Справа № 373/2007/23
Номер провадження 2/373/731/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Опанасюка І.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Бутович Я.О.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику,
встановив:
Представник позивача - адвокат Крушеніський Р.О. звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6225410 від 28 грудня 2021 року у розмірі 133362 грн 73 коп. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 28.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №6225410 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом підписання за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
На підставі вказаного договору кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 61900 грн 00 коп. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, зазначений у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, а позичальник зобов'язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку -28,00% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов'язання згідно цього договору.
В п.2.5 кредитного договору передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту.
Позичальник порушив умови договору кредиту, а саме не здійснює повернення отриманого кредиту із сплатою процентів за його користування та інших платежів передбачених договором в строки визначені у додатку №1 до договору кредиту.
Станом на 01.08.2023 загальна сума заборгованості становить 133362 грн 73 коп., а саме : заборгованість за кредитом - 55449 грн 22 коп.; заборгованість по відсотках-23930 грн 37 коп.; заборгованості по комісії - 44568 грн 00 коп.; заборгованість по рахунку інфляції - 7608 грн 33 коп.; заборгованість за 3% річних - 1806 грн 80 коп.
Ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.12.2023 від представника відповідача-адвоката Сацика Р.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнав частково, посилається на несправедливість умов договору, вважає , що сплачені кошти відповідачем на погашення нарахованої комісії слід врахувати в погашення кредиту, і дійсна заборгованість за тілом кредиту складає- 48690 грн 22 коп. Визнає позов в частині стягнення заборгованості за договором позики у розмірі заборгованості по тілу кредиту в зазначеному ним розмірі. Також посилається на невідповідність договору в частині стягнення комісії вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат вважає, що відповідач звільнений від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України на підставі п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного стану.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до стаття 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Згідно із частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79, частини статті 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.
Згідно статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно до частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», де визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини 1 - 2 статті 6 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до статті 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Тобто згадані норми Закону також передбачають визнання юридичної сили електронних документів, підписаних електронним підписом.
На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивача надав суду паперову копію електронного договору №6225410 від 28.12.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту без кваліфікованого електронного підпису (КЕП) кредитодавця, без кваліфікованого електронного підпису(КЕП) позичальника, без відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями.
Копія додатку №1 до договору №6225410 від 28.12.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту не містить дати складання, не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) кредитодавця та кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позичальника, не містить відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями.
Копія додатку №2 до договору №6225410 від 28.12.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту не містить дати складання, не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) кредитодавця та кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позичальника, не містить відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями.
Копія додатку №2 містить заяву позичальника щодо перерахування суми кредиту після утримання комісії згідно пп.2.7 договору про надання кредиту №6225410 від 28.12.2021 у розмірі 60043 грн 00 коп.
Копія додатку №3 до договору №6225410 від 28.12.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту не містить дати складання, не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) кредитодавця та кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позичальника, не містить відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями.
Про те, що оригінал електронного договору зберігається у позивача, у позовній заяві не зазначено.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом.
На підтвердження дійсності та належності цифрових підписів сторонам договору представник позивача надав суду копію протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Цифровий підпис - згенерований цифровий код, і візуально він виглядає як набір цифр.
Такий згенерований цифровий код на наданій представником паперовій копії електронного договору з додатками відсутній.
Разом з тим, якщо особа, схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд задовольняє позов про стягнення боргу за таким кредитним договором.
Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Відповідач схвалив даний правочин своїми наступними діями, а саме : за період з 01.01.2022 по 31.01.22 сплатив на погашення тіла кредиту 2374 грн 08 коп., за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 сплатив 1126 грн 70 коп., за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 сплатив 2000 грн 00 коп., за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 сплатив 950 грн 00 коп., а всього 6450 грн 78 коп.
Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору №6225410 від 28.12.2021 станом на 01.08.2023 ліміт кредитування становить 61900 грн 00 коп.; термін дії договору з 28.12.2021 по 15.12.2024; відсоткова ставка за користування кредитом 28,00 %; термін сплати кредиту та відсотків за користування кредитом-щомісячно згідно графіку; за період з 28.12.2021 по 01.08.2023 нараховано 84492 грн 73 коп., а саме: відсотки-25557 грн 59 коп.; комісія 49520 грн 00 коп.; інфляційних 7608 грн 33 коп.; 3% річних-1806 грн 80 коп. За період з 28.12.2021 по 01.08.2023 сплачено 13030 грн 00 коп., а саме : по тілу кредита-6450 грн.78 коп.; заборгованості по відсотках-1627 грн 22 коп.; заборгованості по комісії 4952 грн 00 коп. Загальні зобов'язання позичальника-133362 грн 73 коп., а саме: заборгованість за кредитом-55449 грн 22 коп.; заборгованість по відсотках-23930 грн 37 коп.; заборгованість по комісії44568 грн 00 коп.; інфляційні-7608 грн 33 коп.; 35річних-1806 грн 80 коп.
При цьому, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних у позовній заяві відсутній, також такий розрахунок представником позивача зв відповідною формулою не доданий до позовної заяви на окремому аркуші. Натомість розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору №6225410 від 28.12.2021 станом на 01.08.2023 містить загальні суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
Виписки із особового рахунку відповідача про рух коштів суду не надано.
За цих обставин, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу в зазначеному розмірі, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій, що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості зазначеної у позовній заяві.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
В п.2.5 кредитного договору №6225410 від 28.12.2021 з відповідачем узгоджено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4% від суми кредиту, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», тому така умова кредитного договору є нікчемною.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період кредитування відповідачем сплачено комісії за послуги, які повинні надаватись безкоштовно, на суму 4952 грн 00 коп.
Також суму кредиту на рахунок відповідача банк перерахував вже з утриманням комісії у розмірі 1857 грн 00 коп., шо підтверджується копією платіжної інструкції №1251 від 28.12.2021 про перерахування коштів для видачі кредиту згідно договору №6225410 від 28.12.2021 ОСОБА_1 у розмірі 60043 грн 00 коп.
Отже, визначена позивачем сума заборгованості за кредитом 55449 грн 22 коп. має бути зменшена на суму сплачених відповідачем коштів у розмірі 6809 грн 00 коп., що безпідставно віднесені банком на погашення комісії.
Із розрахунку заборгованості наданого представником позивача, вбачається, що відповідачу нараховувано борг по відсоткам у розмірі 23930 грн 37 коп. на тіло кредиту у розмірі 55449 грн 22 коп.
Отже, розмір заборгованості за відсотками, заявлений позивачем, визначений без урахування сум безпідставно віднесених банком на погашення комісії.
Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за відсотками не є безспірним доказом їх розміру, а тому позовні вимоги про їх стягнення не можуть бути задоволені.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками.
Сплачені позивачем відсотки у розмірі 1627 грн 22 коп. за користування кредитом слід віднести на рахунок погашення боргу.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 47013 грн 00 коп.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів згідно статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати) суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов'язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, але вже після закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Як встановлено судом договірні відносини по кредитному договору №6225410 від 28.12.2021 діють до 15.12.2024, договором передбачено розмір процентів за користування кредитними коштами-28,00%.
При вирішенні питання про стягнення коштів, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз'яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 1806 грн 80 коп. та інфляційний втрат у розмірі 7608 грн 33 коп.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а саме в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 47013 грн 00 коп.
У відповідності до статті 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 2684 грн 00 коп. (сплата судового збору при подачі позовної заяви).
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 35,25%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 946 грн 11 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6225410 від 28 грудня 2021 року у розмірі 47013 (сорок сім тисяч тринадцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судові витрати в розмірі 946 (дев'ятсот сорок шість) грн 11 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду не проголошувалось в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», місцезнаходження: вул. Лейпцизька, 16, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38604217;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .
Суддя І. О. Опанасюк