Справа № 201/14554/23
Провадження № 1-кп/201/1046/2023
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041650001775 від 19.11.2023 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середню освіту, утриманців не має, не одружений, не працюючий, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 28.10.2010 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 до 3 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.01.2011 вказаний вирок змінений в частині призначеного покарання: застосовано положення ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік, звільнений із зали суду;
- 13.01.2012 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, 18.07.2014 звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 18 днів;
- 19.11.2015 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна. 02.02.2016 ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок змінено та засуджено за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення на 9 років з конфіскацією майна;
- 01.02.2018 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 187 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано за вироком від 13.01.2012 до відбуття 6 років позбавлення волі згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання вироку від 19.11.2015 до відбуття 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Апеляційним судом Дніпропетровської області від 23.05.2018 вироком від 01.12.2018 частково скасовано призначене покарання, вважається засудженим за ч.1 ст. 187 КК України до відбуття 5 років позбавлення волі. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України поглинуто покарання від 19.11.2015, до відбуття 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно з ч.5 ст. 72 КК України зараховано з 21.01.2015 по 20.06.2017 з розрахунку один день за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 ( один день за один день). Згідно з ст. 71 КК України частково приєднати вирок від 13.01.2012 до відбуття 9 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна. 04.04.2019 Верховним Судом України скорочено покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 13.01.2012 до 8 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано з 21.06.2017 по 23.05.2018. 18.10.2019 звільнений від відбування покарання у зв'язку з відбутим строком,
- 15.02.2023 Індустрільним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.125 КК України до обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;
- 28.03.2023 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 1 рік 2 місці, відповідно до ч.1 ст.71 КК України приєднано невідбутий строк по вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 та призначено покарання у вигляді 1 року 3-х місяців позбавлення волі. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2023 вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання: ухвалено новий вирок, яким із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 та остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
1.Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене і визнане судом доведеним
ОСОБА_3 , маючи непогашену судимість за вчинення корисливих злочинів на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин при наступних обставинах.
18.11.2023 близько 16:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи біля центрального входу до ТЦ «Нагорка» за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд.8А, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_5 , який тримав у руці свій мобільний телефон "Samsung Galaxy A10" SM-A105F/DS, 2/32GB, imei: НОМЕР_1 , який ОСОБА_3 визначив як об'єкт свого злочинного посягання.
Після чого ОСОБА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, вчиняючи злочин повторно, під приводом подзвонити за допомогою вище вказаного мобільного телефону, усвідомлюючи, що не має намірів на його повернення, попросив у потерпілого ОСОБА_5 , мобільний телефон "Samsung Galaxy A10" SM-A105F/DS, 2/32GB, imei: НОМЕР_1 , вартістю 2112 грн 50 коп, який належить потерпілому на праві власності. Потерпілий ОСОБА_5 , будучи впевненим в сумлінності та справжності намірів ОСОБА_3 , не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав йому свій мобільний телефон "Samsung Galaxy A10" SM-A105F/DS, 2/32GB, imei: НОМЕР_1 , вартістю 2112 грн 50 коп.
Після отримання від потерпілого ОСОБА_5 вказаного мобільного телефону ОСОБА_3 , не маючи наміру на його повернення, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, скориставшись що потерпілий не звертає на нього уваги та його дії є непомітними, залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився мобільним телефоном на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 2112 грн 50 коп.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати, запевнив, що у майбутньому більше не буде вчиняти подібного.
3.Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_5 надав суду заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі, претензій до ОСОБА_3 не має. Висловив думку про призначення покарання на розсуд суду.
4.Докази, які досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечив.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.
Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують його особу і документи, які підтверджують процесуальні витрати.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
5. Висновок суду про винуватість
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, вірно.
6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Загальні положення
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд відносить рецидив злочинів.
Призначення покарання
Призначаючи покарання суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії нетяжкого злочину.
Санкцією ч. 2 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Враховуючи, що ОСОБА_3 офіційно не працює, призначення покарання у вигляді штрафу і виправних робіт є неприпустимим.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого (телефон повернутий потерпілому), даних про особу обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, наявність пом'якшуючої і обтяжуючої покарання обставин, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді обмеження волі на мінімальний строк, встановленого санкцією інкримінованої статті.
Призначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Застосування положень ст. 71 КК України
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
При цьому, відповідно до п. 26 вказаної Постанови, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 28.03.2023 ОСОБА_3 засуджений Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 1 рік 2 місці, відповідно до ст.ч.1 ст.71 КК України приєднано невідбутий строк по вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 та призначено покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2023 вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання: ухвалено новий вирок, яким із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 та остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці.
Таким чином, з урахуванням викладених положень закону, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин в період невідбутого покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2023, тому при призначенні ОСОБА_3 покарання суд керується положеннями ст. 71 КК України і визначає за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке є більшим, як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
При цьому підстав для застосування ст. 69 і ст. 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
7.Вирішення цивільного позову
У даному кримінальному провадженні цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, пред'явлено не було.
8.Вирішення питання про долю речових доказів
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.
9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про особу обвинуваченого, суд не вбачає підстав для його застосування.
З обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати понесені на залучення експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 200,00 грн.
Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_3 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2023 і остаточно призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання даного вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_6 витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 200,00 грн (т. 1 а.п. 36).
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази:
- копію чеку про придбання мобільного телефону, копію договору про надання фінансового кредиту під заставу від 18.11.2023, два DVD-R диски - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 16, 21, 22, 27);
- мобільний телефон "Samsung Galaxy A10" SM-A105F/DS, 2/32GB, imei: НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 (т. 1 а.п. 34) - залишити останньому за належністю;
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1