Справа №519/1328/21
Провадження № 2/519/96/23
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
27.11.2023 м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
при секретарі судового засідання Коршак Ю.М.,
за участю представників відповідача - адвокатів Коляденко В.В., Гегельської Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрхімтрансаміак" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачперебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Укрхімтрансаміак» з 13.03.2020 по 02.12.2021. Наказом №68-к-о від 12.03.2020 позивача було прийнято на посаду провідного інженера служби ІТ та оргтехніки департаменту телекомунікацій та АСУ. Наказом № 270-к-о від 06.08.2020 позивача було переведено на посаду провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій. Наказом №348-к-о від 01.12.2021 позивача було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1. ст.40 КЗпП).
Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки воно відбулось за обставин порушення вимог КЗпП України, а саме: змін в організації виробництва не було; скорочення штату не відбувалось; аналіз продуктивності та кваліфікації позивача для визначення переважного права на залишення на роботі відповідачем не проводився; скорочення штатної одиниці являється фіктивним; звільнення позивача має всі ознаки звільнення з причин особисто неприязні керівництва.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що його було звільнено внаслідок протиправних дії відповідача, з порушенням вимог чинного трудового законодавства, в зв'язку з чим просить визнати незаконним та скасувати наказ №348-к-о від 01.12.2021, поновити його на роботі, стягнути з відповідача за його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Ухвалою судді Южного міського суду Одеської області Горяінової К.А. від 11.01.2022 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
28.04.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, надуманими, такими, що не підтверджені жодними належними та допустимим доказами, а відтак останні не можуть бути задоволені судом. Свої вимоги мотивує тим, що дії відповідача щодо звільнення позивача здійснені з дотриманням вимог КЗпП України, у зв'язку з введенням 01.10.2021 в дію нового штатного розпису працівників ДП «Укрхімтрансаміак», в якому посада позивача відсутня. Позивача, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено 01.10.2021 про скорочення штату працівників підприємства та безпосередньо посади яку він обіймає та протягом всього часу, до дати звільнення йому пропонувалися вакантні посади па головному підприємстві та у відокремлених структурних підрозділах ДП «Укрхімтрансаміак». Підприємством отримано згоду профспілкового комітету, членом якої є позивач, на його звільнення. В день звільнення 02.12.2022 з позивачем проведено повний розрахунок та виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.
Крім того, відповідач зазначає, що за змістом ст.42 КЗпП України правило порівняння характеристик застосовується до всіх працівників, які обіймають таку ж посаду. З аналізу посадових інструкції провідних інженерів виробничо-технічної служби, кожен з провідних інженерів виробничо-технічної служби має окрему «свою» спеціалізацію за трудовим договором з роботодавцем. Таким чином не можливо виконати (забезпечити) порівняння характеристик до всіх працівників, які обіймають таку ж посаду (провідний інженер), або здійснити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації позивача з іншими працівниками. Також посилання позивача на «неприязне до нього відношення» є провокаційним, а намагання обґрунтувати ними своє звільнення спрямовані на зловживання своїми права, як позивача. Щодо розміру моральної шкоди, відповідач вважає його не обґрунтованим.
10.05.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що доводи відповідача не відповідають дійсності, не підтверджуються фактичними обставинами та документами, а тому не можуть бути визнані судом та підлягають відхиленню.
03.06.2022 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких ДП «Укрхімтрансаміак» вважає, що позивач не навів нових доказів на підтвердження позовних вимог та не спростував заперечення відповідача вказані у відзиві на позовну заяву, що підтверджують відповідність КЗпП України наказу від 01.12.2021 №348-к-о про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій 02.12.2021 в зв'язку з скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).
Ухвалою судді Южного міського суду Одеської області 09.05.2023 ОСОБА_2 прийнято справу до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
З 22.05.2023 по 13.07.2023 головуючий суддя перебував на лікарняному.
08.09.2023 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що позивач під час війни, в умовах запровадженого воєнного стану, намагається безпідставно та необґрунтовано стягнути грошові кошти з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», яке є підприємством, що має стратегічне значення для оборони та безпеки Держави Україна, яке є об'єктом підвищеної небезпеки, всі фінансові спроможності якого на даний час зосереджені та сконцентровані виключно на забезпеченні екологічної безпеки населення в умовах військової агресії російської федерації (постійних ракетних обстрілів території України). Таким чином, прийняття незаконного рішення щодо стягнення з державного підприємства на користь Позивача грошових сум (вказаних у позові), фактично призведе до погіршення фінансового стану суб'єкта господарювання, який зобов'язаний забезпечувати безпечну експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки під час війни.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 14.09.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10.10.2023 відкладено розгляд справи, витребувано у ДП «Укрхімтрансаміак» довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року із зазначенням середньоденного заробітку та інформацію щодо переліку працівників виробничо технічної служби з якими призупинено дію трудового договору, в тому числі додатки до відповідних наказів.
23.11.2023 від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення в яких зазначена позиція сторони відповідача, яка раніше висловлена у відзиві. Крім того зазначено, що наказом №5 від 14.01.2022 (зі змінами) введено в дію штатний розпис працівників головного підприємства, згідно з яким скорочено три посади провідних інженерів виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій. Наказом №61 від 05.07.2022 внесено зміни до штатного розпису, згідно з яким скорочено ряд посад, у тому числі ще одна посада провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій. Таким чином станом на день написання пояснень, штатна чисельність виробничо-технічної служби складає 4 штатні одиниці (начальник служби та 3 провідних інженери).
Позивач в судове засідання не з'явився, при цьому матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви, з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях.
Суд встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши докази, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Укрхімтрансаміак» з 13.03.2020 по 02.12.2021, що підтверджується копією трудової книжки (т.1 а.с.13-26).
Наказом №68-к-о від 12.03.2020 позивача було прийнято на посаду провідного інженера служби ІТ та оргтехніки департаменту телекомунікацій та АСУ.
Наказом № 270-к-о від 06.08.2020 позивача було переведено на посаду провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій.
Наказом №149 від 30.09.2021 введено в дію з 01.10.2021 новий штатний розпис працівників головного підприємства (т.1 а.с.80).
З додатку 2 до наказу від 30.09.2021 № 149 вбачається посада провідного інженера виробничо-технічної служби відсутня у Штатному розписі, який вводиться в дію з 01.10.2021 (т.1 а.с.86).
01.10.2021 ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням, відповідно до якого наказом №149 від 30.09.2021 введено в дію новий штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак», в якому посада провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій з основним місцем роботи, яку він займає, відсутня. В зв'язку з чим, йому було запропоновано посади у відокремлених структурних підрозділах та повідомлено, що ненадання заяви про звільнення за переведенням означатиме його незгоду на переведення та він буде підлягати звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України не раніше 2 місяців з дня отримання цього попередження, з наданням пільг та компенсацій, передбачених законодавством (т.1 а.с.28).
З 25.10.2021 по 01.12.2021 ОСОБА_1 ознайомлено з пропозицією вакантних посад та було надано строк для надання заяви про переведення (т.1 а.с.87-106).
25.11.2021 профспілковим комітетом погоджено звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (т.1 а.с.107).
Наказом №348-к-о від 01.12.2021 позивача було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1. ст.40 КЗпП) (т.1 а.с.27).
Наказом №47 від 28.02.2022 на підприємстві введено простій (т.1 а.с.185).
Наказом №25-к-о від 31.03.2022 з 01.04.2022 до скасування воєнного стану призупинено дії трудового договору з працівниками, посади яких скорочено (т.1 а.с.186).
Наказами №26-к-о від 31.03.2022 та №85-к-о від 22.04.2023 призупинено дію трудового договору з працівниками з 01.04.2022 до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування дії воєнного стану в України (т.1 а.с.187-188).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та відповідно до наказу № 270-к-о від 06.08.2020 обіймав посаду провідного інженера служби виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.
Тобто, у сенсі положень пункту 1 статті 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці, зокрема, мають на увазі ліквідацію, реорганізацію чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.
Право визначати штат і численність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату чи чисельності працівників), але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник, на свій розсуд, має право визначати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити збільшення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад, при цьому додержуючись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою.
Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1); одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3).
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Судом встановлено, що звільненню ОСОБА_1 передували зміни в організації виробництва і праці, що полягали у скороченні штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці згідно наказу від 30.09.2021 № 149 «Про введення в дію Штатного розпису працівників головного підприємства з 01.10.2021» (Т.1, а.с.80). Згідно додатку до вказаного наказу у Штатному розписі, який вводиться в дію з 01.10.2021, відсутня зокрема посада - провідного інженера виробничо-технічної служби (Т.1, а.с.86).
Слід відзначити, що суд не вправі ставити питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник, користуючись правом самостійної ініціативи, має право на свій розсуд приймати таке рішення, що узгоджується зі ст. 64 ГК України.
Відповідно до положень частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 по день винесення наказу про звільнення - 01.12.2021, неодноразово пропонувалися на ознайомлення вакантні посади, однак останній своєї згоди не надав (Т.1, а.с.87-106).
Відповідачем, при звільнені ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, дотримані вимоги ст. 43 КЗпП України. За зверненням ДП «Укрхімтрансаміак» профспілковим комітетом прийнято рішення надати згоду на звільнення Працівника з посади провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій за п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що повідомлено листом вих. № 23 від 25.11.2021 (Т.1, а.с.107).
Таким чином, зміни в організації виробництва і праці мали місце, штат і чисельність працівників визначено уповноваженим органом, підстави для розірвання трудового договору по пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України були наявні.
Доказів звільнення ОСОБА_1 з причин особистої неприязні позивачем суду не надано та судом не встановлено.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на порушення його трудових прав через не проведення перед скороченням порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників.
Так, згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові Верховного суду України № 295/14195/18 від 21.02.2020, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець (постанова ВС від 11.12.2019 у справі № 569/9913/18).
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судових засіданнях, питання щодо переважного права на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалось, по причині того, що працівники хоча і займають однакову посаду - провідного інженера (7 штатних одиниць відповідно до наказу від 30.09.2021 № 149), однак мають інші - відмінні завдання та обов'язки перед підприємством ніж вказані у посадовій інструкції позивача. Такі твердження суд визнає безпідставними та такими, що суперечать вищевказаним нормам законодавства, судовій практиці та є порушенням статті 42 КЗпП України.
При цьому, на підставі ч.8 ст.83 ЦПК України, суд не приймає до розгляду наданий в судове засідання 27.11.2023 наказ по підприємству № 150 від 30.09.2021 та протокол № 1 від 01.10.2021, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений законом строк.
Згідно із статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням вимог закону, а тому заявлені вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є обґрунтованими.
Відповідно до частини 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 02 грудня 2021 року, тобто день звільнення є останнім його робочим днем.
З урахуванням довідки про заробітну плату за підписом в.о. директора Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» та головного бухгалтера підприємства, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1281,04 грн. Вказана довідка є належним та допустимим доказом у справі.
Кількість робочих днів за період з 03.12.2021 по 27.02.2022 становить 58 днів.
З огляду на це, розмір середньої заробітної плати за цей період становить 74300 грн 32 коп. (1281,04 грн х 58).
За період з 28.02.2022 по 31.03.2022 кількість робочих днів становила 23 дня, відповідно середня заробітна плата становить 29463 грн 92 коп. (1281,04 грн х 23).
Наказом №47 від 28.02.2022 було запроваджено режим простою працівників Державного підприємства «Укрхімтрансаміак».
З урахуванням вказаного наказу та положень ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника підлягав оплаті з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
З огляду на це, сума середньої заробітної плати за період з 28.02.2022 по 31.03.2022, що підлягає виплаті, становить 19642 грн 61 коп. (29463 грн 92 коп. х 2/3).
Починаючи з 01.04.2022 зупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства, заробітна плата не виплачується.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача, за час вимушеного прогулу за період з 03.12.2021 по 31.03.2022, слід стягнути середню заробітну плату в сумі 93942 грн 93 коп., з утриманням з цієї суми обов'язкових платежів і зборів, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц.
Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Як на підставу вимог про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на емоційні страждання, які йому довелось перенести та витрати, пов'язані з відновленням психічного стану його та родини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 судам роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає доведеним, що внаслідок незаконного звільнення позивача із займаної посади йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. Дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Наявні підстави для скасування наказу ДП "Укрхімтрансаміак" від 01.12.2021 № 348-к-о про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді з 02 грудня 2021 року. Крім того з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93942 грн 93 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, а також з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3994 грн., з яких: 2724 грн - судовий збір за подачу позовної заяви ( 908 грн х 3 вимоги); 1270 грн - недоплачена сума судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди (1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2270 грн). Сплачена ОСОБА_1 сума судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. підлягає стягнення з відповідача на його користь.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Укрхімтрансаміак» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» від 01.12.2021 № 348-к-о про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій ДП «Укрхімтрансаміак».
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 93942 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок три) грн 93 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» в дохід держави судовий збір у розмірі 3994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в розмірі місячного заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
Дата складання повного судового рішення та його проголошення 06.12.2021 о 16.50 год.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», місцезнаходження за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, буд. 15, код ЄДРПОУ 31517060.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ