Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Справа№200/2025/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
03 лютого 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), надісланий на адресу суду 31 січня 2022 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року із розрахунку - базовий місяць січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року із розрахунку - базовий місяць січень 2008 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
08 лютого 2022 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалами від 01 червня 2022 року, від 05 серпня 2022 року суд повторно витребував докази у відповідача, а ухвалою від 11 квітня 2023 року витребував докази у Центрального архівного відділу Національної гвардії України.
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
На час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2021 року він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
За твердженням позивача, за період з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2020 року відповідач виплатив йому грошове забезпечення не в повному обсязі внаслідок ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Після звільнення з військової служби індексація грошового забезпечення, обчислена відповідно до вимог чинного законодавства, також не була виплачена.
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали у відмові в перерахунку та виплаті індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року із розрахунку - базовий місяць січень 2008 року, позивач звернуся до суду з цим позовом.
Просив задовольнити позов.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 31 серпня 2020 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
З 02 липня 2021 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 02 липня 2021 року № 22-15/3-2041.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) зареєстрована як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
В період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2021 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчать записи №№ НОМЕР_5 в його трудовій книжці серії НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 липня 2016 року № 159 лейтенант ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Головного управління Національної гвардії України (м. Київ) та призначений наказом командувача Національної гвардії України від 01 липня 2016 року № 98о/с старшим лікарем (ветеринарної медицини) тилу Військової частини НОМЕР_1 , був зарахований в списки особового складу та на всі види забезпечення 04 липня 2016 року.
Як свідчить витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 червня 2021 року № 145, припинений (розірваний) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України, а капітан ОСОБА_1 , звільнений відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 04 червня 2021 року № 96о/с у запас у зв'язку з закінченням строку контракту, був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 30 червня 2021 року.
Отже, на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував в період з 04 липня 2016 року по 30 червня 2021 року (включно).
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року.
Ухвалою від 08 лютого 2022 року, серед іншого, суд витребував у відповідача архівну відомість, атестат, довідку тощо про грошове забезпечення, яке було нараховано і виплачено ОСОБА_1 за період з жовтня 2016 року по квітень 2021 року включно (із зазначенням виду і розміру його окремих складових); довідку про індексацію грошового забезпечення, що була нарахована і виплаченої позивачу за період з жовтня 2016 року по квітень 2021 року включно (із зазначенням її розрахунку, включаючи базовий місяць, суму індексації за кожен місяць окремо тощо).
Витребувані докази відповідач суду не надав.
У зв'язку з цим, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин у справі, ухвалами від 01 червня 2022 року та від 05 серпня 2022 року суд повторно витребував у відповідача вказані докази.
Листом від 16 лютого 2023 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила про неможливість надання розрахунку індексації та довідки про грошове забезпечення капітана ОСОБА_1 , оскільки особисті картки на грошове забезпечення за 2016-2018 роки зберігаються у Центральному архівному відділі Національної гвардії України, а картки за 2019-2021 роки у несприятливих умовах втратили системність зберігання внаслідок евакуації.
З огляду на це 11 квітня 2023 року суд постановив ухвалу, якою витребував особисті картки на грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за 2016-2018 роки з Центрального архівного відділу Національної гвардії України.
Витребувані докази Центральний архівний відділ Національної гвардії України суду також не надав, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
Поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри «101» замінені цифрами «103».
Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.
Інші положення ст. 4 Закону № 1282 з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
П. 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи ст. ст. 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, п. 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
За змістом абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абз. абз. 2, 4 п. 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в ч. 6 ст. 2 Закону № 1282.
Так, абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
При цьому абз. 4 п. 4 Порядку № 1078 визначено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абз. 6 п. 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абз. 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.
Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року п. 5 Порядку № 1078 застосовувався у новій редакції на підставі Постанови КМУ № 1013.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
28 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова КМУ № 141), яка набрала чинності з 15 березня 2018 року.
31 березня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 278 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова КМУ № 278), яка набрала чинності з 02 квітня 2021 року.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 в період з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови КМУ № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови КМУ № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року по 01 квітня 2021 року включно в редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 діяв 01 грудня 2015 року у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року включно.
При цьому суд зауважує, що правомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди 01 липня 2016 року по 11 жовтня 2016 року включно та з 16 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно не є предметом спору у справі, що розглядається, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявляв, правом на збільшення позовних вимог (зміну предмета позову) не скористався.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказаний період належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Позивач доводить, що індексація грошового забезпечення мала здійснюватися із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
У контексті спірних правовідносин насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Аналіз положень п. п. 6, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 в редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, зумовлює висновок, що до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд звертав увагу, зокрема, в п. 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1013.
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Постановою КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Постанови № 1013, ці зміни передбачали:
- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»;
- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний на той час механізм передбачав зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).
Крім цього, п. п. 1, 3 Постанови КМУ № 1013 було встановлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.
Отже, з 01 грудня 2015 року Постановою КМУ № 1013 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Крім того, вказана постанова передбачала підвищення розмірів посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також перегляд постійний додаткових виплат, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови КМУ № 1013 дають підстави для висновку, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати тим працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року.
Водночас норми Постанови КМУ № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для військовослужбовців, в тому числі для позивача, «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1013).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п. 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 і п. 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22.
Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою КМУ № 1013 до Порядку № 1078 та пов'язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз указаних положень свідчить, що внаслідок змін, запроваджених Постановою КМУ № 1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їх прийняття, переведення чи виходу на роботу.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття виходить з системного тлумачення п. 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу, призначення на іншу посаду тощо.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він обіймав.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови КМУ № 1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, дають підстави для висновку, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Посадові оклади військовослужбовців визначаються постановами Кабінету Міністрів України.
Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року включно.
Від січня 2008 року посадовий оклад за посадою, яку обіймав позивач, не змінювався.
Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 30 березня 2023 року у справі № 380/16409/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21 та інших.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст. ст. 2, 4 Закону № 1282, п. п. 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивач.
Законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки Військової частини НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року, а саме: здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101% (до 01 січня 2016 року) чи 103% (після 01 січня 2016 року).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 30 березня 2023 року у справі № 380/16409/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21 та інших.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач не стверджує, що впродовж спірного періоду індексація його грошового забезпечення взагалі не проводилась, однак наполягає на тому, що обчислення індексації мало проводитись із застосування «базового місяця» - січень 2008 року.
Відповідач не довів належними і допустимими доказами той факт, що в період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням місяця підвищення доходів - січень 2008 року.
З огляду на це та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незастосуванні січня 2008 року як місяця підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, підлягає визнанню протиправною.
Визнання протиправною бездіяльності відповідача по суті охоплює позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 .
При обранні належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленого відповідно до вимог законодавства, суд враховує таке.
Верховний Суд в п. 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен:
а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу);
б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно.
Як вже було зазначено судом, з 01 березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704 відбулося підвищення окладів військовослужбовців.
За цих обставин в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно місцям підвищення доходу, який мав враховуватися для обчислення індексації грошового забезпечення, був березень 2018 року, а не січень 2008 року, як помилково вважає позивач.
Відповідач не довів належними і допустимими доказами той факт, що в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням місяця підвищення доходів - березень 2018 року.
З огляду на це та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незастосуванні березня 2018 року як місяця підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно, підлягає визнанню протиправною.
Визнання протиправною бездіяльності відповідача по суті охоплює позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням висновків Верховного Суду та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно, обчислену з врахуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу, та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити таке.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Строк звернення до адміністративного суду визначений ст. 122 КАС.
Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 5 ст. 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2016 року по 15 квітня 2021 року.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
П. 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Ст. 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20.
Положення ст. 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У той же час ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.
Так, в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України навів висновок про те, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отож, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата індексації грошового забезпечення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352) внесені зміни до КЗпП України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону № 2352 цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року.
На підставі пп. 18 п. 1 розділу І Закону № 2352 назва та частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
На підставі пп. 19 п. 1 розділу І Закону № 2352 текст ст. 234 КЗпП України викладений в такій редакції:
«У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року».
Отже, внаслідок набрання чинності Законом № 2352, яким внесені зміни до ст. ст. 233, 234 КЗпП України, зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.
Зокрема, з 19 липня 2022 року в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
А ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
у справах про звільнення працівника - місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Закон № 2352 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.
Закон № 2352 містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, тобто з 19 липня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Таке правозастосування узгоджується з нормою ч. 4 ст. 3 КАС, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду має застосовуватися норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Розподіл судових витрат.
З огляду на предмет спору позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.
Отже, відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягала у незастосуванні січня 2008 року як місяця підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягала у незастосуванні березня 2018 року як місяця підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно, обчислену з врахуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу, та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року.
Суддя Т.О. Кравченко