Справа № 161/12659/20 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/1152/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що на виконанні у ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 72324896, з примусового виконання судового рішення у цивільній справі № 161/12659/20 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 80 000 грн, як грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу, та 800 грн судових витрат.
Стягувач зазначала, що в рамках здійснення вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем 21 липня 2023 року винесено постанову про арешт коштів боржника. 15 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та будь-які інші доходи боржника, та тією ж датою - постанову про зняття арешту з коштів боржника. Про існування вказаної постанови їй стало відомо 25 вересня 2023 року.
Вважає, що постанови державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції про звернення стягнення на заробітну плату та будь-які інші доходи боржника, а також про зняття арешту з коштів боржника неправомірними та такими, що винесені з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи наведене, стягувач ОСОБА_1 просила суд: визнати неправомірними рішення головного державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Дмитрук В. Д. у виконавчому провадженні №72324896, а саме: постанову про зняття арешту з коштів від 15 серпня 2023 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 серпня 2023 року; зобов'язати головного державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Дмитрук В. Д. або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити її порушене право) шляхом самостійного скасування таких постанов.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, стягувач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги.
Відзивів на апеляційну скаргу інші учасники справи не подавали.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Боржник ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки інших учасників справи суд апеляційної інстанції визнає неповажними.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 11 грудня 2023 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 72324896 з примусового виконання судового рішення у цивільній справі № 161/12659/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 000 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу та 800 грн судових витрат.
Виконавче провадження відкрите на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Дмитрук В. Д. від 21 липня 2023 року (а.с.9).
21 липня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на грошові кошти ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках та на усіх майбутніх відкритих рахунках, накладено арешт (а.с.10).
Судом також встановлено, що 15 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову у згаданому виконавчому провадженні № 72324896 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.12). Підставою для ухвалення такого рішення стали обставини встановлення державним виконавцем факту проходження боржником військової служби у в/ч НОМЕР_1 та наявність у нього постійного доходу.
Крім того, 15 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_2 , який було накладено постановою від 21 липня 2023 року (а.с.13).
Звертаючись до суду з цією скаргою, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що постанови головного державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Дмитрук В. Д. про звернення стягнення на заробітну плату та будь-які інші доходи боржник, а також про зняття арешту з коштів боржника є неправомірними та такі, що винесені з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Внаслідок винесення постанови про звернення стягнення, зокрема, на заробітну плату боржника (на кошти боржника), здійснюються відповідні відрахування в порядку, встановленому ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Так відповідно до частин 1-3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що державний виконавець встановивши наявність у боржника доходу у вигляді заробітної плати, зобов'язаний звернути стягнення на таку із відрахуванням, яке не може перевищувати її 20 відсотків.
При цьому, у разі існування арешту на майно (у тому числі кошти) боржника, відрахування від заробітку для погашення заборгованості фізично проводитися не може.
Також, варто зауважити, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, наявність арешту майна ОСОБА_2 без звернення стягнення на його заробітну плату, унеможливить виконання судового рішення у цивільній справі №161/12659/20, що свідчить про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 72324896 при винесенні постанов про звернення стягнення на заробітну плату та будь-які інші доходи боржника, а також про зняття арешту з коштів боржника є правомірними.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Крім того, як встановлено судом і це слідує з матеріалів справи, боржником ОСОБА_2 судове рішення у цивільній справі №161/12659/20 виконується, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 16 жовтня 2023 року за № 50/41/32-130 (а.с.30). Згідно із цією довідкою станом на 16 жовтня 2023 року відповідно до постанови від 15 серпня 2023 року у виконавчому провадженні № 72324896 проведені такі нарахування і виплати: 12 вересня 2023 року на суму 6 799 грн 24 коп.; 28 вересня 2023 року на суму 21 107 грн 14 коп.; 13 жовтня 2023 року на суму 6 799 грн 24 коп., а всього 34 705 грн 62 коп. Боржником за два місяці на виконання рішення суду сплачено майже половину від визначеної рішенням суду суми, що у сукупності для даного виду стягнення перевищує 20 відсотків відрахувань із заробітної плати боржника. Наведена обставина безумовно свідчить проте, що виконавчі дії, які проводяться у виконавчому провадженні № 72324896, здійснюються державним виконавцем ефективно та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, оскільки обставини, наведені стягувачем у поданій скарзі про порушення постановами державного виконавця її прав чи свобод під час виконання рішення суду не доведені і не підтверджені відповідними доказами, тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Тобто доводи апеляційної скарги стягувача про незаконність рішень державного виконавця з підстав заявлених у скарзі не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.
Наведені стягувачемв апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність ухвали суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав правову оцінку. Такі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди стягувача з висновками суду першої інстанції, та є подібними доводам, які викладені у скарзі, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: