Справа № 199/6732/23
(2/199/2533/23)
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
13 листопада 2023 року
м. Дніпро
справа №199/6732/23
провадження № 2/199/2533/23
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
за відсутності учасників справи,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач через систему «Електронний суд» через свого представника адвоката Кірєєва С.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.02.2023 між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму 50 000 грн., що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язався повернути суму боргу до 17.06.2023, яку досі не повернув. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 50 000 грн. суми основного боргу, 242,47 грн. - 3% річних, 14750,00 грн. - неустойка, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 24 серпня 2023 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року справу здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Адвокатом Кірєєвим С.А. представником позивача ОСОБА_1 надано до суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 17 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у письмовій формі укладено договір позики грошових коштів, за яким останній отримав у борг від ОСОБА_1 суму в розмірі 50 000 грн. зі строком повернення до 17 червня 2023 року, що підтверджується Договором позики від 17.02.2023 та письмовою розпискою про отримання грошей до договору позики від 17.02.2023. Утім, в строк, що визначений у розписці, відповідач борг не повернув, чим взяті на себе зобов'язані не виконав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Згідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: "за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки".
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти готівкою у строк, визначений умовами й у визначений спосіб, що підтверджується умовами розписки.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, ст. 1046 ЦК України чітко передбачені істотні умови договору позики: він є публічним, іменним, двостороннім, реальним, платним. Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менша як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що не суперечить даним правовідносинам.
Позивач згідно даних зобов'язальних правовідносин належним чином виконав умови договору позики - передав відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов'язання уцілому не виконав, у визначений термін борг не повернув.
За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10 Договору позики сторони погодили між собою, що якщо позичальник своєчасно не поверне борг, він зобов'язаний сплатити Позикодавцю суму боргу та штрафну неустойку в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення по день повної сплати боргу.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу по Договору позики від 17.02.2023 в розмірі 50 000 грн., 3% річних в розмірі 242,47 грн., 14 750,00 грн. - неустойки, а всього в розмірі 64 992,47 грн.
Враховуючи результат розгляду справи, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,19,141,259,263, 264,265,268,272,273,280 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17.02.2023 в розмірі 64 992 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 47 коп., з яких - сума основного боргу в розмірі 50 000 грн., 3% річних в розмірі 242,47 грн., неустойка в розмірі 14 750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б.Подорець