Справа №295/11123/23
Категорія 156
3/295/3657/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Токарєв А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
09.08.2023, о 07 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , за адресою: м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 33, керував транспортним засобом BMW 520 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння.Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6810 ARBL-0956».
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Оскільки неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП розглядає справу у його відсутність.
Захисник - адвокат Паламарчук С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив закрити провадження у справі щодо останнього, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Підтримав письмове клопотання від 04.12.2023, обґрунтувавши, що на відеозаписах наданих працівниками поліції відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , крім того не зафіксовано будь-яких правопорушень ПДР, у зв'язку із чим усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Додав, що в наданих суду адміністративних матеріалів мають бути застосовані норми статті 8 пункту 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 та враховані технічні характеристики приладу «Drager Alkotest», яким проводився огляд. Так, згідно відеозапису ОСОБА_2 надали продути прилад «Драгер», який показав результат 0, 29 проміле. В свою чергу, з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи у ОСОБА_2 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови. Отже, у водія були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв, наявні показники технічного приладу 0, 29 проміле, що згідно з нормою алкоголю у повітрі, що видихається винуватість водія у порушенні п. 2.9 «а» ПДР є недоведеною поза розумним сумнівом. Також, в порушення зазначених норм поліцейським в протоколі не зазначено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння дали підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність особи наступає у випадку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження огляду на такий стан за наявності об'єктивних підстав вважати, що особа перебуває в нетверезому стані.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №423411 від 09.08.2023; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.08.2023; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7488115 від 09.08.2023; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом від 09.08.2023; відеозаписом.
Доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не можуть вплинути на правильність розгляду адміністративної справи, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, тому суд не може їх покласти в основу свого рішення.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, містить відомості щодо свідків, а також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який зазначив, що 08.08.2023 ввечері з товаришем вживав алкогольні напої.
В протоколі, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол.
Перевірка працівниками поліції стану алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_1 проводилась відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками з використанням спеціальних технічних засобів.
Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6810 ARBL-0956», з долученням результатів вказаного огляду, що становить 0,29 проміле, які водій ОСОБА_1 на відеозаписі не заперечує (07:22:46 год.). Крім того, з оглянутого відеозапису вбачається, що за весь час фіксування події правопорушення, ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв поліцейського та не заперечував, що він не керував транспортним засобом.
З приводу адекватної поведінки особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то вона спростовується дослідженим відеозаписом із бодікамер поліцейського, із якого, в тому числі слідує, що виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 ним не заперечувались, більше того, останній сам зазначає (о 07:22:38 год.), що вживав алкогольні напої.
Перевірка працівниками поліції стану алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_1 проводилась відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, про що є посилання у відповідній графі акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, приходжу до висновку про накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя А.Г. Токарєв
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.