Гайворонський районний суд Кіровоградської області
м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 385/1620/23
2/385/517/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Панасюка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,
представника позивача - адвоката Волощука В.В.,
представника відповідача - адвоката Марущака О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що 24.12.2010 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який був розірваний на підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2017.
У шлюбі в них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.06.2017 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (прибутків) на місяць, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, й стягнуто щомісячно, починаючи з 26.04.2017 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.06.2018 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 та мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_3 проживає в новій сім'ї позивача, фактично матір ОСОБА_6 замінює теперішня дружина батька та мати її сестрички, і в них склалися теплі родинні відносини.
Відповідач не цікавилася та не цікавиться життям дитини, її здоров'ям та вихованням. Фактично з дня, як сторони припинили спільне проживання, не спілкується з донькою, їй нічого невідомо про дитину, де вона знаходиться та в якому фізичному, моральному та матеріальному стані перебуває. Відповідач жодного разу за цей період не з'являлася в дитячому садочку, школі та не цікавилася успіхами дитини. Має заборгованість по аліментах.
Ніхто не чинить відповідачу будь-яких перешкод в спілкуванні з дитиною, зустрічей з нею, участі в її вихованні.
Зазначені факти, як кожен окремо так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідача від виховання доньки, свідомого нехтування матір'ю своїми батьківськими обов'язками, що підтверджує відсутність у неї бажання взагалі бути матір'ю, брати участь у виховані доньки та виявляти будь-яку турботу до неї.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять суд їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та підтримали поданий відзив. Відповідач просить не позбавляти її батьківських прав щодо дитини.
Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Кіровоградської області в судовому засіданні підтримала наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це відповідатиме інтересам дитини.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожна окремо суду показали, що знайомі з сторонами та їх спільною дитиною. Фактично впродовж тривалого часу вихованням та піклуванням за дитиною займається позивач. Вони в останнє бачили відповідача з дитиною ще коли та йшла в 1 клас 1 вересня.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Сторони зареєстрували шлюб 24.12.2010, який був розірваний рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області 10.05.2017 (а.с. 12).
У шлюбі в сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.06.2017 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
Аліменти відповідач не сплачує, внаслідок чого має заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості по аліментам станом на 25.05.2023 складає 149355 грн. 25 коп. (а.с. 14).
26.06.2018 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 11) та мають спільну малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
З характеристики та довідки старости Солгутівського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Сільпо-Фуд», одружений, проживає разом з дружиною та дітьми в с. Соломія Голованівського району Кіровоградської області, разом з ними проживає донька від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16, 19-20). По місцю роботи позивач характеризується позитивно (а.с. 20).
З шкільної характеристики, характеристики директора будинку культури, вбачається, що мати дитини ніякої участі в житті неповнолітньої дитини не приймає (а.с. 17-18).
Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37).
Відповідач позитивно характеризується за місцем роботи та за колишнім місцем проживання, що підтверджується відповідними характеристиками (а.с. 51, 52).
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому встановлено судом, що відповідач бажає приймати участь у вихованні дитини.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, які б були застосовані до початку провадження у справі.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю, однак, враховуючи в минулому протиправну поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, по відношенню малолітньої дитини, яка виражається в неналежному догляді за дитиною, участі у виховані останньої, її слід попередити, що у разі продовження протиправної поведінки вона буде позбавлена батьківських прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.
Керуючись: ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ігор Панасюк
Дата документа 07.12.2023