Справа № 757/30074/22-ц
Провадження № 2/761/7900/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2022р. позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просили суд:
- відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 3000000,0 грн., завдану позивачам діями Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду при розгляді справи № 757/54851/21-к, незаконність яких підтверджується тим, що вони мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366 і ч. 4 ст. 382 КК України, в результаті чого порушено їх право на «ефективний засіб правового захисту в національному органі» (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва під час розгляду справи № 757/54851/21-к, а також колегією суддів Київського апеляційного суду, під час перегляду зазначеної справи в апеляційному порядку, стороні позивачів була завдана моральна шкода, яка полягає в незаконності дій суддів зазначених судів, що підтверджується тим, що ці дії мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366 і ч. 4 ст. 382 КК України.
Розпорядженням Голови Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2023р., на підставі п. 2) ч. 1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України, матеріали цивільної справи № 757/30074/22-ц передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023р. визначено головуючого - суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023р. позов залишено без руху.
08 серпня 2023р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків та відвід судді Волошина В.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді відмовлено.
19 вересня 2023р. матеріали вказаної справи були повернуті судді Волошину В.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 16 листопада 2023р.
03 січня 2023р., 14 лютого 2023р. на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшли відзиви на позов, які є однаковими за змістом, в яких відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України. Єдиною підставою залучення Казначейства до участі у справі, є те, що згідно з Положенням та відповідно до ст. 25 БК України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Водночас, самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди). Казначейство жодних прав та інтересів позивачів не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди останнім не завдало. Крім того, на думку відповідача позивачами не враховані роз'яснення, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007р. № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом. Таким чином, у позивачів немає підстав для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок, ухвалених судових рішень. Вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними і необґрунтованими, тому немає правових підстав для їх задоволення. Також необґрунтована вимога щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000000,0 грн., адже незрозуміло з яких міркувань виходили позивачі оцінюючи шкоду в такому розмірі.
Відповідь на відзив стороною позивачів не подавався.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання стороною позивачів були подані заяви до суду про розгляд справи у їх відсутність, заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, з підстав наведених у позові.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання представник відповідача, не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/54851/21-к від 13 грудня 2021р., в задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, про зобов'язання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що лише одна незгода ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з судовими рішеннями чи діяльністю судді Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8, суддями Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_9, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та суддями Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_10, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо здійснення правосуддя, не є підставою для порушення кримінальної справи відносно суддів, а суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021р., якою відмолено в задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, про зобов'язання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви про кримінальне правопорушення - залишено без змін.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивачів наголошувала, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва та колегія суддів апеляційної інстанції умисно не застосували положення КПК України, щодо розгляду даної категорії скарг, внесли завідомо неправдиві відомості, чим порушили права позивачів, зазначені в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження» та в результаті саме Печерським районним судом м. Києва та Київським апеляційним судом, зазначеними діями завдано їм моральну шкоду, яку вони оцінюють в 3000000,0 грн.
Відповідно до положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги сторона позивачів посилалася на спричинення моральної шкоди, яка виявилась у порушенні права сторони позивачів на ефективний засіб правового захисту в національному органі, що надає право на її захист шляхом відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
За таких обставин належним відповідачем у цих спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017р. у справі № 6-3139цс16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2018р. у справі № 61-1091св17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018р. у справі № 14-90цс18 та від 21 листопада 2018р. у справі № 14-399 цс18.
Водночас, реалізація позивачами свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки постановлена слідчим суддею ухвала по справі № 757/54851/21-к від 13 грудня 2021р. є такою, що набрала законної сили, не скасована, рішення про притягнення судді першої інстанції та суддів апеляційної інстанції до відповідальності за ухвалення такого рішення стороною позивачів протягом всього часу розгляду справи в суді надано не було.
Отже, сторона позивачів просить суд відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними діями Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду, адже, на думку сторони позивачів ухвала суду першої інстанції від 13 грудня 2021р. та апеляційної інстанції від 30 серпня 2022р. по справі № 757/54851/21-к є незаконними та такими, що порушують їх права.
Будь-яких доказів визнання зазначених судових рішень незаконними стороною позивачів, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, до суду надано не було.
Суд не може розглядати, переглядати, або піддавати сумніву законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, адже перевірятися така законність має за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивачів не доведено наявність моральної шкоди завданої Печерським районним судом м. Києва, Київський апеляційним судом та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 354, 355 ЦПК України; ст. 56 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 23, 1167 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2023р.
Суддя: