ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
07.12.2023 Справа №905/1293/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м.Білозерське
про стягнення 198885,00 грн
без виклику представників сторін
Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м.Білозерське про стягнення штрафу у сумі 198885,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №48423958 від 25.04.2023 відповідачем невірно зазначена маса вантажу у вагоні №53529673, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 198885,00 грн, який він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1293/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження від 04.10.2023 у справі було направлено на їх юридичні адреси за допомогою поштового зв'язку. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про отримання ухвали суду від 04.10.2023 позивачем та відповідачем.
Ухвала суду від 04.10.2023 була направлена позивачу та відповідачу на електронні поштові скриньки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Одночасно, судом встановлено зв'язок з представниками позивача та відповідача у справі за номерами телефонів, наявними в матеріалах справи та повідомлено про відкриття провадження у справі, що підтверджується телефонограмами.
16.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
15.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, відповідач просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафу.
Суддя Курило Г.Є. перебувала у відпустці з 23.11.2023 по 06.12.2023.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:
25.04.2023 зі станції Добропілля Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №48423958, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м.Білозерське (надалі - вантажовідправник, відповідач) відправило вантаж - вугілля кам'яне, із визначенням станції призначення - Бурштин Львівської залізниці.
При оформленні залізничної накладної №48423958 у вагоні №53529673 відповідачем вказано масу вантажу - 68700 кг.
Згідно з розділу 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) Заводський №147 СВ 150000 В/2 відправником.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
28.04.2023 при проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №370 від 28.04.2023, №30142 від 28.04.2023 було проведено контрольне зважування вагону №53529673, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №48423958, вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу, комерційна несправність буде усуватися після відчеплення вагону.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/153 від 28.04.2023 в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" якого зазначено, що 28.04.2023 проводилось контрольне зважування вагона №53529673, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акт. За документом значиться: вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газове. Вугілля кам'яне марки Г(Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження на рівні бортів, маркування трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара перевірена - 21300кг, вага нетто 68700 кг. При перевантаженні вагону в статичному режимі, у присутності ДС Іванова, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Рогозіної, на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли державну перевірку 14.03.2023 виявилось: вага брутто 91500кг, тара за документом - 21300кг, вага нетто - 70200 кг, що більше ваги вказаної в документі на 1500 кг, понад вантажопідйомності на 1200кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж довжини вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу. Зав. вантажним двором за штатним розкладом не має.
Згідно з Актів загальної форми №385 від 11.05.2023, №30148 від 11.05.2023 надлишок вантажу з вагону №53529673 вагою 1500 кг було відвантажено в вагон №67914317.
Станцією призначення Бурштин Львівської залізниці у розділі "Є" комерційного акту №450003/153/74 зроблено відмітку, що вантаж видано згідно даного комерційного акту та акту загальної форми №30148 від 11.05.2023 ст. Нижньодніпровськ-Вузол.
Судом встановлено, що комерційний акт складено з дотриманням чинного законодавства.
Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці заводський №032, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 14.03.2023.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис.
Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Комерційний акт №450003/153 від 28.04.2023 підписаний: ДС Івановим С.Б., агентом з розшуку вантажів та багажів ОСОБА_1 та прийомоздавальником ОСОБА_2 .
Право підпису комерційних актів зазначених осіб підтверджується наступними документами.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №12 від 05.01.2023 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці Сергія Іванова, за змістом якого у зв'язку з відсутністю по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, призначено відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідуючого вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, зокрема, прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 .
Також, до матеріалів справи додані робочі (посадові) інструкції агенту з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 , прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 та начальника станції Іванова С.Б.
Отже, суд встановив, що комерційний акт №450003/153 від 28.04.2023 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, а саме п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Так, статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Як вбачається з матеріалів справи правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтверджено підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складено комерційний акт.
Наведений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом №450003/153 від 28.04.2023, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту залізниць України.
Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №53529673 складає 39777,00грн.
Згідно приписів ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, до стягнення заявлений штраф у розмірі 198885,00грн (39777,00грнх5), що відповідає п'ятикратному розміру вказаної плати по відповідному вагону.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 198885,00грн є правомірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу за невірно вказану масу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в розмірі 500% від ціни договору за лише сам факт невірного зазначення особою відомостей накладній не може вважатись розумним та справедливим. Відповідач розташований на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, але при цьому функціонує, забезпечує роботою багато родин даного регіону і при цьому робить вклад для сталого функціонування енергетичної системи країни.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми.
Крім того, відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
З огляду на наведене, зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, та не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин, а також визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до статтей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати встановлено законодавчо в п.118 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України. У суду відсутні підстави оцінювати цей розмір штрафу, як надмірно великий.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (далі - Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Крім того, суд зазначає, що хоча обставини щодо військової агресії на які посилається відповідач є загальновідомими (частина третя статті 75 ГПК України), це не звільняє зазначену особу від обов'язку доводити обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру штрафу, належними доказами. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже відповідач у такому випадку має надавати докази, які підтверджують відповідні обставини.
Відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні надано не було.
Отже, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м.Білозерське про стягнення штрафу у сумі 198885,00 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17, код ЄДРПОУ 36028628) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, код 40081237) штраф у сумі 198885,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2983,28грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023.
Суддя Г.Є. Курило