ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року справа №200/13400/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 р. у справі № 200/13400/21 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2021 від представника позивача адвоката Санамян Ольги Олегівни, до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до тексту позовної заяви, позивач просив суд: визнати противоправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2016; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії та виплатити заборгованість, починаючи з 01.03.2016 по день ухвалення рішення.
Позивачка у позові зазначила, що вона є пенсіонеркою та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку відповідача. З 01.03.2016 відповідачем припинено пенсійні виплати. Вважаючи дії відповідача, яка полягають у припиненні пенсійних виплат починаючи з 01.03.2016 року протиправними та такими, що позбавляють її права гарантованого конституцією України на отримання пенсії згідно чинного законодавства позивачка звернулась із даним позовом за захистом порушеного права.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 р. у справі № 200/13400/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано противоправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2016. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії та виплатити заборгованість, починаючи з 01.03.2016.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підставі інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які відсутні на підконтрольній території понад 60 днів, виплата пенсії призупинена з 01.03.2016 автоматично, без ухвалення відповідного рішення.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є отримувачем пенсії та перебуває на обліку відповідача, як внутрішньо переміщена особа.
В обґрунтування позовних вимог позивач надала до суду копії документів: паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 ; пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 , довідки внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2015 року №1422012974.
За результатами розгляду матеріалів наданих сторонами у справі, судом встановлено, що позивачу призупинено виплату пенсії за результатами інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які відсутні на підконтрольній території понад 60 днів, тобто з підстав не передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.ст.3, 19, 46), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ст.ст.5, 49), Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (ст.ст.1, 4, 7, 12), постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 за №637 (п.1) та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку відповідача, як внутрішньо переміщена особа, даний факт сторонами не оскаржується.
Звірка з даними органів управління праці та соціального захисту населення та не підтвердження фактичного місця проживання не можуть бути підставою для позбавлення конституційного права позивача на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.
Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для припинення виплати позивачу пенсії та відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду.
Звідси, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу у порушення вимог ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання поновити виплату пенсії підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Крім того, суд зазначає, що аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з матеріалами справи, призначена пенсія виплачувалась позивачу щомісяця по лютий 2016 року (включно) та з 01 березня 2016 року її нарахування та виплата були припинені.
Оскільки позивач звернулась до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, нарахування та виплата пенсії позивачу підлягають поновленню з моменту її припинення тобто з 01 березня 2016 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 р. у справі № 200/13400/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 р. у справі № 200/13400/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко