Справа № 753/13064/23
Провадження № 2-о/364/25/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 , суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л.,
ознайомившись з матеріалами цивільної справи, за заявою
ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку не зазначено)
представник заявника Прокудіна Катерина Анатоліївна (адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 0014153, діє на підставі довіреністю, адреса: АДРЕСА_3 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел.: НОМЕР_2 )
заінтересована особа:
Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації ( ЄДРПОУ 37447984, адреса: Україна, 02121, місто Київ, Харківське Шосе, будинок 176 Г)
про встановлення факту , що має юридичне значення,
ВСТАНОВИЛА:
07.11.2023 в порядку підсудності від Дарницького районного суду у місті Києві на адресу Володарського районного суду Київської області надійшла зазначена заява.
10.11.2023 суд ознайомившись з заявою та матеріалами справи, встановив, що дана заява подана в порядку окремого провадження, але вона підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 316 ЦПК України. Зокрема, в своїй ухвалі суддя зазначила, що заявник, усуваючи недоліки, повинен для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі надати докази на підтвердження його місця проживання саме в межах територіальної юрисдикції Володарського районного суду Київської області, або ж надати докази які б спростовували такий факт. Місце проживання можливо підтвердити через органи місцевого самоврядування. За сталою практикою, складається акт обстеження на факт проживання особи за даною адресою.
04.12.2023 на усунення недоліків представниця заявника надала суду свою заяву, якою просила відкрити провадження справі, зазначаючи що суд проявив надмірний формаліз при ухваленні процесуального рішення про залишення заяви про встановлення факту без руху.
07.12.2023 ознайомившись з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та матеріалами справи, доходжу висновку про відсудність підстав для відкриття провадження у справі виходячи з наступного.
Так, заявник звернувшись до суду просить встановити факт , що має юридичне значення, зокрема, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом ІІ групи та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з відсутністю інших осіб.
Встановлення зазначеного факту має юридичне значення для заявника ОСОБА_1 , для офіційного підтвердження такого догляду у державних органах, є необхідним для створення умов здійснення ним особистих немайнових прав та підтвердження наявності неоспорюваних прав, породжує виникнення прав та обов'язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов'язків визначених Законом України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України « Про військовий обов'язок і військову службу» про що заявник зазначає у своїй заяві.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Як слідує зі змісту поданої заяви, заявник просить встановити факт здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка потребує такого догляду з його боку, і він є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд.
Відповідно до заяви, вказаний факт йому потрібно встановити, оскільки такий породжує для нього виникнення прав та обов'язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов'язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав фізичних осіб.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як спеціально уповноважений суб'єкт, який входить до структури органів забезпечення функціонування системи надання соціальних послуг, ухвалює рішення за результатами розгляду заяв про потребу у наданні соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587, доведення здійснення яких стосовно ОСОБА_2 має на меті заявник ОСОБА_1 .
За змістом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується із встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує приписи статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Отже, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 , пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тож за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Слід врахувати, що між ОСОБА_1 та управлінням соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації або іншим суб'єктом владних повноважень може існувати спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за ним певного соціально-правового статусу для звільнення від призову на військову службу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 зазначає, що у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза його межами передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Так само і у цій справі правова мета звернення заявника до суду з такою вимогою полягає у наданні йому певного правового статусу, який має значення виключно у публічно-правових відносинах, що виключає можливість вирішення такого питання судом у порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин доходжу висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 , не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства до аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд 19 жовтня 2023 року під час розгляду касаційної скарги у справі № 344/12437/23 провадження № 61-14762ск23.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, вважаю за необхідне, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 353 ЦПК України суддя,
УХВАЛИЛА:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1
заінтересована особа: управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
про встановлення факту , що має юридичне значення, яка подана в порядку окремого провадження.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику та його представниці разом з заявою і доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Г. Л. Моргун