Справа № 204/13555/23
Провадження № 2/204/3702/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності особи за місцем реєстрації та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до наявної інформації у Позивача, яка міститься в Списку робітників на отримання жилої площі по АДРЕСА_2 , зазначено, про основного квартиронаймача ОСОБА_3 та членів його сім'ї, а саме дружина ОСОБА_4 1936 року народження, син ОСОБА_5 1959 року народження, син ОСОБА_1 1966 року народження, батько ОСОБА_6 1913 року народження. Відповідно до відповіді відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 05.07.2023 року за № 10/5-998 зазначено, що з 26.07.2021 станом на 05.07.2023 за вказаною адресою зареєстровані 2 особи. Відповідно до Акту обстеження житлових умов про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 14 вересня 2023, встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 09 січня 1987 року, за вказаною адресою відсутнє проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 року, та відсутні його особисті речі. Також, у письмових заявах мешканців сусідніх квартир міститься інформація, що дружину та сина ОСОБА_1 , не бачили з 2000 року. Відсутність відповідача за місцем реєстрації відбулась у зв'язку із самостійним та добровільним залишенням житлового приміщення, та будь-яких перешкод Позивачем не вчинялось. Реєстрація у квартирі відповідача не дозволяє позивачу користуватися і розпоряджатися квартирою, також позивач змушений нести витрати по оплаті поточних платежів за комунальні послуги з урахуванням кількості зареєстрованих осіб. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 втратив право на користування квартирою АДРЕСА_3 , у зв'язку з тривалою, понад шість місяців без поважної причини, відсутності за місцем реєстрації, крім того не несе витрат по утриманню житлового приміщення, а тому Позивач ОСОБА_1 , як єдиний користувач житла вирішив звернутись з цією позовною заявою до суду, в якій просив встановити факт відсутності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , з 2000 року; визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування; судові витрати по справі стягнути з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 січня 1987 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому 19 вересня 1997 року Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 11-13).
Згідно Договору найма житлового приміщення без дати, укладеного між будинкоуправлінням АДРЕСА_4 та громадянином Нефедовим, останньому було здано в найм квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17). Факт отримання квартири підтверджується також актом здачі-прийомки квартири або кімнати без дати, укладеним між будинкоуправлінням АДРЕСА_4 та громадянином ОСОБА_7 (а.с. 18).
Згідно списку робітників на отримання жилої площі по АДРЕСА_2 , зазначено, про основного квартиронаймача ОСОБА_3 , та членів його сім'ї, а саме дружина ОСОБА_4 1936 року народження, син ОСОБА_5 1959 року народження, син ОСОБА_1 1966 року народження, батько ОСОБА_6 1913 року народження (а.с. 14-15).
Проаналізувавши зазначені докази суд вважає встановленим той факт, що основним квартиронаймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , був батько позивача ОСОБА_3 , який згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого повторно 11 лютого 1997 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Оскільки син основного квартиронаймача ОСОБА_2 - позивач по справі ОСОБА_1 , був вселений до квартири як член сім'ї наймача, він згідно приписів ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу України, має права та обов'язки нарівні з наймачем.
З відповіді відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 09 жовтня 2023 № 02.3-24/3341 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 з 05 квітня 1991 року значиться зареєстрованим також і відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 Житлового кодексу України).
При цьому, у позовній заяві позивач наполягав на тому, що відповідач ОСОБА_2 з 2000 року не проживає у квартирі АДРЕСА_5 , його особистих речей у квартирі немає, участі в утриманні квартири відповідач не несе.
З Акту обстеження житлових умов про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 14 вересня 2023 року, складеного Позивачем та сусідами позивача - ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_9 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_10 (місце проживання: АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_11 (місце проживання: АДРЕСА_8 ) (а.с. 22) вбачається, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 не проживає з 2000 року, його особистих речей у квартирі не виявлено, спального місця та інших речей, які б вказували на фактичне проживання даної особи у цій квартирі немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
При цьому, у статті 72 Житлового кодексу України закріплено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05 листопада 2021 року, який набрав чинності 01 грудня 2021 року, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
У пункті 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» закріплено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач по справі втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_5 , оскільки не проживає там понад двадцять років, але залишається зареєстрованим за вказаною адресою.
Таким чином, оцінивши докази, які були досліджені судом при розгляді справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність позивачем позовних вимог щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_5 , та вважає необхідним дані позовні вимоги задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту відсутності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , з 2000 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки встановлення зазначеного факту є лише підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (оскільки судом було задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру, а у задоволені другої вимоги відмовлено - судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача).
На підставі ст.ст. ст.ст. 15 Цивільного кодексу України, ст.ст. 64, 65, 71, 72 Житлового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності особи за місцем реєстрації та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок).
В інших частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез