Справа № 386/1059/23
Провадження № 2/386/287/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року смт. Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області
В складі головуючого судді Гут Ю. О.
з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , 24.08.2023 звернулась до суду з позовною заявою до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за АДРЕСА_1 . Своїм майном ОСОБА_3 не розпорядився, заповіт від його імені не посвідчувався, інших спадкоємців, які б мали право на спадкове майно, а також на обов'язкову частку в спадковому майні не має. Позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори та подав заяву про прийняття спадщини, спадкова справа у нотаріуса 55/2021 зареєстрована у спадковому реєстрі 67696418. 26.09.2022 позивач звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №139/02-31, де вказано причину відмови в зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.1985 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Голованівської районної ради народних депутатів від 12.09.1985 за №307 йому була виділена земельна ділянка розміром 700 кв.м в смт. Голованівськ Кіровоградської області для будівництва індивідуального житлового будинку, яка була виділена в натурі відповідно до Акту виносу земельної ділянки і розбивку від 01.04.1986, надалі було надано дозвіл на індивідуальне житлове будівництво №80 та 21.04.1988 за №3 було підписано акт про прийняття фундаментів індивідуального будівництва. Спадкоємцем 17.03.2006 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, але не здійснено державну реєстрацію права приватної власності на будинок. Причиною таких дій стало те, що на той час право власності повинно було зареєструватися на його матір ОСОБА_4 та батька. 23.01.2007 батьки розірвали шлюб, але мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і тому питання про визнання права власності та поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя не вирішувалося. Єдиним засобом захистити свої права у позивача є звернення до суду з заявою про визнання права власності.
У зв'язку з наведеним, представник позивача просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому...
29.08.2023 ухвалою суду заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 11.09.2023 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Воєводи Світлани Миколаївни спадкову справу №55/2021, що була заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання якої 14.09.2023 до суду надійшов витребуваний доказ.
06.11.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача та позивач не з'явились, представник позивача нададла суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, селищний голова подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Нормами частин 1-3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 , матір'ю- ОСОБА_5 (а.с. 30).
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шлюб розірвали 23.01.2007, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.24).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 15.06.1985 ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
Як вбачається з копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку та надвірних споруд в АДРЕСА_1 , замовлення №80 від 26.09.1985, ОСОБА_3 надали 26.07.1988 дозвіл №80 на індивідульне житлове будівництво на вказаний житловий будинок, копією акту №3 від 21.04.1988 прийнято фундамент індивідуального будівництва та надано дозвіл на завершення будівництва (а.с.12-20).
Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , власник будинку ОСОБА_3 , складений 17.03.2006, реєстраційний номер 813/6 (а.с.21-23).
Встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 по праву приватної власності в БТІ не зареєстрований.
Як вбачається з копії довідки №838 від 22.03.2021 похорони ОСОБА_3 проводив син ОСОБА_2 (а.с.31).
Із копії спадкової справи №55/221 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 слідує, що в житловому будинку в АДРЕСА_1 був зареєстрований та проживав з 09.07.1985 по день смерті ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_6 , ОСОБА_2 написав заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_6 - заяву про відмови від спадщини. 26.09.2022 ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці відсутні. (а.с.91-102).
26.09.2022 постановою приватного нотаріуса Каплуну І.М. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.9).
Судом також було встановлено, що осіб, які оспорювали б право власності позивача на даний житловий будинок, немає.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328 ч.2, ст. 392 ЦК України).
За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна в порядку, передбаченому ст. 1217 ЦК України, тобто за заповітом або за законом.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
За ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.200 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.5,47,49 Закону України «Про нотаріат», п.22.31Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
На підставі ст. 392 ЦК України- власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).
Так, у судовому засіданні встановлено, що оскільки позивач будучи спадкоємцем першої черги спадкування, прийняв спадщину після смерті батька, оскільки в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України подав заяву про прийняття спадщини, не відмовився від спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що у позивача існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав із-за відсутності у спадкодавця всіх правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник позивача не просив суд відшкодувати позивачу судові витрати, тому суд вважає судові витрати покласти на позивача.
Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні у зв'язку з відсутністю таких заходів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 200,206, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 власником житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати покласти на позивача.
Місце проживання позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_4 .
Місцезназходження відповідача Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області: вул. Соборна, буд. №48 смт. Голованівськ Кіровоградської області, поштовий індекс 26500; ЄДРПОУ 04366654.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гут Ю. О.