ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. Справа№ 910/431/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін
від позивача: Гучок В.В. (в залі суду);
від відповідачів: 1. Франчук В.В. (в залі суду);
2. Мясков О.Є. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023, повний текст рішення складено 07.08.2023
у справі № 910/431/23 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до 1) Міністерства фінансів України;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Міністерства енергетики України
про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства фінансів України (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач-2), у якій просить суд витребувати нерухоме майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у відповідача-1, та особи, за якою воно зареєстровано на праві господарського відання - відповідача-2 частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10 площею - 338,1 кв.м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, на свою користь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що набуття права власності відповідачем-1 та права господарського відання відповідачем-2 на спірне нерухоме майно відбулось на незаконних підставах, з грубим порушенням норм права, оскільки право власності на нього набуто позивачем шляхом внесення його до статутного фонду, що відбулося внаслідок перетворення Державного підприємства "Київобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" під час корпоратизації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 в позові відмовлено; витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 65 637,20 грн покладено на позивача.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження правонаступництва ним прав та обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", до статутного фонду якого було передано будівлю ЗРУ-10 (інвентарний номер 11001434) під час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго". Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації позивача є 25.02.2004; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є позивач відсутні. За відсутності передавального акта, за яким до позивача перейшло майно та обов'язки правопопередника - ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", зокрема права власності на будинок ЗРУ-10 по вул. Маяковського, 49 у м. Боярка Київської області, відсутні підстави стверджувати про те, що факт правонаступництва відбувся і позивач, як власник, має право пред'явити позов в порядку статті 387 Цивільного кодексу України про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Суд зауважує, що за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, 49 зареєстровано кілька об'єктів нерухомого майна державної та приватної форм власності. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які дають можливість встановити, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, речові права на який зареєстровано за відповідачами, є одним і тим самим об'єктом (накладається один на одне), а відтак позивач також не довів порушення його прав саме відповідачами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва області матеріали справи № 910/431/23 та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" задовольнити повністю; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, набуття права власності першим відповідачем та права господарського відання другим відповідачем на будинок ЗРУ-10 "П", загальна площа 797,8 кв.м відбулося на незаконних підставах, з грубим порушенням норм права та права власності позивача. ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", яке утворене у процесі корпоратизації, набуло право власності на передане до його статутного капіталу державне майно, а держава за наслідками такого перетворення набула корпоративні права в заміну переданому до статутного фонду майна, крім того, підтвердженням правонаступництва позивачем прав та обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", до статутного фонду якого було передано будівлю ЗРУ-10 (інвентарний номер 11001434) від час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", зокрема є:
- довідка Державної служби статистики України АА № 809231 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно із якою, дата первинної реєстрації ПАТ "Київобленерго";
- довідка Головного управління статистики у Київській області, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно із якою, дата первинної реєстрації ПАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - 15.08.1995;
- виписка з ЄДРПОУ відносно ПАТ "Київобленерго", дата та номер запису про взяття на облік, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких юридична особа перебуває на обліку: 19.10.1995 - Головне управління регіональної статистики;
- виписка з ЄДРПОУ відносно ПАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", дата та номер запису про взяття на облік, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких юридична особа перебуває на обліку: 19.10.1995, Головне управління регіональної статистики 21680000; 22.05.1995, 5, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, 39440 996.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновки про відсутність доказів, які підтверджують, що ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м є одним і тим самим об'єктом, крім того, не враховано постанову Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, у якій зазначено, що ПАТ "Київобленерго" володіє повітряними лініями, які є предметом договору № 269 від 05.04.2018, як правонаступник ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" на підставі Переліку нерухомого майна, що увійшло до Статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації станом на 01.07.1995, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 452 від 21.11.2006.
Також у апеляційній скарзі, скаржник зазначив про те, що судові витрати в апеляційній інстанції у даній справі будуть складатись з суми сплаченого позивачем при поданні апеляційної скарги судового збору в сумі 98 455,81 грн.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що згідно з витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний № 34634397, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.06.2012 зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі будинок ЗРУ літ "П", за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України переданого на праві господарського відання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (реєстраційний номер об'єкта 34634397), на підставі:
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.096.2012;
- рішення Боярської міської ради від 20.03.2012 № 29/9.
Також на замовлення Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Боярського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок "Комресорна станція" за адресою м. Боярка, вул. Маяковського, 49 станом на 13.04.2012 (інвентаризаційна справа № 7056 від 13.04.2012). У цьому технічному паспорті в характеристиці будівель і споруд "Будівля ЗРУ" позначена літерою "П" та в Журналі внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень вказана загальна площа 797,8 кв.м і зазначене майно передано не баланс ТОВ "Оператор ГТС України", як державне майно на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840 "Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи", згідно із договором про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, умови якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942 та акту приймання-передачі від 01.01.2020 від АТ "Укртрансгаз". Тобто, реєстрація в ДРРП вказаного будинку, як державного майна, здійснена у 2020 році на Міністерство фінансів України і зареєстроване інше речове право (право господарського відання) за ТОВ "Оператор ГТС України".
Вказані нежитлові будівлі були передані ТОВ "Оператор ГТС України" на праві господарського відання відповідно до договору, умови якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942, таким чином, ТОВ "Оператор ГТС України", як користувач зазначеного майна не має права будь-яким чином відчужувати це майно в силу приписів зазначених вище норм законодавства та договору.
Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що твердження скаржника про перейменування є безпідставним, оскільки змінювались організаційно-правові форми, зокрема, відкрите акціонерне товариство було перетворене на закрите акціонерне товариство, із закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.
Скаржник доказом правонаступництва надає ряд документів, які додаються до апеляційної скарги та не були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції, таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження правонаступництва прав та обов'язків є таким, що базувався на матеріалах справи.
Перший відповідач, вважає, що дані документи не можуть бути доказами у даній справі через допущення скаржником порушень, в принципі та зауважує, що навіть їх сукупність не дає можливості встановити та підтвердити правонаступництво ПАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні жодні передавальні акти, натомість у випадку реорганізації юридичної особи передавальний акт є необхідним, що підтверджено також і судовою практикою.
Посилання позивача на технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 2 ЗРУ-10 не можуть слугувати доказом того, що ЗРУ-10, площею 338,1 кв.м, є частиною об'єкта ЗРУ "П", загальною лощею 797,8 кв.м, оскільки в технічному паспорті відсутнє послання на те, що ЗРУ-10 є частиною іншого об'єкта, стосується площі 338,1 кв.м, які і включають "загальну площу приміщень загального користування".
Перший відповідач зазначає про те, що позивач вважає себе власником ЗРУ-10, площею 338,1 кв.м та шляхом зверненням до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння намагається легалізувати право власності, яке він вважає що у нього є, при цьому право власності Держави України зареєстровано а будинок ЗРУ "П", загальною площею 797,8 кв.м, тобто наразі існує розбіжність як у назві спірного майна, так і в площі, тобто у характеристиці майна, у зв'язку із цим, припущення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не містять об'єктивних даних про те, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м одним і тим самим об'єктом, тому скаржник не довів, що його права порушуються Мінфіном, який виконав вимоги законодавства.
Так, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, однак, з даної постанови не вбачається можливими стверджувати, що в ході судового розгляду досліджувались питання, пов'язані з правонаступництвом ПАТ "Київобленерго", наявності усіх необхідних документів, які підтверджують право власності цього суб'єкта на майно, натомість суд досліджував обставини, пов'язані із здійсненням правочину - укладенням договору оренди.
Перший відповідач зазначає, що акт оцінки цілісного майнового комплексу не може бути заміною акту прийняття-передачі, а за відсутності акта прийняття-передачі та одночасної відсутності можливості встановлення об'єктів, що входили до цілісного майнового комплексу, немає підстав вважати, що майно ЗРУ-10 чи ЗРУ "П" взагалі було передано до Статутного фонду Державної акціонерної енергетичної компанії "Київобленерго".
Також перший відповідач зазначає, що лист Фонду державного майна від 22.11.2022 № 20-33-17287 є фактичним переписуванням частин окремих документів, наданих позивачем - зацікавленою особою та за достовірність яких Фонд державного майна не відповідає, тобто зазначений лис не може замінити передавальний акт, а тому не є допустимим доказом.
Позивач, стверджуючи про набуття права власності на ЗРУ-10 в процесі корпоратизації, не надав доказів вчинення ним станом на момент звернення з позовом, передбаченого чинним законодавством комплексу послідовних юридично значимих дій з оформлення відповідного речового права, які б свідчили про завершення юридичного складу набуття повноважень власника нерухомого майна.
Третьою особою не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/431/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва області матеріали справи № 910/431/23; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
14.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/431/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 в засіданні 17.10.2023.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/431/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 до 07.11.2023.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/431/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
Представник третьої особи у судове засідання 07.11.2023 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва області матеріали справи № 910/431/23 та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" задовольнити повністю.
Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні 07.11.2023 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго", згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказом Міністерства економіки України від 17.05.1995 № 75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації та графіків її проведення", затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу виробничого-енергетичного об'єднання Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" (пункт 1), на базі Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" та затверджено її статут (пункт 2).
Відповідно до пункту 5 цього наказу Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Київобленерго" вважається правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 у справі № 39/91 Міністерством палива та енергетики України видано наказ від 21.11.2006 № 452 "Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго", пунктом 1 якого затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації.
У Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" під час його корпоратизації станом на 01.07.1995 під порядковим номером 14426 зазначено ЗРУ-10, за адресою: К-Святошинський р-н, п. Боярка, інвентарний номер об'єкта - 11001434, балансова вартість, за якою об'єкт включено до статутного фонду - 520237650 крб.
Відповідно до Інвентарної картки обліку основних засобів ВАТ "Київобленерго" від 21.11.2006, будівля ЗРУ-10 за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, інвентарний номер - 11001434, має площу 338,1 кв.м.
Як вбачається з довідки ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", станом на 27.10.2022 на балансі позивача обліковується об'єкт основних засобів - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень №2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, Фастівський р-н, Київської обл.
Листом № 10-33-17287 від 22.11.2022 Фонд державного майна України надав Перелік нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго" (на сьогодні - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), що є правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", до якого включено об'єкт - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень №2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
Позивач зазначає, що він користується зазначеним приміщенням для обслуговування обладнання підстанції "Тарасівка" (П/С 110/10/10 кВ "Тарасівка").
Так, на підтвердження факту користування вищезазначеним майном, позивач надав: Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 08.02.2016, яким засвідчено проведення технічного переоснащення шляхом реконструкції основного засобу 31010322.00/400050583 "Силове обладнання напругою 10 кВ"; Договір про приєднання до електричних мереж № К-00-14-0651 від 27.05.2014 та Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0479 від 10.12.2018, у яких визначено джерело електропостачання - ПС "Тарасівка".
Разом з цим, рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 20.03.2012 № 29/9 оформлено право державної власності за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на, зокрема, будинок ЗРУ (літ. П) загальною площею 797,80 кв.м в м. Боярка по вул. Маяковського, 49, що перебувають на праві повного господарського відання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р Міністерство фінансів визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 840.
На виконання пункту 6 Плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840, та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942, 21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було укладено Договір № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно з п. 3.1 якого власник (відповідач-1) передає користувачу (відповідачу-2) майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функції оператора ГТС відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Директиви 2009/73/ЄС.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 24.07.2020 зареєстровано право власності Держави Україна в особі Міністерства енергетики та електрифікації України на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2135030032224), до складу якого входить будинок ЗРУ "П", загальна площа 797,8 кв.м, за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, і право господарського відання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на це майно.
У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р визначено Міністерство енергетики уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, що є додатком до оригіналу розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 р. № 1087 "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами".
Вважаючи свої права порушеними внаслідок проведення державної реєстрації права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України на будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, що розташований у м. Боярка, вул. Маяковського, 49, що включає належну позивачу частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10 площею 338,1 кв.м, набуту ним у порядку корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить витребувати на свою користь вищезазначене нерухоме майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у першого відповідача, та особи, за якою воно зареєстровано на праві господарського відання - другого відповідача.
Перший відповідач та третя особа посилаються на відсутність у матеріалах справи доказів наявності у позивача права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. За їх доводами наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 було затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" та засновано на його базі Державну акціонерну енергетичну компанію "Київобленерго", а також затверджено її статут, водночас цим наказом не затверджено перелік майна, що передавалося новоствореному підприємству, що свідчить про відсутність підстав вважати, що будівлю ЗРУ-10 чи ЗРУ "П" було передано до статутного фонду Державної акціонерної енергетичної компанії "Київобленерго". Щодо наданого позивачем наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.11.2006 № 452, перший відповідач та третя особа зазначають, що його було видано на виконання рішення суду, яке не містило переліку майна для передачі та не встановлювало права власності на майно. Крім того, в абзаці другому пункту 1 цього наказу зазначено, що передачу переліку необхідно оформити відповідним актом приймання-передачі майна, який в матеріалах справи відсутній. Лист Фонду державного майна України від 22.11.2022 № 20-33-17287 перший відповідач вважає неналежним та не допустимим доказом, з огляду на те, що відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) за достовірність інформації, наведеної у поданих до державного органу приватизації документах, несе відповідальність заявник. Крім того, перший відповідач зазначив, що позивач не надав доказів майнового правонаступництва щодо спірного нерухомого майна при реорганізації (перетворенні), у вигляді передавального акту, затвердженого засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про перетворення юридичної особи, із зазначенням в ньому нерухомого майна, яке є предметом позову.
Другий відповідач зазначає, що в силу п. 5.9 Договору № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про трубопровідний транспорт" він не має права відчужувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання.
Враховуючи викладене, позивач звернувся з позовом до першого та другого відповідачів та просив суд витребувати нерухоме майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у першого відповідача, та особи, за якою воно зареєстровано на праві господарського відання - другого відповідача частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10 площею - 338,1 кв.м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, на свою користь.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 4 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.2003 № 210/93 корпоратизація - це перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш ніж 75% статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, підприємств, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на час корпоратизації) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час корпоратизації) товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
За змістом пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (у редакції, чинній на час корпоратизації), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.
Зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1898/18.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36 (далі - Методика), розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.
Пунктом 11 розділу ІІІ Методики передбачено, що цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.
Згідно з п. 28 розділу IV Методики вартість основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку (інвентарних карток) і відповідно до Порядку індексації вартості окремих видів майна або за результатами експертної оцінки, якщо приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 затверджено Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду.
Відповідно до п. 4 цього Положення головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об'єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.
Суд встановив, що в процесі інвентаризації майна Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" було складено інвентаризаційний опис основних засобів підприємства, згідно з яким у складі основних засобів перебував об'єкт - будівля ЗРУ-10, інвентарний номер 00072, місцезнаходження: п/ст "Тарасівська", вартість 520237652 крб.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Методики завершальним етапом здійснення оцінки майна цілісних майнових комплексів є складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" було затверджено Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго", водночас копія цього акта в матеріалах справи відсутня.
Наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097 затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, метою якого згідно з пунктом 1.2 є визначення послідовності дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном (далі - уповноважені особи), під час передачі об'єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), реорганізації; приватизації цілісних майнових комплексів шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, здачі в оренду з викупом та передачі засновниками холдингових, державних акціонерних компаній (далі - компанії).
Відповідно до пункту 2.2 цього Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритих акціонерних товариств, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі порушення справи про банкрутство підприємства, засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства за формою, що наведена в додатку 3.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 у справі №39/91, керуючись наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097, Міністерством палива та енергетики України, видано наказ від 21.11.2006 № 452 "Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго", пунктом 1 якого затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації.
У Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" під час його корпоратизації станом на 01.07.1995, під порядковим номером 14426 зазначено ЗРУ-10, за адресою: К-Святошинський р-н, п. Боярка, інвентарний номер об'єкта - 11001434, балансова вартість, за якою об'єкт включено до статутного фонду - 520237650 крб.
Як вбачається із постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, (зі спору, що виник з подібних правовідносин) сформульовано правові висновки, згідно з якими правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації.
За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Таким чином, колегія господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що корпоратизація є різновидом універсального правонаступництва, який передбачає наявність лише одного правонаступника, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. За існуючого правового регулювання, достатніми доказами переходу майна, прав чи обов'язків при корпоратизації є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації, натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження правонаступництва ним прав та обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", до статутного фонду якого було передано будівлю ЗРУ-10 (інвентарний номер 11001434) під час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", крім того, згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації позивача є 25.02.2004; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є позивач відсутні.
Відповідно до пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 (в редакції станом на день створення позивача), у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Вказані правові позиції відповідають висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
Відтак сам факт присвоєння позивачу ідентифікаційного коду, за яким було зареєстровано ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", не є належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права власності на нерухоме майно - будинок ЗРУ-10 по вул. Маяковського, 49 у м. Боярка Київської області, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
За приписами частини 1 статті 104, частин 2 - 3 статті 106, статті 108 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату створення позивача) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Тобто, за відсутності передавального акта, за яким до позивача перейшло майно та обов'язки правопопередника - ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", зокрема права власності на будинок ЗРУ-10 по вул. Маяковського, 49 у м. Боярка Київської області, відсутні підстави стверджувати про те, що факт правонаступництва відбувся і позивач, як власник, має право пред'явити позов в порядку статті 387 Цивільного кодексу України про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції стосовно того, що поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" за своєю суттю мають різну юридичну природу, оскільки факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17 та від 11.06.2019 у справі № 918/1400/14).
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує на тому, що положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання, відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права саме відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Так, за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, 49 зареєстровано кілька об'єктів нерухомого майна державної та приватної форм власності, натомість у матеріалах справи відсутні докази, які дають можливість встановити, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, речові права на який зареєстровано за відповідачами, є одним і тим самим об'єктом (накладається один на одного), у зв'язку із чим, висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачами є обгрунтованим.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що позивачем не доведено факт правонаступництва прав і обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", як і не доведено належними і допустимими доказами факту належності йому спірного нерухомого майна, як і того, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, речові права на який зареєстровано за відповідачами, є одним і тим самим об'єктом (накладається один на одного), відсутність передавального акту (актів), погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про відсутність правових підстав для задоволення позову, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 911/1171/18, яка стосувалась визнання договору недійсним є безпідставним, оскільки зазначена постанова не містить жодних обставин, які б давали підстави для висновку про наявність підтвердження права власності позивача на приміщення ЗРУ-10, площею 338,1 кв.м, а також можливе порушення прав позивача з боку першого відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23.
Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23, відсутні.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/431/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/431/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 06.12.2023, зокрема, у зв'язку із знаходженням колегії суддів на підготовці для підтримання кваліфікації у НСШУ з 13.11.2023 по 17.11.2023, перебування суддів Ткаченка Б.О. (08.11.2023 та 10.11.2023) та Гаврилюка О.М. (23.11.2023) у відпустках.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім