ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
07.12.2023 Справа №905/1328/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро
до відповідача: Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Соледар
про стягнення 202599,85 грн
без виклику сторін
СУТЬ СПРАВИ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Соледар про стягнення 202599,85 грн, з яких 162679,54 грн - основний борг, 6372,07 грн - 3% річних, 33548,24 - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №785А від 13.01.2022, на умовах комерційної пропозиції «Тендерна-Ф», в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електроенергію за лютий-квітень 2022 року в розмірі 162679,54 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та процентів річних.
Ухвалою суду від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1328/23; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено на юридичну адресу за допомогою поштового зв'язку, рекомендоване повідомлення про вручення наявне в матеріалах справи.
Одночасно, сторонам ухвала від 09.10.2023 була доставлена до електронного кабінету в підсистему «Електронний суд» про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету.
Разом з цим, відповідна ухвала була направлена учасникам справи на їх електронні поштові скриньки (довідки про доставку електронного листа наявні в матеріалах справи).
Також, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, судом було розміщено 12.10.2023 оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Отже, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
24.10.2023 на електронну пошту суду та через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли відзиви б/н від 23.10.2023 (аналогічні за своїм змістом), за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач у відзиві наголошує, що акти приймання-передавання товарної продукції та рахунки, що наявні в матеріалах справи, містять посилання на договір №785А від 13.01.2022, однак до позовної заяви додано копію договору про постачання електричної енергії №785 від 13.01.2022, а також позивачем не надано доказів того, що між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2022 №785А, додатком до якої є комерційна пропозиція «Тендерна-Ф» постачальника електроенергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги». Відповідачем зазначається, що позивач не надав доказів направлення рахунків та актів приймання-передавання товарної продукції споживачу, а додані до заяви докази направлення є лише текстовими документами. Ним вказується, що позивачем не надано доказів того, що акти приймання-передавання товарної продукції та рахунки погоджені з споживачем. Також, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», оскільки зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. На підтвердження цього Соледарською міською радою додано до відзиву лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини. У відзиві наголошується, що позивачем не надано доказів, які підтверджували факт заподіяння йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №785А від 13.01.2023, який між відповідачем та позивачем не укладався. Одночасно, відповідач посилаючись на судову практику зазначає, що суд з урахуванням конкретних обставин може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
26.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 25.10.2023, за змістом якої позивач не погоджується з наведеним у відзиві і зазначає, що долучена до позовної заяви копія договору №785 від 13.01.2022 є договором на підставі якого здійснювалось постачання електричної енергії споживачу за спірний період. В силу технічних обставин, для уникнення дублювання в системі «ПРОЗОРО» і різниці в особовому рахунку, до номеру договору №785 від 13.01.2022 додано літеру «А», що не вплинуло на жодні суттєві умови договору. Позивач наполягає, що рахунки та АПП, за договором №785А від 13.01.2022 року, формувались відповідно до переліку точок комерційного обліку з кожним окремим унікальним номером за додатком до підписаного сторонами договору №785 від 13.01.2022, а отже умови договору не порушувались позивачем при розрахунку за фактично спожиту електричну енергію. Також, споживачем здійснювались оплати, у період що не увійшов до розрахунку ціни позову (копії виписок додано), а отже відповідач не може посилатись на відсутність договірних відносин за договором №785А від 13.01.2022 року, оскільки підтверджено наявність споживання електроенергії і сплати попередніх рахунків. Позивач наголошує, що посилання відповідача на необґрунтованість нарахування заборгованості та не отримання рахунків та АПП є передчасними, оскільки згідно заяви-приєднання до договору відповідач має договірні відносини з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», який здійснює облік спожитої відповідачем електричної енергії; позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР на що позивач не впливає жодним чином та здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР, а тому нарахування за спожиту електричну енергію є належними та здійснені на підставі даних отриманих від ОСР. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем до відзиву не додано жодного доказу щодо відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію та доказів різниці нарахувань за спожиту електроенергію у період лютий - квітень 2022 року, а порушення умов договору допущено саме зі сторони відповідача, оскільки позивач не отримував повідомлення про зміну істотних умов договору від споживача. Також, доводи щодо неотримання рахунків та АПП не відповідають дійсності, оскільки позивачем направлялись відповідні рахунки та АПП на електронну адресу, яка зазначена в заяві-приєднання до договору та комерційній пропозиції. Крім того, споживач може самостійно формувати розрахункові документи в сервісі «Особистий кабінет» та у разі не отримання ним рахунків здійснювати оплату за спожиту електричну енергію за самостійно оформленим платіжним документом. Оскільки споживач не звернувся до постачальника із запереченнями щодо нарахувань, то згідно умов комерційної пропозиції рахунки та АПП вважаються узгодженими. Позивач наголошує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань по договору та відповідач має підтвердити не факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
30.11.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області, м.Соледар (відповідач, споживач) укладено договір №785 про постачання електричної енергії споживачу (договір).
Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області (відповідачем) подано ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (позивачу) заяву-приєднання (додаток 1 до договору) до договору №785 про постачання електричної енергії споживачу з комерційною пропозицією «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (додаток 2 до договору).
Відповідачем також підписано та подану позивачу додаток 1 до заяви-приєднання до договору №785 від 13.01.2022 - Перелік об'єктів та точок комерційного обліку споживача, всього 69 найменувань з ЕІС-кодами точок комерційного обліку.
Згідно з умовами п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 2.3 договору кількість товару 167000 кВт*год.
У розділі 3 договору сторони визначили умови постачання, зокрема, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до цього договору. Місце поставки електричної енергії: за місцем знаходження об'єктів споживача згідно з додатком 1 до заяви-приєднання.
Відповідно до п. 5.1 договору, загальна вартість цього договору на момент його укладання становить 660350,83 грн, у т.ч. ПДВ 110058,47 грн, в тому числі: загальний фонд - 660350,83 грн, враховуючи ПДВ - 110058,47 грн; спеціальний фонд - 0,00 грн, враховуючи ПДВ - 0,00 грн; за рахунок відшкодованих коштів - 0,00 грн, враховуючи ПДВ - 0,00 грн; за рахунок власних коштів - 660350,83 грн, враховуючи ПДВ - 110058,47 грн. Ціна електричної енергії за 1 кВт*год складає 3,95419658 грн.
Пунктами 5.2, 5.3 встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Згідно з п. 5.5 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.6 договору).
За умовами п. 5.7 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший, не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазнається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.8 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 7 (семи) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).
Пунктом 14.1 договору, встановлено додатки, що є невід'ємною його частиною: Додаток 1: Заява-приєднання; Додаток 2: КП «Тендерна-Ф»; Додаток 3: Порядок зміни умов договору.
Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.
Відповідно до п. 1.1 комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) на момент укладення договору ціна сформована за результатами у системі Прозоро та становить 3,95419658 грн з ПДВ/кВт*год. Ціна сформована з урахуванням регульованої ціни на послуги оператора системи передачі.
Розділ 2 встановлює, що комерційна пропозиція застосовується на території оператора системи за переліком площадок вимірювання вказаних в тендерній документації, до мереж яких такі площадки приєднані.
Розділом 3 комерційної пропозиції визначено, що оператором системи розподілу/передачі є АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
Відповідно до п. 4.1 комерційної пропозиції розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату (акті приймання-передавання товарної продукції) та на сайті постачальника.
Згідно з п. 4.2 комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли на рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати, тощо), між відповідними рахунками (розрахунковий та поточні із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при зміні чинного законодавства.
Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки) передбачені п. 4.2 комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни передбаченого в розділі 1 комерційної пропозиції (п. 5.1 комерційної пропозиції).
Пункт 5.2 комерційної пропозиції встановлює порядок здійснення платежів, а саме, оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання його споживачем.
Згідно з п. 6.1 комерційної пропозиції споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт приймання-передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
За змістом п. 6.2 комерційної пропозиції у випадку не отримання споживачем акта прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акта приймання-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.
Пунктом 8.1. комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Відповідно до п. 11.1 комерційної пропозиції договір набирає чинності з дати вказаної у заяві-приєднанні та укладається на строк до 31.12.2022р., якщо інший термін не визначено умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов'язань споживачем щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
У п. 14.6 комерційної пропозиції встановлено, що постачальник інформує споживача про будь-яку зміну умов договору та/або надає іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін та/або може бути корисною для споживача шляхом направлення відповідної інформації одним з наступник способів: через особистий кабінет, на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв'язку на офіційну електронну адресу споживача; смс-повідомленням на номер, наданий споживачем, за допомогою чат-програм; в місцях обслуговування клієнтів, тощо.
Пунктом 14.7 визначено, що у разі суперечностей (невідповідностей) з умов договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції.
Комерційна пропозиція підписана повноважними представниками сторін без зауважень та скріплена печатками.
Позивач наполягає, що ним було поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію за період лютий-квітень 2022 року в обсязі 49766 кВт*год на загальну суму 162679,54 грн, на підтвердження чого суду надані акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий - квітень 2022 року, а саме:
- у лютому 2022 року в обсязі 23451кВт*год на загальну суму 74848,27 грн (акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022);
- у березні 2022 року в обсязі 18815 кВт*год на загальну суму 62734,33 грн (акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 31.03.2022);
- у квітні 2022 року в обсязі 7500 кВт*год на загальну суму 25096,94 грн (акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 30.04.2022).
В матеріалах справи наявні рахунки за спожиту електроенергію:
- №785А за лютий 2022 року від 04.03.2022 (кінцева дата сплати 21.03.2022) на суму 74848,27 грн;
- №785А за березень 2022 року від 05.04.2022 (кінцева дата сплати 19.04.2022) на суму 62734,33 грн;
- №785А за квітень 2022 року від 05.05.2022 (кінцева дата сплати 20.05.2022) на суму 25096,94 грн.
В означених актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунках за спожиту електроенергію є посилання на договір №785А від 13.01.2022.
21.07.2022 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача (ispolkom@solerada.gov.ua, означена електронна адреса зазначена в договорі №785 від 13.01.2022) акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за спожиту електроенергію за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року.
30.05.2023 позивач на офіційну електронну адресу відповідача направив претензію від 30.05.2023 №24/5023 з вимогою сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію за лютий-квітень 2022 року в сумі 162679,54 грн, а також пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.
Позивач зазначає, що відповідач вищевказані акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) не підписав, оплату за поставлену електричну енергію не здійснив.
19.07.2023 АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (оператор системи розподілу) листом №67/10422-вих у відповідь на лист позивача, повідомило про фактичний (звітний) обсяг споживання за період з лютого по квітень 2022 року по комерційних точках обліку споживача Соледарська міська рада у розмірі 49766 кВт*год (деталізацію розрахунків наведено в додатках до вказаного листа).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію за лютий-квітень 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про стягнення 202599,85 грн, з яких 162679,54 грн - основний борг, 6372,07 грн - 3% річних, 33548,24 - інфляційні втрати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №311 і безпосередньо договором.
У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи викладене, за висновками суду, між сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України укладено публічний договір приєднання, який визначає порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та є однаковими для усіх споживачів.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України “Про ринок електричної енергії” постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі щодо постачання електроенергії у лютому-квітні 2022 року виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №785 від 13.01.2022.
В матеріалах справи міститься копія договору №785 від 13.01.2022, акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за спожиту електроенергію до договору №785А від 13.01.2022 року за період лютий-квітень 2022 року, згідно з якими загальна кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії за показниками приладів обліку становить 49766 кВтгод на суму 162679,54 грн.
Відповідачем заперечується факт укладення договору №785А від 13.01.2022 між сторонами, начебто на виконання якого підписані постачальником акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за спожиту електроенергію.
Поряд з цим, приймаючи до уваги пояснення позивача, суд зазначає, що ЕІС-коди точок обліку, які зазначені в актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період лютий-квітень 2022 року повністю співпадають з ЕІС-кодами точок комерційного обліку та переліку об'єктів споживача зазначених відповідачем у додатку №1 до заяви-приєднання до договору №785 від 13.01.2022.
Таким чином, додавання з технічних причин позивачем літери «А» до номеру договору при складанні актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунків за спожиту електроенергію до договору на виконання договору №785 від 13.01.2022 не спростовує факту існування договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором №785 від 13.01.2022, а також не вказує на те, що вищезазначені акти та рахунки були сформовані на виконання іншого договору.
Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Таким чином, оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.
У додатку №1 та №2 до договору №785 від 13.01.2022 визначено оператора системи, з яким відповідач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, а саме, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
На запит позивача, оператор системи розподілу, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», надав інформацію про обсяги спожитої відповідачем у лютому-квітні 2022 року електричної енергії (в загальному 49766 кВт*год), які і були відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» в актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий-квітень 2022 року.
Таким чином, позивачем суду доведено, що на виконання умов договору №785 від 13.01.2022 позивач поставив відповідачу у лютому-квітні 2022 року електроенергію у кількості 49766 кВт*год, доказів протилежного суду не надано.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів направлення рахунків та актів прийняття-передавання товарної продукції споживачу, а ті докази, які надані до позовної заяви не є належними.
Згідно п. 14.6 комерційної пропозиції встановлено, що постачальник інформує споживача про будь-яку зміну умов договору та/або надає іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін та/або може бути корисною для споживача шляхом направлення відповідної інформації одним з наступник способів: через особистий кабінет, на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв'язку на офіційну електронну адресу споживача; смс-повідомленням на номер, наданий споживачем, за допомогою чат-програм; в місцях обслуговування клієнтів, тощо.
Матеріали справи містять докази направлення позивачем на офіційну електронну пошту відповідача актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий - квітень 2022 року та відповідних рахунків.
Таким чином, факт направлення позивачем актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий - квітень 2022 року та відповідних рахунків відповідачу доведено належними доказами, однак підписані акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) на адресу позивача відповідач не повернув.
За змістом з п. 6.1, 6.2 комерційної пропозиції споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт приймання-передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. У випадку не отримання споживачем акта прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акта приймання-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.
Матеріали справи не містять жодних обґрунтованих заперечень відповідача з приводу підписання актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий-квітень 2022 року, а тому зазначені акти вважаються підписаними та узгодженими сторонами на визначені в них обсяги спожитої електричної енергії.
Судом також враховано, що згідно умов договору, споживач у разі не отримання ним рахунку, здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки) передбачені п. 4.2 цієї комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни передбаченого в розділі 1 цієї комерційної пропозиції. Порядок здійснення платежів наступний: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 банківських днів з моменту отримання його споживачем (пункти 5.1, 5.2 комерційної пропозиції).
Так, враховуючи зазначені вище положення пунктів 5.2 та 6.1 комерційної пропозиції споживач мав здійснити оплату за спожиту електричну енергію, у строк визначений у рахунку, якій споживач самостійно формує в сервісі «Особовий кабінет».
Отже, враховуючи умови договору про постачання електричної енергії споживачу №785 від 13.01.2022 строк оплати відповідачем спожитої електроенергії за лютий-квітень 2022 року є таким, що настав.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію у лютому-квітні 2022року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 162679,54 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також нараховані, сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором в розмірі 33548,24грн за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 та розрахунок 3% річних в розмірі 6372,07грн за період з 22.03.2022 по 31.07.2023.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.1. комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).
Здійснивши перерахунок сум 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон", суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 6372,03 грн за період з 22.03.2022 по 31.07.2023.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" розрахунок інфляційних втрат за простроченими зобов'язаннями відповідача по оплаті вартості електроенергії, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем помилково застосовано індекс інфляції за липень 2023р. 100,00, в той час як вірним індексом є 99,40. Як наслідок, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 33548,24грн підлягає частковому задоволенню в сумі 32370,86 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У справі №902/417/18, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Тобто, розмір відсотків у співвідношенні до розміру відсотків, що встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, був істотно збільшений, наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь були більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Втім обставини у справі, що розглядається, та у справі №902/417/18 не є подібними, оскільки ставка відсотків річних (3%), яку застосовує при розрахунку відсотків позивач, передбачена законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України), та відповідно не є завищеною на відміну від ставки відсотків річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), тому, оскільки відсутня очевидна неспівмірність заявленої до стягнення суми, підстави для зменшення 3% річних - відсутні.
Щодо посилання відповідача у відзиві на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, суд зазначає наступне.
Згідно п. 12.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п. 12.2. договору).
Відповідно до п. 12.3 договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства (12.4. договору).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.
Відповідач не надав доказів того, що воєнний стан, введений на території України, унеможливлює виконання зобов'язань за даних умов, до того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, наданий не був.
Крім того, судом враховано, що споживання електричної енергії в березні-квітні 2022року здійснювалась відповідачем після настання вказаних обставин.
Відтак, посилання відповідача на обставини неможливості виконання договірних зобов'язань через введення воєнного стану є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, господарський суд встановив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Соледар про стягнення 202599,85грн підлягають задоволенню судом частково, в частині стягнення основного боргу в розмірі 162679,54 грн, 3% річних у розмірі 6372,03 грн та суми інфляційного збільшення на суму боргу в розмірі 32370,86 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Соледар про стягнення 202599,85 грн, з яких 162679,54 грн - основний борг, 6372,07 грн - 3% річних, 33548,24 - інфляційні втрати, задовольнити частково.
Стягнути з Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (84545, Донецька обл., Бахмутський р-н, м.Соледар, вул.Паркова, буд.3-А, код ЄДРПОУ 04052873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Моссаковського Володимира, буд.7, код ЄДРПОУ 42086719) заборгованість у розмірі 162679,54 грн, 3% річних у розмірі 6372,03грн, суму інфляційних втрат у розмірі 32370,86 грн, а також судовий збір у розмірі 2417,07 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 07.12.2023.
Суддя Г.Є. Курило