Справа № 204/13025/23
Провадження № 2/204/3519/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.07.2020 року на загальну суму 47 525,38 грн. станом на 23.08.2023 року, а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 17.07.2020 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача повністю підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, і у подальшому кредитний ліміт було збільшено до 49 000,00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Відповідач за вказаним договором зобов'язання не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 23.08.2023 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 47 525,38 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 46 092,96 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 1 432,42 грн. Тому, АТ КБ «Приватбанк» вирішив звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 17.07.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 12-13). Однак, вказана анкета-заява взагалі не містить необхідних даних щодо обрання відповідачем виду банківських послуг та їх змісту, крім особистих даних та підпису відповідача.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано у користування кредитну картку, на підтвердження чого надав довідку про отримані картки (а.с. 11). Однак, оцінюючі вказану довідку суд до уваги її не бере, оскільки вона неналежно оформлена, не містить номеру та дати її складання, у зв'язку з чим судом не може вважатися допустимим та достовірним доказом. Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно отримав платіжну картку. На переконання суду, єдиним допустимим доказом на підтвердження факту отримання позичальником платіжної картки може виступати відповідний письмовий документ, який містить підпис позичальника та дату про отримання картки, з зазначенням її виду, строку дії та номеру. Однак, належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно отримав кредитні картки матеріали справи також не містять.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Однак, жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що 17.07.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н із встановленням відповідачу кредитного ліміту, а також доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача до суду не надано.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 10). Однак, оцінюючи вказану довідку суд також до уваги її не бере, оскільки вона неналежно оформлена, не містить номеру та дати її складання, у зв'язку з чим судом не може вважатися допустимим та достовірним доказом. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що відповідачу позивачем 17.07.2020 року був встановлений кредитний ліміт, та доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача суду не надано, як не надано і належних доказів подальшої зміни такого кредитного ліміту.
У позовній заяві позивачем зазначено, що договір № б/н від 17.07.2020 року складається з заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку».
Але, «Умови та правила надання банківських послуг» підпису відповідача не містять. Доказів того, що «Умови та правила надання банківських послуг», які додані позивачем до позовної заяви, є складовою укладеного між сторонами договору, матеріали справи також не містять, як відсутні і докази, що саме такі умови та правила надання банківських послуг діяли на момент підписання відповідачем 17.07.2020 року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, та в подальшому такі умови не змінювались.
Крім того, не надано доказів того, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а відповідач відповідно взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту, сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, а також не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначені позивачем у позовній заяві, розумів відповідач підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає позивач. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, а також виписка по рахунку за договором № б/н станом на 23.08.2023 року не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору та не доведено факту видачі відповідачу кредитної карти.
Крім того, на переконання суду, в даному випадку неможливо застосувати до вищевказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов'язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.
Вищенаведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що заявлені банком позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 47 525,38 грн. є недоведеними.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.
На підставі ст.ст. 526, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез