ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 Справа № 914/1472/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ,
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Самбір Львівської області,
за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромарка», м. Самбір, Львівської області,
про стягнення 476'640,13 грн заборгованості,
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: І. Улицька,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.court.gov.ua
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 476'640,13 грн заборгованості, з яких: 404'266,00 грн - заборгованість по кредиту строкова, 33'689,00 грн - заборгованість по кредиту прострочена, 8'183,19 грн - заборгованість по процентах строкова, 7'831,78 грн - заборгованість по процентах прострочена, 242,56 грн - заборгованість по комісії строкова, 485,12 грн - заборгованість по комісії прострочена, 21'942,48 грн - заборгованість по процентах строкова (компенсація ФРП).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромарка» порушено зобов'язання за кредитним договором №1163/2022/ЛвОД-МСБ від 07.06.2022 щодо повернення грошових коштів, в забезпечення яких 07.06.2022 між банком та відповідачем, як поручителем товариства, укладено договір поруки № 1163/2022/ЛвОД-МСБ-П в забезпечення виконання кредитного договору. 14.12.2022 Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі №914/2745/22 про банкрутство ТОВ «Євромарка», тому позивач звернувся до відповідача (поручителя) щодо виконання порушеного зобов'язання та дострокового погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09 травня 2023 року справу № 914/1472/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.
За приписами ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.ч. 8, 9 ст.176 ГПК України).
Згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру станом на 12.05.2023 адресою реєстрації відповідача - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16.05.2023 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.06.2023; суд залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромарка» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала суду була надіслана за адресою учасників провадження, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
04.08.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому відзначив, що на момент заявлення до поручителя вимоги №172/34030/2022 від 30.12.2022 про повернення заборгованості, у тому числі простроченої заборгованості за кредитом не відповідає дійсності, оскільки згідно графіку зменшення ліміту кредитування, кредит лімітної лінії у розмірі 437'955,00 грн був дійсним до 15.01.2023; не наведено обгрунтувань допущених порушень позичальником за кредитним договором. Вважає, що вимога про стягнення з поручителя всієї суми заборгованості за кредитним договором є необґрунтованою, оскільки заявлена з порушенням (недотриманням) вимог договору кредитування та договору поруки, зокрема, вимога про дострокове погашення суми заборгованості висунута поручителю при відсутності (станом на 29.12.2022) порушення зобов'язань за кредитним договором з боку позичальника, вимога поручителем у встановленому порядку не отримана; у подальшому вимог до поручителя про порушення позичальником умов кредитного договору кредитор не висував; за приписами Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником.
Ухвалою від 18.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
23.10.2023 відповідач подав заяву про закриття провадження у справі з підстав того, що Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі №914/2745/22 про банкрутство позичальника (третьої особи у справі). У межах зазначеного провадження позивачем у січні 2023 року заявлено кредиторські вимоги до ТОВ «Євромарка» як позичальника у розмірі 5'040'833,92 грн, у тому числі по кредитному договору у розмірі 487'509,31 грн. Зазначив, що вимоги за кредитним договором №1163/2022/ЛвОД-МСБ забезпечені заставою згідно з договором застави №1163/2022/ЛвОД-МСБ-3 від 07.06.2022 (копія договору застави долучена до матеріалів справи).
У судовому засіданні 21.11.2023суд заслухав вступне слово позивача та відповідача, однак через технічні проблеми зі зв'язком відклав судове засідання на 27.11.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2023 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити. Зазначив при цьому, що на момент виникнення права на вимогу (30.12.2022) та надіслання її відповідачу щодо третьої особи було відкрито провадження у справі про банкрутство, тому вимога надсилалася безпосередньо поручителю.
У судове засідання 27.11.2023 відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечив через неможливість з технічних причин доєднатись до відеоконференції з судом. Відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, з заявами та клопотаннями не зверталася, правом на подання письмових пояснень не скористалася. Ухвали суду були надіслані на адресу третьої особи, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на електронну адресу товариства, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.). Окрім того, судом встановлено, що в.о. директора ТОВ «Євромарка» (третьої особи) є ОСОБА_1 (відповідач у справі).
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання учасниками провадження своїх доводів, заперечень, відзиву, пояснень тощо, а також те, що відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші судові засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам, створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами, адже явка часників провадження у судовому засідання обов'язковою не визнавалася.
У судовому засіданні 27.11.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
07 червня 2022 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМАРКА» в особі т.в.о. директора Павлюк Н.В. (позичальник/третя особа у справі) укладено договір №1163/2022/ЛвОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «УКРГАЗБАНК» з додатками. Правила надання кредиту разом із договором про приєднання до Правил та усіма додатками до них складають договір про надання кредиту.
За умовами пункту 1 та 2 договору позичальнику встановлено загальний ліміт кредитної лінії в розмірі 606'400,00 грн. Кредитна лінія відкривається з 07.06.2022 по 15.01.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до договору приєднання).
Позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені у додатку 2 до договору про приєднання (п.3 договору).
Сторони у п.4 договору погодили цільове використання (мету) кредитних коштів: придбання оприскувача ОПК 3000-24 «Титан» (2019)(АСУ) у продавця ТОВ «ЕХНОТОРГ» (ЄДРПОУ 30976452).
Кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника відповідно до додатку №1 Правил у погодженому сторонами порядку (п.5 договору).
У п.6 договору про приєднання зазначено, що за кредитами, наданими з цільовим призначенням фінансування суб'єктів підприємництва (крім суб'єктів підприємництва, які здійснюють виробництво та/або реалізацію зброї) для запобігання російській агресії та подання її наслідків, зокрема для задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, та/або населення, постраждалого внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в рамках реалізації пп.5 п.4 Порядку за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п.2 цього Договору про приєднання, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого Графіку зменшення ліміту кредитної лінії за договором про приєднання (строкова заборгованість): у розмірі 0 (нуль) % річних упродовж воєнного стану та упродовж одного місяця після його припинення чи скасування, а по завершенню цього періоду та до завершення строку кредитування - 5 (п'ять) % річних (надалі - компенсаційна процентна ставка); при недотриманні позичальником умов програми та/або умов цього договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, у розмірі, який встановлюється та переглядається банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил та станом на дату цього договору про приєднання складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладення кредитного договору, а у випадку відсутності даних за попередній день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі 7 (сім) процентних пункти і (надалі - базова процентна ставка) (п. 6 договору про приєднання).
За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки, визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором про приєднання, та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 (п'ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла компенсаційна процентна ставка; базової процентної ставки, збільшеної на 5 (п'ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла базова процентна ставка (п. 7 договору).
Умови забезпечення кредиту погоджені сторонами у розділі 10 договору. Так, у забезпечення зобов'язань за договором про надання кредиту прийнято: в заставу обладнання - обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» (2019) (АСУ), та поруку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до п.11.8 договору позивальник зобов'язався на вимогу банку у випадках, передбачених п.4.3.3 Правил та/або договорами забезпечення, зазначеними в п.10.1 цього договору про приєднання, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені, штрафи.
Тарифи та кредитні операції наведені у додатку 2 до цього договору про приєднання (п.12 договору).
Згідно з п.15 договору позичальник сплачує комісії банку у розмірах, у порядку та в строки, що визначені тарифами (додаток 2 до договору приєднання).
Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені цим договором про приєднання, регулюються положеннями Правил (п.16 договору).
Як уже відзначалося, кредитний договір від імені ТОВ «Євромарка» підписано ОСОБА_1 (відповідачем у справі).
У додатку 1 сторони погодили графік виплати банку суми кредиту, а у додатку 2 - тарифи за управління кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати. Так, у п.2 додатку 2 визначено розмір комісії - 0,04% від загального ліміту кредитної лінії. Згідно розрахунку позивача заборгованість за комісією станом на 09.03.2023 становить 727,68 грн (242,56 грн - заборгованість по комісії строкова та 485,12 грн - заборгованість по комісії прострочена).
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про приєднання (п.10 договору) 07.06.2022 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (кредитор, позивач), ТОВ «Євромарка» (позичальник, третя особа у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель, відповідач) укладено договір поруки №1163/2022/ЛвОД-МСБ-П.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по договору №1163/2022/ЛвОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту від 07.06.2022, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором та позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та а умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 15.01.2025: повернути кредит у розмірі 606'400,00 грн в строк по 15.01.2025 (включно); сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 7 процентних пункти та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно п.6 кредитного договору, збільшеної на 5 процентних пункти; комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки) номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.
Згідно з пунктом 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє до 15.01.2035 (включно).
07 червня 2022 року на підставі заяви позичальника на отримання кредиту банком було здійснено перерахування кредитних коштів на суму 606'400,00 грн. з позичкового рахунку позичальника на рахунок ТОВ «ЕХНОТОРГ» (продавця), що підтверджується випискою за позичковим рахунком № НОМЕР_2 .
Позивач, з огляду на графік зменшення ліміту кредитування та здійснених платежів, стверджує, що станом на 09.03.2023 заборгованість боржника перед кредитором по кредиту становить: 404'266,00 грн - строкова заборгованість та 33'689,00 грн - прострочена заборгованість, а також 8'183,19 грн - заборгованість по процентах строкова, 7'831,78 грн - заборгованість по процентах прострочена та 21942,48 грн - поточна заборгованість по процентах (компенсація ФРП)) станом на 09.03.2023.
Судом встановлено, що 14.12.2022 Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі №914/2745/22 про банкрутство ТзОВ «ЄВРОМАРКА», а ухвалою від 04.10.2023 визнано грошові вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до боржника у розмірі 182'160,54 грн як вимоги четвертої черги та 487'509,31 грн як вимоги, які забезпечено заставою. В ухвалі суду відзначено, що вимоги банку за договором №1163/2022/ЛвОД-МСБ від 07.06.2022 забезпечені заставою майна боржника в повному обсязі згідно договору застави.
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту, а також відкриттям Господарським судом Львівської області провадження у справі №914/2745/22 про банкрутство ТзОВ «ЄВРОМАРКА» (ухвала суду від 14.12.2022), на адресу поручителя (відповідача) 30.12.2022 року було направлено лист-вимогу за №172/34039/2022 про виконання порушеного зобов'язання та дострокового погашення кредитної заборгованості, яка отримана відповідачем 03.02.2023, проте вимога залишена без задоволення, кредитна заборгованість перед банком не відшкодована. Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 року, задоволено частково заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання кредиторських вимог. Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМАРКА», зокрема, 487'509,31 грн як вимоги, які забезпечені заставою.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості з поручителя, суд відзначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 р. у справі №904/2538/18 додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, вимога позивача до відповідача належить до юрисдикції господарського суду.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.175 ГК України).
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.Статтею 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На сайті http:/www.ukrgasbank.com розміщені правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» (надалі - Правила).
У п. 2 та п. 3 преамбули Правил зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 640-644 ЦК України укласти із банком договір про надання кредиту за наступною програмою: «Доступні кредити 5-7-9%». Ці правила, разом із договором про приєднання до правил та всіма додатками до них складають договір про надання кредиту.
Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на сайті банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на сайті банку. Приєднання клієнта до правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання договору про приєднання до правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - договір про приєднання) за встановленою АБ «УКРГАЗБАНК» формою. Датою укладення договору про надання кредиту є дата договору про приєднання (п. 4, п. 5 правил).
Згідно п.2.1 Правил банк надає позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених договором про надання кредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту.
Основні умови кредитування зазначаються в договорі про приєднання (п.2.3 Правил). Розділом 3 Правил передбачено, що позичальнику може бути надана одна із гарантій: гарантія Фонду розвитку підприємництва або гарантія Кабінету Міністрів України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Євромарка» виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №1163/2022/ЛвОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «УКРГАЗБАНК» від 07.06.2022 з додатками.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).
Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору (п.4) банк надав третій особі кредит у розмірі 606'400,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок подавця товару, метою придбання якого було використання позичальником кредитних коштів. Згідно графіка зменшення ліміту кредитування (додаток 1 до договору) та розрахунку заборгованості станом на 09.03.2023 за товариством обліковується 404'266,00 грн строкової заборгованості та 33'689,00 грн - простроченої заборгованості. Відтак позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит у строки, погоджені сторонами у графіку погашення. Факт заборгованості підтверджений належними доказами, адже виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено правовий висновок про те, що: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення».
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.4.3.3 Правил банк має право відмовитися від надання позичальнику кредитних коштів за договором про надання кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по договору про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій, зокрема, позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених договором про надання кредиту. Днем настання події припинення і датою фактичної заборгованості позичальника простроченою є: пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку (п.п.5.4.2.2 п.5.4.2 Правил).
Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено правові та економічні засади державної політики у сфері підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва. Відповідно до ст.ст. 12, 16 наведеного Закону, постановою Кабінету Міністрів України «Про надання фінансової державної підтримки» №28 від 24.01.2020 затверджено Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва (надалі Порядок №28), яким визначено умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі» №723 від 14.07.2021 затверджено Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, який визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.
З огляду на те, що позичальник (третя особа у справі) порушив умови договору №1163/2022/ЛвОД-МСБ від 07.06.2022, то з урахуванням Правил надання кредиту, Порядку №28, та №723, які передбачають право позивача здійснювати стягнення з позичальника на свою користь не лише суму непогашеного кредиту, а й погашену (гарантовану) суму заборгованості за кредитом за рахунок урядових програм, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором на загальну суму 476'640,13 грн заборгованості. Тому, вимога щодо її стягнення є правомірною..
Щодо вимоги про стягнення заборгованості з поручителя суд відзначає наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст. 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст.553 ЦК України).
Приписами ст.554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Сторони погодили, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (п.1.2 та 1.3 договору поруки).
При цьому, ч.1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (п.2 ч.2 наведеної статті).
Як уже відзначалося, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе договірних зобов'язань за договором про надання кредиту, а також відкриттям Господарським судом Львівської області провадження у справі №914/2745/22 про банкрутство ТзОВ «ЄВРОМАРКА» (ухвала від 14.12.2022), на адресу поручителя (відповідача) 30.12.2022 року було направлено лист-вимогу за №172/34039/2022 щодо виконання порушеного зобов'язання та дострокового погашення кредитної заборгованості. Доказів на підтвердження повернення банку суми кредитних коштів як у строк, обумовлений договором, так і на час розгляду справи у суді, не подано.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд звертає увагу відповідача на те, згідно з ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Згідно з ч.1 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Наведене положення узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
За змістом наведених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
У разі укладення договору поруки, який забезпечує виконання одного зобов'язання, виникає самостійне зобов'язання, сторони якого (поручитель) перебувають у правовідносинах з боржником, і поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
Заявлені вимоги до поручителя не суперечить положенням ст.543 ЦК України та умовам договору поруки.
Відповідач та третя особа доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань, суду не надали, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Суд також відзначає, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за договором (якого на даний час ще немає) та ухвали суду про визнання кредиторських вимог банку до боржника (третьої особи у даній справі) у справі про банкрутство не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення поруки, та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом стягнення заборгованості з поручителя. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
З огляду на викладене, підстав для закриття провадження у справі немає.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №14791-442 від 21.04.2023 на суму 7'149,60 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код: 23697280) 476'640,13 грн заборгованості за кредитним договором та 7'149,60 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.12.2023.
Суддя Б. Яворський.