Справа № 127/27917/23
Провадження №11-кп/801/1276/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2023 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участі сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2023 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2023 року та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що в своєму клопотаннi про умовно-дострокове звiльнення засуджений ОСОБА_7 просив розглянути по суті його клопотання та визнати, що заміна невідбутоi частини покарання у вигляді довічного ув'язнення на підставі ст. 82 КК України не відповідає рiшенню ЕСПЛ i рішенню Конституційного Суду України і являє собою лише, одну із форм пом'якшення, таку як переведення з камерного приміщення до жилих баракiв, що ніяк не забезпечує реальну перспективу звiльнення, враховуючи що засуджений вiдбув більше 15 років в камерній системі, і будь-яка заміна на строк невiдбутої частини покарання є дискримінаційною і являє собою ніщо інше як катування.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, з огляду на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду від 16.09.2021 року за №6-р(II) надає право звертатися до суду з клопотанням про застосування ст. 81 КК України минаючи застосування ст.82 КК України про пом'якшення покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції врахував та ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Апеляційного суду Херсонської області від 28.04.2015 року за п.п. 1.12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.03.2016 року вирок Апеляційного суду Херсонської області від 28.04.2015 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вбачається, що вирок Апеляційного суду Херсонської області від 28.04.2015 року відносно ОСОБА_7 набрав законної сили 22.03.2016 року та підлягав негайному виконанню.
Посилання захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на недотримання судом першої інстанції положень Конституції України та неврахування рішення ЄСПЛ суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яке розтлумачене в рішенні ЄСПЛ від 12.03.2019 у справі «Пєтухов проти України» (Petukhov v. Ukraine), заява № 41216/13) у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, Високий Суд зазначив, що сам факт того, що зрештою покарання у виді довічного позбавлення волі може бути відбутим у повному обсязі не суперечить ст. 3 Конвенції.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18.10.2022 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Вирішуючи питання щодо клопотання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_7 відбув більше 15 років призначеного судом покарання, має право на розгляд судом питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у порядку, передбаченому ст.82 КК України, та обгрунтував своє рішення з урахуванням положень ч.ч.3, 12, 13, ст. 154 КВК України, ст. 81, ст. 82 КК України.
При цьому суд виклав порядок вирішення питання по умовно-достроковому звільненні від відбування покарання особи, засудженої до довічного позбавлення волі, після заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м”яким покаранням.
При прийнятті рішення суд першої інстанції належним чином умотивував свої висновки, з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Рішення Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16.09.2021 року.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є вірними і ґрунтуються на положеннях національного законодавства України, ухвала суду першої інстанції з урахуванням положень ст.537, 539 КПК України є законною, обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2023 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4