Постанова від 06.12.2023 по справі 910/15043/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21 (910/11194/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (колегія суддів у складі : Пантелієнко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Демидова А.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі № 910/15043/21(910/11194/23)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Фаст"; 3) ОСОБА_1 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. У межах зазначеної справи розпорядник майна Боржника подав до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (далі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Фаст" (далі - Відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - Відповідач-4) про:

2.1. визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу від 16.12.2020, укладеного між Боржником та Відповідачем-1, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №1893;

- договору купівлі-продажу квартири від 06.01.2021, укладеного між Боржником та Відповідачем-1, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №84;

- договору купівлі-продажу квартири від 06.01.2021, укладеного між Боржником та Відповідачем-1, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №82;

- договору купівлі-продажу від 27.01.2021, укладеного між Боржником та Відповідачем-1, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №67;

- договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2022, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №4038;

- договору купівлі-продажу квартири від 08.09.2022, укладеного між Боржником та Відповідачем-2, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №4041;

- договору купівлі-продажу квартири від 08.09.2022, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №4040;

- договору купівлі-продажу торгового центра від 08.09.2022, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №4039;

- договору іпотеки від 20.04.2023, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №3026 (далі разом - Спірні договори);

2.2. витребування на користь Боржника із чужого незаконного володіння Відповідача-2 наступного майна:

- нежилих будівель (літ. М, К, Н, Л) загальною площею 1474,60 м2 за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд. 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1095311180000;

- квартири загальною площею 52,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 580135232218;

- квартири загальною площею 65,3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 580130732218;

- торгового центру загальною площею 2140,7 м2 за адресою Київська обл., Бучанський район, с. Гаврилівка, вул. Свято-Троїцька, 64, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 479403532218 (далі разом - Спірне майно);

2.3. припинення права власності Відповідача-2 на Спірне майно.

3. Позов мотивовано тим, що Спірні договори є фраудаторними, адже в період з 16.12.2020 до 27.01.2021 Боржник відчужив за неринковою ціною Спірне майно на користь пов'язаного з ним Відповідача-1, який у подальшому відчужив Спірне майно на користь пов'язаного з ним Відповідача-2, а Відповідач-2 передав його в іпотеку Відповідачу-3 на забезпечення зобов'язань одного з учасників Боржника.

Стислий зміст заяви

4. 14.07.2023 розпорядник майна Боржника подав заяву про забезпечення позову (далі - Заява), в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на об'єкти нерухомості - Спірне майно;

- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо Спірного майна.

5. Заяву мотивовано тим, що Спірне майно неодноразово відчужено між пов'язаними особами за заниженою вартістю, тому у випадку вибуття його з володіння теперішнього власника - Відповідача-2, виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог буде неможливим. Водночас подальший продаж Спірного майна унеможливить, у разі задоволення позову, державну реєстрацію припинення права власності Відповідача-2 на нього.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, Заяву задоволено повністю.

7. Судові рішення мотивовано тим, що визначені розпорядником майна боржника заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними, мають логічний зв'язок з предметом позовних вимог і можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Водночас невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, неможливості їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень позивача до суду у випадку відчуження Відповідачем-2 Спірного майна.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

8. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні Заяви.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2020 у справі №520/9674/19, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 01.02.2019 у справі №910/1539/21 (910/8758/21), від 02.12.2019 у справі №910/910/7628/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 18.03.2020 у справі №904/2641/19, від 07.04.2023 у справі №910/15043/219910/10070/22), від 22.12.2022 у справі №905/255/22, від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 02.12.2019 у справі №910/7628/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 щодо застосування положень статей 13-15, 74, 86, 136, 137, 139 Господарського процесуального кодексу України.

10. Відповідач-1 вважає передчасним висновок про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову без вирішення питання щодо підсудності справи цьому суду, без надання оцінки предмету спору, з яким звернувся позивач, та характеру взаємовідносин між сторонами, без врахування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) в частині фраудаторності правочинів, без надання оцінки фінансовій можливості Відповідача-2 в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

11. Відповідач-1 наголошує, що чинним законодавством не передбачено право арбітражного керуючого на подання у межах статті 42 КУзПБ позовів про визнання недійсним правочинів, вчинених не боржником, та на витребування майна від осіб, що не є стороною правочину, укладеного боржником.

12. На думку Відповідача-1, Заява не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, не містить предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

13. Також Відповідач-1 зазначає про порушення апеляційним господарським судом вимог пунктів 2-4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Розпорядник майна Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. Розпорядник майна Боржника у відзиві зазначає про надання статтею 136 Господарського процесуального кодексу України права розгляду заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі з метою дотримання процесуальних строків, визначених частиною 1 статті 140 зазначеного Кодексу.

16. Також розпорядник майна Боржника заперечує проти доводів Відповідача-1 про невідповідність Заяви вимогам пункту 3 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що питання щодо оцінки предмету спору, з яким звернувся позивач, характеру взаємовідносин між сторонами, застосування статті 42 КУзПБ не мають з'ясовуватися під час розгляду заяви про забезпечення позву.

Позиція Верховного Суду

17. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

18. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Спірне майно та заборони вчиняти дії щодо реєстрації прав власності тощо стосовно Спірного майна.

19. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

20. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

21. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

22. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

23. Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

24. Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

25. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

26. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

27. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

28. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

29. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

30. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

31. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

32. Як вбачається з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, звертаючись із Заявою, розпорядник майна Боржника просив накласти арешт та заборонити вчиняти реєстраційні дії саме щодо Спірного майна, яке було неодноразово відчужено за оспорюваними в цій справі договорами купівлі-продажу, передано в іпотеку за оспорюваним у справі іпотечним договором та про витребування якого заявлені позовні вимоги. Тобто заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору в цій справі. А подальше відчуження Спірного майна, зокрема внаслідок звернення стягнення на нього як на предмет іпотеки, призведе до неможливості виконати рішення суду в разі задоволення позову та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду.

33. Водночас накладення арешту на Спірне майно та заборона реєстрації права власності на нього забезпечить виконання у майбутньому судового рішення в цій справі (в разі задоволення позову), однак не завдасть шкоди Відповідачу-2 як теперішньому власнику Спірного майна, не позбавить його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право відчужити Спірне майно третім особам.

34. З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлений розпорядником майна Боржника спосіб забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

35. Натомість викладені в касаційній скарзі доводи про невідповідність Заяви вимогам пункту 3 статті 139 Господарського процесуального кодексу України через незазначення предмету позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову є безпідставними, адже спростовуються змістом Заяви.

36. Також підлягають відхиленню аргументи Відповідача-1 про недоведення жодної наявної очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, неможливості захисту його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів, вчинення Відповідачем-2 дій, зокрема, спрямованих на приховування або відчуження Спірного майна (підготовчих дій до його реалізації).

37. Щодо наведених доводів Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у Відповідача-2 правомочностей власника Спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду цієї справи судом, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (в разі задоволення позову), зокрема, в частині витребування Спірного майна з володіння Відповідача-2.

38. За таких умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів Відповідача-2 про відчуження Спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

39. Водночас, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову щодо Спірного майна, Відповідач-1 не зазначив, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв'язку з цим існуючого стану, який є предметом спору, порушують його права, та не навів інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.

40. Посилання Відповідача-1 на наявність у нього можливості відшкодувати вартість Спірного майна грошовими коштами за ринковими цинами, що існували на момент вчинення ним правочину з Боржником, не спростовує наведені обставини щодо неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову про відновлення прав Боржника у визначений ним спосіб, тоді як вимоги про відшкодування вартості Спірного майна не є предметом розгляду в цій справі.

41. При цьому Верховний Суд надаючи оцінку викладеним в касаційній скарзі доводам про відсутність у арбітражного керуючого права на звернення в межах статті 42 КУзПБ з позовом про визнання недійсними правочинів, вчинених не боржником, витребування майна від інших осіб тощо, враховує те, що однією з позовних вимог є витребування майна з чужого незаконного володіння. В той же час заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а їх вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті.

42. Такі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та спрямовані виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

43. Відхиляючи доводи Відповідача-1 щодо задоволення Заяви без вирішення питання щодо підсудності справи цьому суду, відповідності позовної заяви вимогам статей 175-177 ГПК України тощо, Верховний Суд виходить з відсутності конкретних підстав вважати її непідсудною відповідному суду згідно з вимогами процесуального законодавства та враховує, що на момент перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції за позовною заявою розпорядника майна Боржника в цій справі відкрито провадження ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023.

44. Врахувавши твердження Відповідача-1 про неналежне виконання господарським судом апеляційної інстанції вимог пунктів 2-4 частини 1 статті 282 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що вони не свідчать про наявність під час розгляду Заяви таких порушень, які б зумовили незаконність оскаржуваної постанови в цілому як підстави для її скасування.

45. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що доводи Відповідача-1 про порушення судами норм процесуального права (зокрема статей 136, 137 ГПК України) та неврахування висновків щодо їх застосування, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

46. Стосовно доводів Відповідача-1 про неповноту дослідження обставин справи, з якими чинне законодавство пов'язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову, які б свідчили про вчинення дій, направлених на ускладнення виконання рішення, Верховний Суд зауважує, що в цій частині доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до твердження про необхідність переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

48. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних ухвали і постанови.

Розподіл судових витрат

49. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/15043/21(910/11194/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк