Справа № 567/1510/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 53135,82 грн. звернулось АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
В обґрунтування позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає, що 11.11.2013 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з наступною зміною відсотків.
Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Зазначає, що відповідач ознайомлена з "Умовами та правилами надання банківських послуг", що діяли станом на момент підписання заяви, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Зазначає, що відповідно до п.2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом на умовах, передбачених договором.
Вказує, що позивач зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Зазначаючи про те, що відповідач порушила умови договору по поверненню коштів та ст. 526, 527, 530, 599 ЦК України, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором станом на 24.07.2023 в сумі 53135,82 грн., з яких 42713,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10422,60 грн. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2684 грн.
Ухвалою від 18.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданій до суду заяві позов підтримав та просить розглянути справу без його присутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Водночас, від відповідача на адресу суду не надходило жодних документів, тому суд вважає, що відповідач своїм правом на подання відзиву та доказів по справі не скористалася.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на сайті Судової влади.
Отже, відповідач будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалася правом надання відзиву із запереченнями проти позову.
З метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, з урахуванням положень ст. 280-282 ЦПК України, за клопотанням представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, вважає, що позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 11.11.2013 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до вказаної заяви відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Окрім того, відповідач з підписанням вказаної анкети-заяви підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку.
10.09.2021 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту. (а.с.20-26)
З довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" судом встановлено, що відповідачу 11.11.2013 було відкрито картковий рахунок та видано картки Універсальна (останню з терміном дії до 07/24). (а.с.19)
11.11.2013 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" встановив відповідачу кредитний ліміт в розмірі 1500 грн. та в подальшому банк збільшував його (до 6000 грн., 50000 грн.) та зменшував (до 42800 грн., 0 грн.) раніше встановлений розмір кредитного ліміту, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК". (а.с.18)
З виписок по картковому рахунку боржника вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитною карткою, отримувала кредитні кошти, здійснювала розрахунок за продукти харчування, поповнення телекомунікаційних послуг та здійснював погашення заборгованості (а.с.70-77).
Активація відповідачем кредитної картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 кредитного договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту у АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку боржника ОСОБА_1 , відповідач після встановлення кредитного ліміту неодноразово користувалася кредитними коштами (шляхом зняття готівки в банкоматі, розраховуючись в магазинах, тощо) та здійснювалав погашення заборгованості.
Водночас, при вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач здійснювала погашення заборгованості за отриманим кредитом, однак здійснювані нею платежі були не регулярними та в недостатньому розмірі. Так, відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів 28.11.2022 востаннє здійснила платіж в рахунок погашення заборгованості, проте сплаченої суми було недостатньо для повного погашення заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів, що підтверджується випискою по картковому рахунку боржника та розрахунком заборгованості.
Банк, заявляючи у даній справі, вимоги про погашення кредиту, одночасно просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками.
ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, ознайомилася і погодилася з умовами надання кредиту, зокрема й щодо сплати відсотків.
Отже, сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договору взяла на себе зобов'язання погашати кредит та відсотки за користування кредитом щомісячно у визначений договором строк, та вказаний обов'язок нею був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення позики, що залишилася в розмірі та сплати прострочених відсотків за користування кредитом.
При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно з розрахунком заборгованості, який долучений до позовної заяви. Відповідність розрахунку не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому наданий банком розрахунок заборгованості, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд- шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту в розмірі 42713,22 грн. та 10422,60 грн. заборгованості за відсотками, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України,
ухвалив :
позов акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 53135 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.