Справа № 463/548/23
Провадження № 2/463/860/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря - Станько Р.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вселення у квартиру.
В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Дана квартира належала його батькам - відповідачці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що після смерті батька відповідачка змінила замки на вхідних дверях у квартирі та повідомила, йому що він у квартирі більше не проживає та жодного відношення до такої немає, після чого він звернувся з відповідною заявою у поліцію. Тому вважає, що відповідачку слід зобов'язати усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою, шляхом його вселення у дану квартиру.
Заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору сторони не подали.
Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.
Позовна заява надійшла до суду 25.01.2023.
Ухвалою від 08.03.2023 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду в порядку за правилами загального позовного провадження.
Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки сторін (а.с.18), в тому числі про обов'язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз'яснено порядок та строки подання доказів.
Таким чином, суд виконав вимоги ст. 221 ЦПК України.
Ухвалою від 09.03.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2023.
Під час судового розгляду даної справи судом заслухано вступне слово позивача, досліджено представлені докази, які наявні в матеріалах справи.
Сторони мали можливість надавати суду пояснення та докази, якими підтверджуються їхні вимоги чи заперечення. Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України вживав заходів для витребування доказів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Узагальнена позиція сторін під час розгляду справи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні наведеним мотивам позову, просив позов задовольнити.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, заяв по суті справи не подавали, лише у клопотанні про витребування доказів, звертають увагу, що відсутнє документальне підтвердження права позивача на проживання у спірній квартирі.
Позиція суду.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З наявного в матеріалах реєстраційної справи Витягу з державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.08.2012.
Вказана квартира за даними матеріалів реєстраційної справи зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_2 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09.05.2019 (а.с.76-84), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.10.2019 (а.с.85-91), визнано об'єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру загальною площею 51,5 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісної власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , за ними визнано право власності по частки даної квартири.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Завійською Ю.Л. (а.с.92), позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна свого батька ОСОБА_3 , зокрема і частини квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 20.09.2023 позивач ОСОБА_1 є власником частини квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.95).
Отже, судом безспірно встановлено, що позивачу та відповідачу на даний час на праві спільної часткової власності, а саме по частці належить квартира АДРЕСА_2 . Відповідно сторони мають право володіння, користування та розпорядження відповідною часткою у спірній квартирі.
Позивач зазначає, що відповідачкою чиняться перешкоди у користуванні належним йому майном. У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого права.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Частина друга ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, відповідно до п. 4 ч. 1 цієї статті є відновлення становища, яке існувало до порушення. Захист права власності регулюється нормами ЦК України, зокрема Главою 29 Розділу І Книги Третьої.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 545/3728/16-ц сформулював правову позицію, згідно якої роз'яснив, що вказаний спосіб захисту пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
При цьому, під час розгляду іншої цивільної справи № 759/2550/18 (постанова від 24.01.2020р.), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з посиланням на правову позицію, висловлену під час розгляду цивільної справи № 545/3728/16-ц, визнав законними рішення суду апеляційної інстанції про застосування вказаного способу захисту у спорі про усунення перешкод в користуванні часткою квартири шляхом вселення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 01.07.2022 звернувся до Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області із заявою від 27.06.2022, в якій вказав, що 25.06.2022 повернувся додому за адресою: АДРЕСА_1 та не зміг потрапити в квартиру, оскільки замки на вхідних дверях були поміняні його матір'ю особисто або за її вказівкою. Також повідомив, що перед цим у квартирі було побито його батька ОСОБА_3 , який помер від отриманих травм. З приводу даних подій було відкрито кримінальне провадження за ознаками ст. 121 КК України, але він навіть не мав змоги дати доступ до квартири працівникам поліції (а.с.36).
Відповідно до довідки Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області від 12.07.2022 за вказаною заявою припинено перевірку, якою встановлено, що відносини між сторонами носять цивільно-0правовий характер та заявнику рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільно-правових відносин (а.с.25).
При цьому, по даному факту працівниками поліції було відібрано письмові пояснення від ОСОБА_2 , яка повідомила, що спірна квартира належала їй та колишньому чоловіку ОСОБА_3 , а після його смерті вона одноосібний власник квартири, тому немає наміру віддавати ключі від замка вхідних дверей (а.с.52).
У справі яка розглядається відповідач фактично підтвердила, що у позивача відсутні ключі від квартири, а відтак, слід вважати встановленим, що у ОСОБА_1 наявні перешкоди у користуванні майном, що додатково підтверджується матеріалами перевірки правоохоронних органів. Відповідно, слід вважати встановленим, що цим самим права позивача як співвласника квартири є порушеними.
Покликання сторони відповідача на відсутність документального підтвердження права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном є голослівними та спростовуються вище наведеними правовстановлюючими документами про право власності на частку спірної квартири.
За наведених вище обставин характер порушеного права полягає у відсутності доступу до квартири. Відповідно, саме ця обставина підлягає доказуванню і саме у спосіб відновлення цього доступу шляхом усунення перешкод та вселення позивача відбувається захист порушеного права.
Тому, суд визнає позов обґрунтованим та ухвалює рішення про його задоволення.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,77-82,141,223,263-265,268 ЦПК України ст. ст. 3, 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391, 396 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) усунути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 до вказаної квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні, шістдесят копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Леньо С. І.