ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
06.12.2023 Справа № 914/3492/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької, розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ,
до відповідача 1: Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Токмак, Запорізька область,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м. Токмак, Запорізька область,
предмет позову: солідарне стягнення 3 501 273,84 грн,
підстава позову: порушення умов кредитного договору від 16.11.2021,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_3 (в режимі відеокференції),
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
відповідача 3: не з'явився,
встановив:
28.11.2023 Господарським судом Львівської області отримано позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3 501 273,84 грн.
29.11.2023 судом отримано заяву про забезпечення позову, яку призначено до розгляду в судове засідання на 06.12.2023. ухвалу надіслано позивачу і відповідачу 1 на електронні адреси, а відповідачам 2 і 3 - відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у спосіб оприлюднення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
04.12.2023 від представника позивача надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 914/3492/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 06.12.2023 з'явився представник позивача, подав суду уточнення до заяви про забезпечення позову, а саме доповнення прохальної частини заяви уточненням про те, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 3 501 273,84 грн.
ПОЗИЦІЯ ЗЯВНИКА
Позивач стверджує, що кінцевою датою погашення кредиту, отриманого відповідачем 1, було 24 березня 2023 (включно). Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами сплинув, але кредитні кошти та відсотки позичальником не сплачені. У зв'язку із невиконанням позичальником умовами кредитного договору, позичальнику було направлено вимогу про погашення заборгованості від 27.07.2023, але така залишилась не виконаною.
Позивач зазначає, що вказана письмова вимога від 27.07.2023 була направлена також на адресу відповідача 2 і відповідача 3, однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами з боку відповідачів 2 і 3 не відбулось, що свідчить про порушення зобов'язань за договорами поруки. Крім цього, позивач надсилав поручителям вимоги від 20.07.2023 н електронну адресу відповідача 1. Проте, відповідачі не виконують своїх зобов'язань як по договору кредиту, так і по договору поруки.
Позивач також зазначає про невиконання відповідачем 1 договірного обов'язку щодо забезпечення щоквартальних (календарних) надходжень виручки на рахунки в банку, починаючи з першого числа календарного кварталу, наступного за місяцем укладення договору, у сумі не менш ніж 50 відсотків від загального обсягу надходжень виручки, оскільки останній рух коштів за рахунком відбувся 17.06.2022.
Вказані факти, на переконання позивача, свідчать про недобросовісність поведінки відповідача 1, умисне ухилення від виконання своїх обов'язків та підтверджують факт того, що позичальник і не збирається виконувати свої обов'язки як за договором, так і за рішенням суду про стягнення заборгованості.
Крім цього, 28.08.2023 стосовно відповідача 1 відкрито виконавче провадження, де стягувачем виступає держава в особі ГУ ДПС у Львівській області, тобто боржник не виконує свої зобов'язання не тільки перед банком, але і перед державою, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Щодо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то вони є власниками об'єктів нерухомого майна. У зв'язку з тим, що станом на сьогодні, процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, поручителі, розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, можуть за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних їм об'єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду. Банк неодноразово направляв вимоги до поручителів та боржника, які залишені без виконання.
Тому, покликаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Визначити, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 3 501 273,84 грн.
ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд акцентує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову та у конкретному випадку - допущення прострочення по кредитному договору, сума заборгованості, виконання чи невиконання обов'язку, передбаченого п. 5.14.1 кредитного договору, обізнаність поручителів про наявність прострочення, не досліджуються, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог та доведеності обставин, на яких вони ґрунтуються, буде предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Суть забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі № 922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. «За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов'язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін» (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).
Так, позивачем у справі № 914/3492/23 не надано інформації стосовно відкритих у відповідачів рахунків у банківських чи інших фінансових установах, про їх достатність чи недостатність для здійснення розрахунків по заборгованості, заявленої до стягнення в цій справі. Разом із тим, позивачем долучено інформаційну довідку з ДРРПНМ щодо майна Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», з якої видно наявність у юридичної особи як прав власності на нерухоме майно, так і інших речових прав - права оренди на земельні ділянки, а також зареєстровані відомості про обтяження нерухомого майна на підставі іпотечних договорів. Крім цього, подано довідки стосовно наявності речових прав на нерухоме майно у поручителів.
У згаданій постанові Верховного Суду колегія суддів зазначилп, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
За таких обставин і усталеної судової практики, враховуючи наявність між сторонами спору про стягнення 3 501 273,84 грн, тобто в значній сумі, забезпечуючи реальну можливість виконання рішення суду у цій справі, якщо таке буде постановлене на користь позивача, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.
Так, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Предметом спору є солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору, позичальником по якому є відповідач 1. Відповідачі 2 і 3 є поручителями вказаного кредитного зобов'язання і кожен із них є солідарним боржником із відповідачем 1.
Із нормативно-правового змісту положень частини першої статті 553 та частин першої - другої статті 554 Цивільного кодексу України випливає, що суть поруки полягає у покладенні на поручителя солідарної відповідальності поряд з боржником за виконання ним зобов'язання, що надає кредитору додаткові гарантії виконання такого зобов'язання на його користь.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Суд зауважує, що позивачем враховано як обмеження заходу забезпечення позову ціною позову, так і солідарною відповідальністю відповідачів, і відповідно до критеріїв співмірності, адекватності та розумності просить визначити, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 3 501 273,84 грн.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов'язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у справі № 914/3492/23, законні права відповідачів не порушуються, речові права на нерухоме майно не втрачаються. Арешт на грошові кошти і на майно, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Резюмуючи, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб є обґрунтованими заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову у справі № 914/3492/23 задовольнити повністю.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23.
3. Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
4. Боржник: Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» (79049, місто Львів, вул. Скрипника М., будинок 29а, квартира 22, ідентифікаційний код юридичної особи 32018913).
5. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23.
6. Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
7. Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
8. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23.
9. Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
10. Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
11. Загальна вартість арештованого майна усіх боржників за цією ухвалою не повинна перевищувати суми у розмірі 3 501 273,84 грн.
12. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
13. Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки, починаючи з 07.12.2023.
14. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
15. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст ухвали складено 06.12.2023.
Суддя Матвіїв Р.І.