ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотекс-М» про стягнення 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) заборгованості та 2 442,62 грн пені за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Маціщук А. В., Розізнана І. В.)
Короткий виклад історії справи
Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк», позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» (далі - ТОВ «Промоптторг») ОСОБА_1 (далі - скаржник, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотекс-М» (далі - ТОВ «Новотекс-М»), у якому просило солідарно стягнути 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) заборгованості та 2 442,62 грн пені, а також 42 316,13 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.05.2023 задовольнив позов частково. Стягнув з ОСОБА_1 104 175,42 дол. США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн), 2 442,62 грн пені, 42 316,13 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. У частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотекс-М» відмовив.
26.06.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2023 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Окрім того, скаржник просив звільнити його від сплати судового збору в розмірі 63 474,20 грн у зв'язку з тим, що судовий збір, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків його річного доходу. На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 надав довідку про доходи за 2022 рік, видану Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» майстру виробництва - ОСОБА_1 .
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.07.2023 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання суду доказів сплати судового збору.
Апеляційний суд вказав, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним та поширюється лише на фізичних осіб - позивачів, тоді як ОСОБА_1 є відповідачем.
20.07.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що майновий стан скаржника не дозволяє йому сплатити судовий збір в розмірі 63 474,20 грн. На думку скаржника, вживаючи в Законі України «Про судовий збір» термін «сторона» законодавець мав на увазі як позивача, так і відповідача. Окрім того, звертав увагу, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2021 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.07.2023 у справі № 906/308/20 відмовив у задоволенні клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Апеляційний господарський суд послався на пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України «Про судовий збір»), відповідно до яких, питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військово-службовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Північно-західний апеляційний господарський суд зауважив, що зазначена норма поширюється лише на фізичну особу - позивача у справі, тоді як ОСОБА_1 є відповідачем.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не є позивачем у цій справі, його доводи про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є необґрунтованими.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 не усунув виявлених апеляційним судом недоліків апеляційної скарги впродовж встановленого строку, Північно-західний апеляційний господарський суд повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2023 у справі № 906/308/20.
Не погодившись із ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 906/308/20,ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідач послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та зазначив, що розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони, розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії», рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.07.2011). Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа «Креуз проти Польщі», рішення ЄСПЛ від 19.06.2001).
Отже судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового становища заявника може бути ним сплачений.
Відповідач зауважив, що у статті 8 Закону України «Про судовий збір» законодавець використовує термін «сторона», якою є позивач і відповідач. Розмір ставки судового збору для ОСОБА_1 є надвеликим, при цьому відповідач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
29.11.2023 постановою Великої Палати Верховного Суду скасовано ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, справу № 906/308/20 направлено на продовження розгляду до Північно-західного апеляційного господарського суду.
У пункті 61 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вказаному висновку відповідає правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 зауважив, що умови, визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
З огляду на викладене в мотивувальній частині цієї постанови Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та ще раз наголосила, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою, є помилковим з таких міркувань.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Так, згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другої цієї статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведеною правовою нормою Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті).
Аналіз частини першої цієї статті свідчить, що пункти 1 та 2 можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Разом з тим, у пункті 3 частини першої статті 8, законодавець застосувавши слово «або», не визначив суб'єкта застосування, що свідчить про можливість застосування вказаного пункту до всіх сторін справи, в тому числі й до відповідачів, однак лише якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Отже, вважаємо, що пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, а пункт 3 частини першої статті 8 вказаного закону може застосовуватись до сторін у справі, в тому числі й до відповідачів, за умов дотриманням застережень, визначених у вказаних пунктах.
З огляду на викладене, вважаємо правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб'єктних критеріїв, за яких суд може розглянути питання про звільнення від сплати судового збору відповідача у справі з огляду на його майновий стан та наявності підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 260 ГПК України.
На нашу думку, Велика Палата Верховного Суду більшістю голосів дійшла помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду.
Судді Н. В. Шевцова
М. І. Гриців
І. В. Желєзний
С. Ю. Мартєв
О. Б. Прокопенко