Справа № 358/1641/23 Провадження № 2-о/358/106/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Богуслав Богуславський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Орло Юлія Вікторівна, заінтересована особа - Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та внесення змін до актового запису, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та внесення змін до актового запису.
Вимоги заяви обгрунтувала наступним. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.07.1965, вона заявник ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в актовому запису про її народження № 108 від 24.07.1965 року, дата її народження зазначена, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Всі документи, які наявні у неї, містять відомості щодо дати її народження, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також, крім дати народження, в актовому записі про народження допущено помилку при написанні відомостей по батькові, та замість правильного « ОСОБА_2 » помилково зазначено « ОСОБА_2 ». У внесенні змін до актового запису про народження їй було відмовлено Богуславським ВДРАЦС у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів. Для приведення документів у відповідність, просить встановити факт неправильності в актовому записі про її народження частині зазначення дати її народження та по батькові та зобов'язати Богуславський ВДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про її народження.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник заявника до початку судового засідання через канцелярію суду подала заяву, в якій просила суд розглядати заяву у її відсутність та задовольнити заявлені вимоги.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, направив до суду лист, в якому просив розглядати справу за відсутності представника відділу за наявними документами та доказами, з урахуванням фактичних обставин справи, заперечень з приводу заяви не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Із доданих до матеріалів справи документів встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Богуслав; її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 31.07.1965. (а.с.7)
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 23.07.1983, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». (а.с.8)
Згідно копії паспорту заявника та картки платника податків, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.4-6).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 01.08.2023 № 00040766220, до актового запису про народження заявника у справі ОСОБА_2 від № 108 від 24.07.1965 внесені відомості про дату її народження, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 », по батькові зазначено, як « ОСОБА_2 ». Відомості про батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . (а.с.10)
07.06.2023 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про її народження, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів. (а.с.9)
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У поданій заяві заявниця просила встановити неправильність запису про дату її народження та по батькові в акті цивільного стану про її народження та внести до нього зміни. Вказані помилки унеможливлюють здійснення нею майнових та особистих немайнових прав.
Суд звертає увагу, що заявниця звернулась до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про її прізвище в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У заяві відсутні доводи щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. А вимога про внесення змін до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 635/4947/20, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" № 12 від 17.07.1995 суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).
Як зазначається у п.п. 9, 11 цієї постанови, в порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по- батькові, місця і дати народження).
Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану, є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.
Згідно з п. 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має і на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. В яких, зокрема, зазначено, що ризик будь - якої помилки державного органу, повинен покладатись на саму державу та її органи.
Відповідно до 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ч.ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На підставі вищезазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що досліджених у судовому засіданні документів є достатньо для встановлення факту неправильності в актовому записі та внесення змін до актового запису.
Крім того, суд враховує, що всі подальші документи, які заявниця отримувала протягом її життя видавалися із зазначенням дати її народження, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та із зазначенням по батькові « ОСОБА_2 ».
Керуючись ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт неправильності запису в актовому записі про народження ОСОБА_2 , № 108, складеному 24 липня 1965 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції у Київській області в частині запису дати народження та по батькові ОСОБА_2 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 № 108, складеного 24 липня 1965 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції у Київській області, в частині запису дати народження дитини та по батькові дитини, зазначив правильні дату народження, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та по батькові дитини, як « ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець