ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15035/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року
у справі №160/15035/23
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське 1"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
"30" червня 2023 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське 1" в якому просило стягнути з ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ I» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 49 885,12 грн..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 р. у справі № 160/15035/23 в задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське 1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №160/15035/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що норма закону, що регулює обов'язок підприємства створювати робочі місця для обмежено дієздатних осіб не містить будь-яких підстав, що нівелюють цей обов'язок і є тільки два варіанті законної поведінки суб'єкта господарювання: створення робочого місця або добровільна сплата адміністративно-господарських санкцій за невиконання покладеного на підприємство обов'язку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ""Покровське 1", зареєстроване як юридична особа.
Відповідачем у 2022 році до центрів зайнятості Дніпропетровської області не подано звітність за формою 3- ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансій для осіб з інвалідністю", що підтверджується листом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 12.07.2023 року № 12/11-2500.
За інформацією позивача середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача за 2022 рік становить 18 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 особа; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування позивачем TOB «Покровське1» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 49 885,12 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати фактично стало не подання відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік за формою № 3-ПН, які в добровільному порядку відповідачем не були сплачені, що призвело до звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Переглядаючи в апеляційного порядку оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство про зайнятість населення та інші нормативно-правові акти не передбачають фінансових санкцій для роботодавців чи адміністративної відповідальності для посадових осіб за неподання звітності про вакансії, зокрема, за не звітування роботодавців по формі 3-ПН, метою подання яких є лише оперативне вирішення питання добору персоналу та пришвидшення укомплектування вакансій.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень п.4 ч.3 ст.50 Закону № 5067-VI, а також приписів Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджувався на реалізацію вказаної норми Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (діючий до липня 2022 року та втратив чинність 07.07.2022) і наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) - на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що періодичність подачі роботодавцем звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено тільки, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (робоче місце) на яку не працевлаштовано осіб з інвалідністю. Тому, якщо роботодавець має вакансію (не зайняте робоче місце), та одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він вважається таким, що виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Відповідно, самостійне працевлаштування роботодавцем на створене ним робоче місце особи з інвалідністю, навіть без подання звіту за формою 3-ПН, також вважається належним вжиттям учасником господарських відносин залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладалася неодноразово у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.
На думку апеляційного суду заслуговує уваги у даному спірному випадку також те, що на обґрунтування підстав для розрахунку відповідачу сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у позовній заяві спирається лише на окремо визначені ним частини змісту ст.19 Закону № 875-ХІІ, зокрема позивачем було процитовано:
- ч.6 ст.19 цього Закону, відповідно якої Пенсійний фонд надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
- та ч.11 ст.19 цього Закону, за якою Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Разом з тим, позивач у цій справі звертаючись до суду не вважав за необхідне брати до уваги та не зазначав в позовній заяві про інші положення ст.19 Закону № 875-ХІІ, якими врегульовано порядок виявлення порушень, а саме, якими чітко визначено, що «отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю» (ч.7), а перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.9).
Отже, при отриманні від Пенсійного фонду України інформації інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд зобов'язаний був повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-Х1І Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць.
Наведене вище свідчить, що позивачем не доведено та не підтверджено інформацію про середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік у кількості 18 осіб і не створення відповідачем робочих місць для осіб з інвалідністю за нормативом згідно ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ, не надав до суду будь-яких доказів проведення згідно ч.7 ст.19 Закону № 875-ХІІ перевірки відповідача за наслідками отриманої позивачем від Пенсійного фонду України інформації, що на переконання колегії суддів є підтвердженням того, що суд першої інстанції у цій справі припустився надмірного формалізму та однобічно вирішив спір у цій справі на підставі неналежної оцінки обставин, які ґрунтуються лише на недоведеній доказово позиції позивача про вчинення відповідачем правопорушення за яке передбачена господарсько-правова відповідальність згідно ст.218 Господарського кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон № 875-ХІІ встановлює саме дві норми, які є обов'язковими і за невиконання яких суб'єкти господарювання повинні нести адміністративно-господарську відповідальність, тобто: не виконання роботодавцем обов'язку із створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів; а також не виконання обов'язку сплачувати відповідні санкції за робочі місця для інвалідів, створені у меншій кількості, і за вакантні робочі місця.
У даному спірному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення з ТОВ «Покровське 1» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 49 885,12 грн.
Тобто, предметом спору, який підлягає перевірці в судовому порядку є: порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для інвалідів (як за нестворення встановленої кількості робочих місць, так і за створені робочі місця, але не зайняті інвалідами); та правильність розрахунку позивачем суми адміністративно-господарських санкцій, застосованих до відповідача.
Разом з тим, перевірити вказані питання спираючись на доводи позивача колегія суддів позбавлена можливості, оскільки позивачем у цій справі не надано суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, також як і не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Підсумовуючи встановлені колегією суддів обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що допущені позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб'єктом владних повноважень, порушення процедури перевірки виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не доведення позивачем належними доказами недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році чи порушення ним вимог ст.19 Закону №875-XII свідчать, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.
В межах доводів апеляційної скарги, скаржником не надано жодного доказу із зазначених судом першої інстанції. Отже доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №160/15035/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко