет стоить от 500 у.е.» - недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ГУ НП в Одеській області;
- зобов'язати ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення (розміщення) в «Телеграм каналі» «Ирочка расскажет…» резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів;
- судові витрати стягнути з відповідача.
Позов був обґрунтований тим, що ГУ НП в Одеській області на постійній основі здійснюється моніторинг глобальної мережі Інтернет на предмет виявлення публікацій, які висвітлюють недоліки в роботі правоохоронних органів Одеської області, а також відомостей, що дискредитують органи Національної поліції та позивача, зокрема.
В процесі такого моніторингу, 11.11.2021 року працівниками ГУ НП виявлено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеною на порталі Антикор (https://antikor.com.ua/articles/497398-hurnalist_opublikoval_prejskurant_nezakonnyh_uslug_odesskoj_politsii). В даній публікації зазначається наступне: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », далі міститься переказ публікації Ірини Гриб з її особистого Telegram-каналу.
Подальшим дослідженням мережі «Телеграм» встановлено першоджерело вказаної публікації, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на одному з телеграм-каналів, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі «Телеграм».
Представник позивача вказав в позові, що у зазначеній публікації викладена наступна недостовірна інформація, яка підлягає подальшому спростуванню (мовою оригіналу):
«Прайсы на услуги правоохранительных органов в Одессе и области: «Открыть уголовное производство: Райотдел 1000 - 2000 у.е. Областное следственное управление 3000 - 5000 у.е. Слежка 100-150 у.е. + бензин/ в день (стоимость одного экипажа, обычно используют 2). Получение телефонного трафика от 3000 грн. до 200 у.е. Тут прайс колеблется от количества посредников и оператора связи. Оперативная установка от 100 до 300 у.е. (дороже всего стоит документ с получением архивных данных и баз МВД. Плюс сумма может колебаться от фигуранта). Взлом мессенджера What'sapp около 5000 у.е. Выезд комплекса по обнаружению устройств мобильной связи 500-1000 у.е. Есть ещё, так сказать, пакетный вариант. Его суть сводится к регистрации нужного ЕРДР в рамках которого проводятся все действия. Далее фигуранта либо догоняют, либо перепродают. Если фигурант представляет собой финансовый интерес, то с ним могут договориться. Стоит пакетная услуга от 3000 - 7000 у.е. Тут сумма колеблется в зависимости от фигуранта и планируемых негласных действий. В любом случае цена может колебаться, допустим, скорость от прокураторы будет стоить от 500 у.е.».
Також, представник позивача зазначив, що зміст статті зводиться до фактичних тверджень автора про нібито причетність посадових осіб позивача до корупційних правопорушень у вигляді надання послуг стороннім особам за плату.
Крім того, позивачем встановлено, що вказана публікація висвітлена і на інших сайтах новин ( ІНФОРМАЦІЯ_6
Представник позивача наголосив в позові на тому, що інформація, викладена автором у зазначеній вище публікації, є недостовірною та такою, що суттєво підриває авторитет позивача, як органу державної влади, в період проведення реформування та становлення іміджу, рівня довіри населення до органів і підрозділів Національної поліції України в суспільстві в цілому, що є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
З метою ідентифікації особи, що є автором публікації та/або засновником зазначеного Телеграм-каналу, позивачем проаналізовано його внутрішню сторінку та опис каналу, в якому зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Зазначену статтю також опубліковано в інших засобах масової інформації з посиланням на авторство відповідача - ОСОБА_2 : https://antikor.com.ua/articles/497398-hurnalist_opublikoval_prejskurant_nezakonnyh_uslug_odesskoj_politsii; https://iamir.info/news/zhurnalyst-opublykoval-preiskurant-nezakonnikh-usluh-odesskoi-polytsyy.
В подальшому, з метою ідентифікації особи та встановлення відповідача у цій справі, позивачем, шляхом аналізу відкритих джерел, встановлено данні відповідача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка раніше працювала журналістом на Інтернет ресурсі «УСІ».
Позивач зазначив у позові, що публікація, зміст якої є предметом оскарження у цій справі, опублікована у соціальній мережі Telegram. На момент подання позову, лічильник переглядів повідомлення зі статтею «Кадровые качели в Украине и регионах все также продолжают свой разбег. Но по сути - ничего не меняется» на телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі «Телеграм» містить позначку «6К», де К є абревіатурою для префікса Kilo та позначає тисячі. Тобто, публікація зі статтею, зміст якої є предметом розгляду цієї справи, набрала більше шести тисяч переглядів, а тому безумовно підпадає під зазначений критерій поширення інформації.
Відповідачем у формі ствердних тверджень прямо зазначається інформація, що не відповідає дійсності, стосовно організації діяльності позивача по справі, як юридичної особи, так і дій посадових осіб, що пов'язані з позивачем трудовими відносинами. При цьому, на думку представника позивача вказана інформація не відповідає дійсності та викладена у формі фактичних тверджень про вчинення дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на немайнові права позивача, а також посадових осіб, що пов'язані трудовими відносинами з ГУ НП в Одеській області.
Зазначені дії відповідача призвели до порушення таких немайнових прав позивача, як право на повагу та недоторканість ділової репутації, що в свою чергу перешкоджає ГУ НП в Одеській області повно і своєчасно реалізовувати зазначені особисті немайнові права, що виражається в оцінці діяльності поліції громадськістю.
Позивач стверджував в позові, що зміст статті викладено у зухвалій формі фактичних тверджень без наявних на це підстав, що підриває довіру населення до поліції, негативно впливає на імідж поліції та дискредитує позивача, як орган державної влади. Більше того, вказана інформація розглядається позивачем, як така, що опублікована з мотивів явної неповаги до державного органу в особі територіального органу Національної поліції України - ГУ НП в Одеській області.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року позов ГУНП в Одеській області задоволено (т.1, а.с.232-244).
Визнано інформацію, поширену відносно ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 у «Телеграм каналі» «Ирочка расскажет…», а саме: «Прайсы на услуги правоохранительных органов в Одессе и области: «Открыть уголовное производство: Райотдел 1000 - 2000 у.е. Обласное следственное управление 3000 - 5000 у.е. Слежка 100 - 150 у.е. + бензин / в день (стоимость одного экипажа, обычно используют 2). Получение телефонного трафика от 3000 грн. до 200 у.е. Тут прайс колеблется от количества посредников и оператора связи. Оперативная установка от 100 до 300 у.е. (дороже всего стоит документ с получением архивных данных и баз МВД. Плюс сумма может колебаться от фигуранта). Взлом мессенджера What'sapp около 5000 у.е. Выезд комплекса по обнаружению устройств мобильной связи 500 - 1000 у.е. Есть еще, так сказать, пакетный вариант. Его суть сводится к регистрации нужного ЕРДР в рамках которого проводятся все действия. Далее фигуранта либо догоняют, либо перепродают. Если фигурант представляет собой финансовый интерес, то с ним могут договориться. Стоит пакетная услуга от 3000 - 7000 у.е. Тут сумма колеблется в зависимости от фигуранта и планируемых негласных действий. В любом случае цена может колебаться, допустим, скорость от прокуратуры будет стоить от 500 у.е.» - недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення (розміщення) в «Телеграм каналі» «Ирочка расскажет…» резолютивної частини рішення суду у даній справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Одеській області судові витрати у справі у розмірі 2270,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову (т.2, а.с.17-28).
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області, посилаючись на законність оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення (т.2, а.с.65-81).
Вирішуючи питання про слухання справи за участюпредставника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петрушко І.С., представників ГУ НП в Одеській області, а також у відсутність ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомленні про час і місце судового засідання (т.2, а.с.135-137). При цьому представник ОСОБА_1 - адвокат Петрушко І.С., як і інші учасники справи, не заперечували проти розгляду справи, у відсутність відповідача ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з'явившихся осіб і на підставі наявних у справі доказів.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (т.2, а.с.44-45), а також те, що від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявністю представника ОСОБА_1 - адвоката Петрушко І.С., представників ГУ НП в Одеській області: Лисого С.О. і ОСОБА_3 , та за наявними доказами, які є в матеріалах справи, у відсутність інших учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у справі, яким є ГУ НП в Одеській області в соціальній мережі «Телеграм» встановлено першоджерело публікації, під назвою (мова оригіналу): «Кадровые качели в Украине и регионах все также продолжают свой разбег. Но по сути - ничего не меняется» на телеграм-каналі: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням https://t.me/sekretikiotiro4ki.
У зазначеній публікації викладена наступна інформація (мовою оригіналу):
«Прайсы на услуги правоохранительных органов в Одессе и области: «Открыть уголовное производство: Райотдел 1000 - 2000 у.е. Областное следственное управление 3000 - 5000 у.е. Слежка 100-150 у.е. + бензин/ в день(стоимость одного экипажа, обычно используют 2). Получение телефонного трафика от 3000 грн. до 200 у.е. Тут прайс колеблется от количества посредников и оператора связи. Оперативная установка от 100 до 300 у.е. (дороже всего стоит документ с получением архивных данных и баз МВД. Плюс сумма может колебаться от фигуранта). Взлом мессенджера What'sapp около 5000 у.е. Выезд комплекса по обнаружению устройств мобильной связи 500-1000 у.е. Есть ещё, так сказать, пакетный вариант. Его суть сводится к регистрации нужного ЕРДР в рамках которого проводятся все действия. Далее фигуранта либо догоняют, либо перепродают. Если фигурант представляет собой финансовый интерес, то с ним могут договориться. Стоит пакетная услуга от 3000 - 7000 у.е. Тут сумма колеблется в зависимости от фигуранта и планируемых негласных действий. В любом случае цена может колебаться, допустим, скорость от прокураторы будет стоить от 500 у.е.» (т.1, а.с.15).
Оскільки вказана публікація висвітлена на інших сайтах: https://dilova.com.ua/obshhestvo/obnarodovany-prajsy-na-uslugi-pravoohranitelnyh-organov-v-odesse-i-oblasti/ та інших засобах масової інформації: https://antikor.com.ua/articles/497398- hurnalist_opublikoval_prejskurant_nezakonnyh_uslug_odesskoj_politsii; ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1, а.с.17-18, 19-20, 21-22), то позивач провів ідентифікацію особи, що є автором публікації та/або засновником зазначеного Телеграм-каналу та було проаналізовано його внутрішню сторінку та опис каналу у якому зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (т.1, а.с.16).
Таким чином позивач обґрунтовано встановив авторство відповідача ОСОБА_1 , що останньою не заперечувалось (т.1, а.с.124, т.2, а.с.129-130).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що згідно з п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, (ч.1 ст.2 ЦГІК України).
Суд зазначив, що за змістом ст.32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, у ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
У зв'язку з цим, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції забезпечив баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Також суд зазначив, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім того, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Оскільки у відповідності до ст.30 Закону України «Про інформацію» (далі - Закон) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону, оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вказані положення національного законодавства кореспондується з практикою ЄСПЛ. Так, рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" (12/1984/84/131) містить вказівку про необхідність розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Крім того, у разі якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За змістом ч.1 ст.201 ст. 277 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі №132/1489/18.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.п. 12, 15 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Згідно зі ст. 10 Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, №30582/04, 32152/04, § 188, рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 2015 року).
Разом з тим, права на недоторканість гідності та честі публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли ця особа доведе, що інформація поширена з явним «злим умислом", тобто із знанням її неправдивості, або із нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість.
Суд дійшов правильного висновку про те, що аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Крім того, відповідно до ч.5 п.15, п. 18 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Тобто тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абз.1 ч.2 ст.302 ЦК України.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Оскільки за змістом ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, то суд дійшов правильного висновку про те, що вданому випадку відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд правильно вказав, що відповідно до ч.1 ст.200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Оскільки не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості лише оціночні судження, яким за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), то суд дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку поширена відповідачем інформація про позивача не підпадає під ознаки критики так як в ній відсутня оцінка дій, суб'єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира) тощо, а тому підлягає спростованню.
При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виходячи зі змісту інформації, в даному випадку відповідачем ОСОБА_1 була поширена недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, чим спростовуються доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петрушко І.С. про те, що ОСОБА_1 висловила інформацію оціночного судження, а не фактичного твердження.
При цьому, судом правильно враховано, що інформація була сформульована відповідачем ОСОБА_1 способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів), а висловлена у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені.
Що стосується того, чи порушує дана інформація особисті немайнові права позивача, та право позивача на повагу до його ділової репутації, то суд правильно вказав, що твердження відносно позивача, в даному випадку негативні, формують у суспільстві негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, створюють для нього негативні наслідки, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України.
Такого висновку суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов, виходячи з того, що на переконання пересічного громадянина після ознайомлення з даною публікацію, державний правоохоронний орган, яким є позивач - ГУ НП в Одеській області повністю корумпований і не здібний виконувати покладені на нього правоохоронні функції держави в Одеському регіоні, у тому числі в особливий період воєнного стану в Україні. Тобто на думку пересічного громадянина може бути здійснений висновок про те, що зазначений державний правоохоронний орган лише за плату надає ті чи інші послуги з правоохоронної діяльності, що в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження.
Оскільки зазначені обставини повністю підривають довіру громадян до ГУ НП в Одеській області, що негативно і бездоказово впливає на його імідж, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання цієї інформації недостовірною, такою, що порочить ділову репутацію ГУ НП в Одеській області і зобов'язати відповідача ОСОБА_1 , як автора публікації, спростувати цю інформацію у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що попередньо сприйняли поширену інформацію.
При цьому суд обґрунтовано виходив із того, що відповідно до п. 25 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2019 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення у справі постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрушко Ірини Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.12.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький