Справа № 524/2356/23
Провадження №2/524/1403/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Семенової Л.М.,
секретаря судового засідання Санакоєвої Н.Р.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав
УСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем; мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з відповідачем шлюб розірваний, відносини не підтримують, син перебуває на її утриманні. Позивач зазначає, що самостійно займається вихованням дитини, відповідач жодним чином не цікавиться життям сина, аліменти не сплачує. Наразі вона вдруге вийшла заміж, її теперішній чоловік має нормальні дружні відносини з її сином, піклується про нього, приймає участь у вихованні та має бажання усиновити його. ОСОБА_2 просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Гончаренка О.В. від 18.04.2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
У зв'язку із достроковим закінченням відрядження (як тимчасове переведення) судді Гончаренка О.В. до Автозаводського районного суду міста Кременчука, розпорядженням керівника апарату суду № 349 від 13.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.06.2023 року справа надійшла до провадження судді Семенової Л.М.
Ухвалою від 14.06.2023 року справу прийнято до провадження судді, призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні, витребувано докази.
19.09.2023 року та 21.09.2023 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.10.2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача.
Ухвалою суду від 12.10.203 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. 28.11.2023 року позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позовних вимог категорично заперечував, суду пояснив, що із сином спілкується на постійній основі, проводить з ним час. Відповідач стверджував, що кожного місяця перераховує сину кошти у розмірі 3 000 грн 00 коп.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про дату розгляду справи повідомлялася належним чином, у судове засідання не з'явилася, просила подальший розгляд справи проводити без її участі. На виконання вимог ухвали від 14.06.2023 року представник направила на адресу суду висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини справи:
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 05.08.2014 року.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 6494/01-28 та 6493/01-28 від 21.07.2023 року позивач та син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34, 44 (висновок органу опіки та піклування).
Позивач уклала шлюб з іншою особою та проживає разом із сином та чоловіком. Батько дитини проживає окремо.
Відповідач систематично надає сину матеріальну допомогу, що підтверджується копіями розписок про отримання грошових коштів на утримання сина, написаних позивачем особисто, та копіями квитанцій у матеріалах справи.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного:
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1910 від 14.09.2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32, 42).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області відповідач спілкується із сином, до повномасштабного вторгнення рф на територію України постійно надав кошти на утримання сина позивачу, що підтверджується її особистими розписками, потім відкрив у банку картку «Юніора» на ім'я сина, на яку щомісячно перераховує кошти для сина.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком (матір'ю) обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно свого сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення батька по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
ВСС України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька (матері) від виконання батьківських обов'язків, а також чи попереджувався батько (матір) офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.
Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.
Щодо ствердження позивачем того факту, що її новий чоловік має бажання усиновити її сина, то дана обставина не може розцінюватися як причина для позбавлення батьківських прав відповідача.
Приймаючи до уваги, що відповідач виявляє бажання піклуватися про свою дитину та судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, то суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Семенова