ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/5830/23 пров. № А/857/18401/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Мірінович У.А. у м. Тернопіль) у справі № 500/5830/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агро-Ленд» до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Дапертаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71825370 від 15.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що рішення суду у справі № 500/2227/20 на підставі якого видано виконавчий лист залишається невиконаним, а податкова накладна не зареєстрована. Позивач вважає, що зважаючи на те, що судове рішення фактично не виконано, то відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі, а не закінчувати виконавче провадження, з огляду на що він звернувся до суду із даним позовом про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження № 71825370 від 15.08.2023 з примусовому виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2227/20 про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, подану Приватним підприємством «Агро-Ленд» від 10.02.2020 № 5, датою фактичного направлення податкової накладної, на підставі п. 11 ч. 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що за накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що державним виконавцем вчинено всі дії відповідно до чинного законодавства України та не порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №5 00/2227/20 за позовом Приватного підприємства «Агро-Ленд» до Головного управління ДПС у Тернопільській області та Державної податкової служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення голови комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.07.2020 № 1682121/40891391. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану приватним підприємством «Агро-Ленд» від 10.02.2020 № 5, датою фактичного направлення податкової накладної. Також стягнено на користь Приватного підприємства «Агро-Ленд» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4204, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області та ДПС України. Рішення суду набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021.
03.08.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі, про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану приватним підприємством «Агро-Ленд» від 10.02.2020 № 5, датою фактичного направлення податкової накладної; про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь приватного підприємства «Агро-Ленд» судові витрати на суму сплаченого судового збору 2102 (дві тисячі то дві) гривні 00 коп., та про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь приватного підприємства «Агро-Ленд» судові витрати на суму сплаченого судового збору 2102 (дві тисячі то дві) гривні 00 коп.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашевою А.М. від 17.05.2023 відкрито виконавче № 71825370 провадження з примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Тернопільським окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 500/2227/20, та надано боржнику - Державній податковій службі України 10 робочих днів, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 10.02.2020 подану приватним підприємством «Агро-Ленд» (а.с. 36).
Також, державним виконавцем винесено постанову від 17.05.2023 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, вказані постанови направлено для виконання до Державної податкової служби України (а.с. 37-39).
З матеріалів виконавчого провадження №71825370 слідує, що Державною податковою службою України, листом від 02.06.2023 № 6879/5/99-00-05-04-02-05 повідомлено державного виконавця про те, що судове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 500/2227/20 в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, перебуває на виконанні та вживаються заходи з його виконання, проте механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації (а.с. 40).
Станом на 03.07.2023 інформація від боржника щодо виконання рішення суду до відділу не надходила. Про поважні причини, які перешкоджають виконанню рішення суду боржником не повідомлено. Документів, що є підставою для відкладення проведення виконавчих дій чи зупинення вчинення виконавчих дій боржником не надано. Таким чином, рішення суду не виконано боржником без поважних причин.
В зв'язку невиконанням рішення суду постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.07.2023 накладено на боржника - Державну податкову службу України штраф в сумі 5100 грн в зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин (а.с. 40 зворот). Пунктом 2 вказаної постанови боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
З матеріалів справи слідує, що у встановлений строк інформація від боржника про виконання рішення суду до відділу не надходила. Про поважні причини, які перешкоджають виконанню рішення суду боржником не повідомлено. Жодних документів, що є підставою для відкладення проведення виконавчих дій чи зупинення вчинення виконавчих дій боржником не надано. Таким чином, рішення суду боржником повторно не виконано без поважних причин, з огляду на що, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.08.2022 накладено на боржника - Державну податкову службу України штраф в сумі 10200 грн у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин (а.с. 41, зворот 42).
Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 71825370, державним виконавцем 10.08.2023 скеровано до органу досудового розслідування, а саме: Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (а.с. 46-47).
Надалі, 15.08.2023, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 71825370 з примусовому виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2227/20 про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, подану виписано Приватним підприємством «Агро-Ленд» від 10.02.2020 № 5, датою фактичного направлення податкової накладної, на підставі пункту 11 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 45).
Позивач вважаючи, протиправною спірну постанову відповідача, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Частинами 1, 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як встановлено пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до ч. 3 наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закон № 1404-VIII).
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. (ч. 8 ст. 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження без реального виконання судового рішення. При цьому відповідачем не надано належного обґрунтування вжиття вичерпних заходів з його виконання з підтвердженням таких доводів належними та допустимими доказами.
Суд звертає увагу, що в межах виконавчого провадження штраф за невиконання судового рішення було накладено на ДПС України, проте відповідач не вчинив жодної іншої дії, направленої на забезпечення його виконання боржником.
Ба більше, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
При цьому суд апеляційної інстанції не вважає слушними доводи відповідача, щодо врахування висновків Верховного Суду, викладені в справах № 921/555/17-г/14, № 904/1464/18, № 5/12/2012/5003, № 925/366/18, адже наведені справи пов'язані з розглядом спорів, що випливають з господарських правовідносин, а тому висновки суду касаційної інстанції у вказаних справах не є застосовними до спірних правовідносин.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем не забезпечено проведення належних та достатніх заходів виконання судового рішення. Державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 500/5830/23 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року