ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/821/594/23 Справа № 711/8213/23 Категорія: 176,181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря прокурора підозрюваного захисника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2023 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копіювата, Монастирищенського району, Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованого, який не є інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2023 року частково задоволено клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № №12023250000000330 від 4 вересня 2023 року, яке здійснюється слідчим управлінням Головного слідчого управління Національної поліції в Черкаській області; застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 грудня 2023 року включно.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім цього, слідчий суддя, з'ясовуючи наявність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, а також існуючі ризики, вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №12023250000000330 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Разом з тим, оцінивши обставини кримінального провадження та наявні ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що незважаючи на тяжкість санкцій, передбачених ч.4 ст.189 та ч.1 ст.263 КК України, запобігти існуючим ризикам у цьому кримінальному провадженні можливо шляхом застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна.
В апеляційній скарзі прокурор оспорює обґрунтованість ухвали слідчого судді, вважає ухвалу суду необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України. Також в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що кримінальне правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 є особливо тяжким та під тягарем можливої відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк (від 7 до 12 років), перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_7 може залишити місце свого проживання з метою переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
До того ж, на думку прокурора, слідчий суддя, ухвалюючи рішення про часткове задоволення клопотання органу досудового розслідування відповідно до ч.5 ст.194 КПК України залишив поза увагою доводи сторони обвинувачення про можливість впливу підозрюваного на потерпілу та свідків та не поклав на підозрюваного обов'язок утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2023 року скасувати та постановити нову, якою клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
1 грудня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він посилаючись на те, що доводи скаржника не відповідають встановленим судом обставинам та суперечать нормам Кримінального процесуального законодавства України, правовим позиціям Європейського суду з прав людини і не спростовують висновків суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2023 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п.48).
При оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними («Боцано проти Франції»).
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України,є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 та на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження, що у свою чергу дає підстави для застосування до ОСОБА_7 одного з запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні
Після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.).
Отже, з практики Європейського суду з прав людини випливає, що суд повинен уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання підозрюваного (обвинуваченого) під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.
Проте з моменту застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу, сторона обвинувачення не заявляла про нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
В свою чергу сторона захисту зазначила, що ОСОБА_7 характеризується за місцем проживання, навчання та ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», де утримувався під вартою, позитивно, вимог запобіжного заходу не порушував.
Окрім цього вказує, що за повідомленням ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області (лист від 29.11.2023 року № 3961/5401-23), ОСОБА_7 вимоги запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту, не порушує, виконує всі вказівки та вимоги слідчого, вчасно з'являється за викликом до органу досудового розслідування, а також активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження.
Також звертає увагу на те, що підозрваюний ОСОБА_7 є єдиною особою, яка здійснює догляд за своїм тяжко хворим батьком.
Також просить взяти до уваги, що стороною обвинувачення, на його думку, не було надано доказів, які б вказували на незаконний вплив ОСОБА_7 на потерпілого, свідків, інших осіб, чи вчинення інших незаконних дій щодо перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.
Задовольняючи частково клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею з'ясовано та наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання на території України за адресою: АДРЕСА_1 , має цивільну дружину, малолітнього сина та раніше не судимий.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання за кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , його вік, наявність постійного місця проживання, а також, враховуючи що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та приймаючи до уваги недоведеність прокурором недостатності застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні, та враховуючи, що нові ризики не заявлені, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст.5 §1(с) Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, можна зробити висновок, що цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки застосування такого запобіжного заходу забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи наведене, посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як на підставу для скасування ухвали та застосування більш суворого запобіжного заходу, є необґрунтованими, з урахуванням того, що вказані обставини були враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Крім того, слідчим суддею при постановленні рішення, було враховано обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, цивільну дружину, батьків та малолітнього сина, сталі соціальні зв'язки та те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Враховуючи викладене, слідчий суддя правомірно частково задовольнив клопотання слідчого та продовжив дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.
Твердження прокурора про те, що слідчим суддею не враховано тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, є необґрунтованими і були предметом дослідження суду згідно із вимогами ст. 178 КПК України.
Твердження прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_7 фактично проживає в одному населеному пункті з потерпілою у даному кримінальному провадженні, знає її фактичне місце проживання, номер мобільного телефону та зможе впливати на останню, на переконання колегії суддів, не підтверджені будь-якими об'єктивними доказами і не можуть слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також апеляційний суд звертає увагу, що підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, контроль виконання якого, у відповідності до вимог ст.181 КПК України, покладається на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, який має відповідні повноваження по здійсненню контролю за поведінкою підозрюваного. Саме належне дотримання умов застосованого запобіжного заходу дозволить уникнути заявлених у клопотанні ризиків.
Також апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування не було доведено неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, не можуть бути єдиною підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого та виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більш того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не було встановлено порушень умов домашнього арешту з боку ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні протягом часу його застосування, що свідчить про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, слідчим суддею при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому зазначені в апеляційній скарзі підстави, за яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, в тому числі невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та необґрунтованість ухвали слідчого судді, не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, у випадку недотримання ОСОБА_7 запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді та невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, слідчий та прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку, визначеному КПК України щодо зміни запобіжного заходу.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2023 року про часткове задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 грудня 2023 року включно із покладенням обов'язків, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4