ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 Справа № 914/2450/22(914/2917/23)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», м. Полтава
про стягнення 3 513 174,31 грн
у межах провадження у справі №914/2450/22
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ”, м. Львів
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)
Представники сторін:
від позивача: Коваль В.В.
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
5 жовтня 2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”.
Ухвалою суду від 07.10.2022 заяву ТОВ “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “БНК-УКРАЇНА” - прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 02.11.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” про зупинення провадження у справі за вх. №3562/22 від 01.11.2022 - відмовлено; відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» строком на сто сімдесят календарних днів. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 .
Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) у встановленому законодавством порядку.
Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”, припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” - арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; затверджено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича за виконання ним повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” за період з 02.11.2022 по 22.05.2023 на загальну суму 134 000,00 грн; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”; відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Хід розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду. Справа №914/2450/22 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
29.09.2023 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” подало позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» про стягнення 3 513 174,31 грн.
Ухвалою суду від 03.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» про стягнення 3 513 174,31 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство ТОВ «БНК-Україна», справу призначено до розгляду на 08.11.2023, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 08.11.2023 учасники справи явки повноважних представників не забезпечили, причини неявки не повідомили.
18.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25200/23). У вказаному відзиві відповідач просить позовну заяву ТОВ “БНК-УКРАЇНА” до ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Сервіс Ойл» на користь ТОВ «НК-УКРАЇНА» 3 000 000,00 грн основного богу, 1,00 грн пені, 1,00 грн - 3% річних, 1,00 грн інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 08.11.2023, судове засідання відкладено на 29.11.2023.
У судове засідання 29.11.2023 ліквідатор позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що докази долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 29.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності ліквідатором ТОВ «БНК-УКРАЇНА» встановлено, що в відповідача є непогашена дебіторська заборгованість перед позивачем за Договором грошової позики № 1 від 04.03.2022, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позику у термін до 31.12.2022. Позивач посилається на те, що у вказаний строк зобов'язання відповідачем не виконане.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 000 000,00 грн - основного боргу, 67 068,49 грн - 3% річних, 74 927,74 грн - втрат від інфляції, 371 178,08 грн - пені та визначити Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 3 000 000,00 гривень за період з 30.09.2023 до моменту виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл»; судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить позовну заяву ТОВ «БНК України» до ТОВ «Сервіс Ойл» задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Сервіс Ойл» на користь ТОВ «БНК України» 3 000 000,00 грн основного боргу; 1,00 грн пені; 1,00 грн 3 % річних; 1,00 грн інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовити.
У відзиві зазначає, що відповідач частково визнає позовні вимоги в частині основної заборгованості у розмірі 3 000 000,00 грн. за договором грошової позики. Щодо стягнення пені у розмірі 371 178,08 грн, 3 % річних у розмірі 67 068,49 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 79 927,74 грн вказує на те, що позовні вимоги в цій частині відповідачем не визнаються, посилаючись на обмеження у здійсненні видаткових операцій і відсутності вини у діях ТОВ «Сервіс Ойл». Відповідач вважає, що сума пені має бути зменшена до 1,00 грн, сума 3 % річних має бути зменшена до 1,00 грн і сума інфляційних нарахувань також має бути зменшена до 1,00 грн.
16.11.2023 позивач сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності, тому позов просить задовольнити повністю.
Обставини справи встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2022 між позивачем як позикодавцем та відповідачем як позичальником укладено договір грошової позики №1.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені цим Договором, Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 000 грн. (далі - Позика), а позичальник зобов'язується повернути Позику у термін, встановлений п. 2.1. Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2022 ТОВ «БНК-УКРАЇНА» перерахувало на рахунок ТОВ «Сервіс Ойл» 3 000 000,00 грн згідно з договором грошової позики №1 від 04.03.2022.
Відповідно до п. 2.1. Договору Позика надається до 31.12.2022 року. Даний термін може бути продовжений за угодою Сторін, яка оформяється додатковою угодою до Договору.
Додатковою угодою № 1 від 07 березня 2022 до Договору грошової позики №1 від 04.03.2022 внесено зміни в п.4.1 Договору та викладено його в наступній реакції: « 4.1. Позичальник зобов'язаний повертати грошові кошти щомісячно, до останнього робочого дня місяця рівними частинами, але не менше 500 000, 00 (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) грн., починаючи з шостого числа місяця від дня надходження грошових коштів на рахунок Позичальника».
04.08.2023 позивачем на адресу відповідача відправлена вимога вих. № 01- 27/914/2450/22/272 про сплату заборгованості протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги.
У відповідь на вимогу від відповідача отримано лист вих. № 09/293 від 28.08.2023, яким відповідач повідомив, що позбавлений можливості виконати умови договору грошової позики та вимоги про сплату заборгованості.
Враховуючи наведене, позивач посилається на те, що відповідачем умови договору не виконано, тому заборгованість ТОВ «Сервіс Ойл» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за договором позики становить 3 000 000,00 грн
Представник відповідача у відзиві на позов визнав позов у частині стягнення основного боргу за договором позики у розмірі 3 000 000,00 грн.
Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд встановив, що відзив, у якому представник відповідача визнав позовні вимоги підписаний адвокатом АО «Аргос» Остапенко О.П., до відзиву долучено копію договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022, укладений між ТОВ «Сервіс Ойл» в особі директора Кравченка С.О., що діє на підставі Статуту та Адвокатським об'єднанням «Аргос» в особі керуючого партнера Остапенка Олександра Петровича, що діє на підставі Статуту. Відповідно до п. 2.2. договору обмеження повноважень відсутні. Також, долучено ордер ВІ № 1172641 від 11.10.2023, в якому вказано, що повноваження адвоката не обмежуються. Таким чином, суд встановив, що позов визнала повноважна особа.
Також, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 67 068,49 грн - 3% річних, 74 927,74 грн - втрат від інфляції, 371 178,08 грн - пені та судовий збір.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції та вказуючи на те, що їх розмір має бути зменшений до розміру 1 грн, відповідач зокрема, посилається на те, що вини ТОВ «Сервіс Ойл» у неможливості виконання зобов'язань не має, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до сьогодні. Також, зазначає, що пунктом 15 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України. Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України № 36 від 04.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18» пункт 15 викладено в такій редакції: « 15. Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України». Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18», пункт 15 викладено в такій редакції: «15. Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів». Відповідно до витягу з ЄДР, засновниками ТОВ «Сервіс ойл» є ВАТ «Пуховичінафтопродукт», зареєстровані за адресою: Республіка Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, м. Мар'їна Горка, вул. Октябрська, 62. Усі зобов'язання, по сплаті платежів за договором грошової позики № 1 від 04.03.2022, виникли вже після введення військового стану та обмежень НБУ. ТОВ «Сервіс ойл» було обмежено у здійсненні видаткових операцій тому і не змогло вчасно розрахуватися з позивачем.
Щодо посилань відповідача про відсутність його вини у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення Договору і виникли не з волі Сторін (пожежа, стихійне лихо, повінь, військові дії).
Пунктом 6.2 та 6.3 договору визначено, що у разі виникнення обставин, зазначених у п. 6.1 Договору, зобов'язання за Договором не припиняються, а лише відкладаються на час дії таких обставин. Сторони мають письмово повідомити один одну про виникнення обставин, зазначених у п. 6.1 Договору, не пізніше 10 календарних днів з їх виникнення. Також під час або по завершенню дії таких обставин мають бути надані докази (довідки Торгово-промислової палати, тощо).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).
Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.
Статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача в порядку, визначеному п. 6.3 договору, про неможливість виконання зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили. Крім того, суд зазначає, що договір грошової позики укладено між сторонами 04.03.2022, після видачі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, тому сторони розуміли про можливі ризики невиконання зобов'язання.
Враховуючи наведене, є необґрунтованими доводи відповідача про настання дії обставин непереборної сили та про відсутність вини відповідача у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, запровадженням воєнного стану. Відтак, відсутні підстави для зменшення розмірів пені до 1,00 грн, 3 % річних до 1,00 грн і інфляційних нарахувань до 1,00 грн.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З урахуванням наведеного, також враховуючи умови п. 2.1 договору (кінцевий термін повернення гршових коштів за договором позики 31.12.2022), строк позики є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості за наданим договрором позики відповідач до суду не надав.
Оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 000 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Суд дійшов висновку прийняти визнання позову відповідачем в частині основної заборгованості.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошових зобов'язань за укладеним договором позивач просить стягнути з відповідача 67 068,49 грн 3% річних, 74 927,74 грн втрат від інфляції за період з 01.01.2023 по 29.09.2023 та 371 178,08 грн пені за період з 31.01.2023 по 31.07.2023.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції та визнано його обґрунтованим.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 74 927,74 грн та 3 % річних в розмірі 67 068,49 грн за період з 01.01.2023 по 29.09.2023 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 371 178,08 грн, суд зазначає таке.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як визначено у п. 5.1 договору грошової позики № 1 від 04.03.2022 при порушенні строків повернення грошової позики, які вказані у п. 4.1 договору, позичальник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення платежу, за кожен день прострочення, починаючи з 31-го дня прострочення і закінчується днем погашення простроченого платежу. Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 07.03.2022 до договору грошової позики № 1 від 04.03.2022 сторони погодили викласти п. 4.1 в новій редакції: «Позичальник зобов'язаний повертати грошові кошти щомісячно, до останнього робочого дня місяця, рівними частинами, але не менше 500 000,00 грн. починаючи з шостого місяця від дня надходження грошових коштів на рахунок Позичальника».
Позивачем на підставі вказаних положень договору розмір пені розраховується за період з 31.01.2023 по 31.07.2023 у розмірі облікової ставки НБУ від загальної суми простроченого платежу.
Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені, суд дійшов висновку про правомірність здійснених позивачем нарахувань пені у розмірі 371 178,08 грн.
Відповідно до ч. 1. ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи наведені норми, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 3 000 000,00 гривень за період з 30.09.2023 до моменту виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл».
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, зорема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма встановлена в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 21 079,04 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем заявлено про визнання позову.
В іншій частині витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 079,04 грн судом покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17; код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 3 000 000,00 грн - основного боргу, 67 068,49 грн - 3% річних, 74 927,74 грн - втрат від інфляції, 371 178,08 грн - пені та 21 079,04 грн - судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) з Державного бюджету України 21 079,04 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією в національній валюті №31 від 29.09.2023.
4. Визначити Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 3 000 000,00 гривень за період з 30.09.2023 до моменту виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості (залишок основного боргу).
Накази видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.12.2023.
Суддя Чорній Л.З.