ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 642/4605/20 Номер провадження 22-ц/814/1511/23Головуючий у 1-й інстанції Бородіна О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.,
секретар: Галушко А.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року, ухвалене суддею Бородіною О.В.,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
встановила:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути на його користь з Держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 270 розмірів мінімальної заробітної плати (в грошовому еквіваленті) в Україні, прийнятий на момент винесення рішення суду, а також просив зобов'язати відповідача Державу Україна сплатити йому моральну шкоду, у визначеній судом сумі, протягом трьох місяців з часу набуття законної сили рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Зазначав, що зі спливом зазначеного строку і до остаточного розрахунку, на ці суми нараховується пеня у розмірі облікової процентної ставки Національного банку України, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано один відсотковий пункт, згідно до Положення про процентну політику Національного банку України № 277 від 21 квітня 2016 року.
В обґрунтування позову вказував, що він почав службу в органах внутрішніх справ Харківської області з вересня 1993 року і проходив службу на різних посадах в УМВС України в Харківській області і на залізничному транспорті.
Зазначав, що наказом начальника лінійного управління на Південній залізниці УМВС України на залізничному транспорті № 127о/с від 11.12.2008 року був призначений на посаду начальника сектору боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особи кримінального розшуку лінійного відділу на станції Харків-пасажирський лінійного управління на Південній залізниці УМВС на залізничному транспорті.
Вказував, що прокуратурою Ленінського району Харківської області за сфальсифікованою заявою «добровільного помічника» Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_2 , 12 березня 2009 року було порушено кримінальну справу № 24090015 за частиною 2 статті 368 КК України (в редакції 1961 року), з метою дискредитації позивача, як керівника сектору боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особи, з метою припинення його законної правоохоронної діяльності, боротьби зі злочинністю на транспорті.
Проте, в ході попереднього слідства, проведеного слідчими прокуратури, «факти злочинної діяльності» ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, в результаті чого кримінальна справа була закрита на підставі ч.2 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року (за відсутністю складу злочину), внаслідок чого, йому було завдано моральної шкоди.
Вказував, що 10 березня 2009 року в його службовому кабінеті було незаконно, без дозволу суду, проведено обшук у вигляді огляду місця події що є порушенням частини 5 ст. 177, частини 4 ст. 190 КПК України в редакції 1960 року, а потім, на очах у особистого складу відділу карного розшуку лінійного управління на Південній залізниці УМВС на залізничному транспорті у кайданках, вивели з приміщення управління.
Зазначав, що 12 березня 2009 року прокурором Ленінського району м. Харкова Патлатюком С.А. було порушено кримінальну справу № 24090015 «… стосовно нього за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України». Цього ж дня його бло затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) тиа поміщено в ІТЗ ХГУ ГУМВС України в Харківській області, де незаконно знаходився з 12.03.2009 року до 27.03.2009 року, тобто 15 діб.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2009 року затримання ОСОБА_1 було продовжено до 10 діб, тобто до 22.03.2009 року.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.03.2009 року затримання ОСОБА_1 було продовжено до 15 діб, тобто до 27.03.2009 року.
23 березня 2009 року старшим слідчим прокуратури Ленінського району м. Харкова Воробйовим Г.В., Єрмоленко В.О. був притягнутий у якості обвинуваченого в кримінальній справі № 24090015 і йому було оголошено обвинувачення за частиною 2 статті 368 КК України (в редакції 1961 року), тобто отримання хабара посадовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинене з вимаганням.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2009 року подання слідчого прокуратури Ленінського району м. Харкова про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі, було відмовлено. Обвинуваченому було обрано у якості запобіжного заходу застава в сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
Вказував, що в порушення загальних конституційних засад і ст. 32 Конституції України, працівники Управління СБУ в Харківській області проводили незаконні оперативно-розшукові і оперативно-технічні заходи без дозволу судді Апеляційного суду Харківської області і проводили аудіозапис розмов «добровільного помічника» СБУ ОСОБА_2 з посадовою особою - начальником сектора карного розшуку ОСОБА_3 на незареєстрований в СБУ диктофон. Згідно проведеної фоноскопічної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 , провокував працівника міліції на здійснення порушення закону, а після того як це не вдалося зробити, підкинув грошові кошти в сумі 1500 гривень, які були знайдені в кабінеті ОСОБА_1 в ході незаконного обшуку (огляду місця події), після чого слідчим прокуратури ці незаконно отримані записи, були положені в обґрунтування незаконного обвинувачення ОСОБА_1 .
Також вказував, що при проведенні незаконного обшуку (огляду місця події) 10 травня 2009 року в кабінеті начальника сектора карного розшуку, працівником Управління СБУ в Харківській області Пономарьовим Д.К., який не має медичної освіти, без постанови прокурора про проведення освідування, здійснив огляд частин його тіла.
Крім того, при проведені незаконного освідування підозрюваного ОСОБА_1 працівником Управління СБУ ОСОБА_4 були незаконно отримані змиви з рук останнього, що є порушенням ст.199 КПК України (в редакції 1960 року).
Крім того, вказував, що проведений особистий обшук ОСОБА_1 при огляді місця події був незаконним, без дозволу суду, особою, не уповноваженою на проведення обшуку, і без складання протоколу особистого обшуку, з порушенням ст.ст. 177,178, 184 КПК України (в редакції 1960 року) без складання протоколу затримання, при фактичному фізичному затриманні ОСОБА_1 .
Зазначав, що після проведення незаконного обшуку службового приміщення (огляд місця події) 10 березня 2009 року його з 16 годин 30 хвилин було незаконно затримано, без складання протоколу затримання в порядку ст.ст. 106,115 КПК України (в редакції 1960 року). Офіційно протокол затримання був складений тільки 12 березня 2009 року о 16:00 годині в приміщені Ленінської районної прокуратури міста Харкова.
Вказував, що в період з 16:30 години 10.03.2009 року до 16:00 12.03.2009 року він незаконно утримувався в приміщенні Управління СБУ в Харківській області під наглядом оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_4 і інших працівників СБУ.
Таким чином він був незаконно позбавлений волі на протязі 48 годин без складання протоколу затримання. З 16:00 годин 12.03.2009 року до 27.03.2009 року, тобто 15 діб утримувався в ізоляторі тимчасового утримання ХМУ УМВС України в Харківській області. Всього був позбавлений волі працівниками правоохоронного органу на 17 діб.
Вказував, що відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35000 гривень і були покладені обов'язки, які обмежували і порушували його конституційні права, необґрунтовано звинувачували вчиненні злочинку, а саме: не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого або суду, прибувати за їх першою вимогою, не продовжувати злочинну діяльність. Таким чином, була порушена стаття 33 Конституції України. Такі обмеження діяли до 06 жовтня 2009 року, тобто 6 місяців 26 діб.
Зазначав, що він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, звинувачений у вчиненні тяжкого злочину, передбаченому частиною 2 ст. 368 КК України, незаконно затриманий на 17 діб, відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35000 гривень. Після внесення застави 19.03.3009 року його дружиною, він ще 8 діб знаходився під-вартою і не був звільнений в день внесення застави
Вказував, що всі перелічені незаконні дії органу досудового розслідування, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність (УСБУ в Харківській області) проходили в той час, коли його дружина знаходилася на 8 місяці вагітності, на його утримання знаходилася малолітня донька та мати, яка хворіла на онкологічне захворювання.
Внаслідок неправомірних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність йому було завдано моральні страждання, а саме: безсилля допомогти своїм рідним і близьким, які, з початку його незаконного затримання, перебували в невіданні щодо його місця знаходження, а потім, причин затримання, і подальшої долі його і порушеної відносно нього кримінальної справи. Все це завдавало моральних страждань не тільки йому, але його дружині, доньці і хворій матері. Моральні страждання він відчував у приниженні його честі та гідності, і ділової репутації.
Вказував, що працівники Управління СБУ в Харківській області, саме оперуповноважений ОСОБА_4 , під час незаконного утримання в приміщенні Управління СБУ в Харківській області в період з 10 по 12 березня 2009 року, здійснював на нього психологічний вплив і змусив його подати рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ 12 березня 2009 року.
10 грудня 2010 року кримінальна справа № 24090015 від 12.03.2009 року була закрита старшим слідчим прокуратури Жовтневого району міста Харкова за статтями 6 п.2, 130 п.1, 213, 214 КПК України в редакції 1960 року. Однак, в порушення статті 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового-розслідування, прокуратури і суду», йому не було роз'яснено його право відповідно до статті 2 цього Закону, про порядок поновлення порушених прав і свобод, відшкодування завданої шкоди. Про існування такого права він дізнався через засоби масової інформації в 2020 році і звернувся до адвоката за консультацією і роз'ясненнями.
За клопотанням позивача була призначена і проведена судово-психологічна експертиза з метою встановлення суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та згідно висновку експерта № 21154/5910 від 28.04.2021 року, яка була проведена Національним науковим центром «Інститут судових експертиз імені засл.проф. М.С. Бокаріуса»: за умов визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди орієнтований розмір її грошової компенсації може становити 270 мінімальних заробітних плат (або у грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експерта).
Враховуючи вищенаведене, просив задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року позовні вимоги - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, грошові кошти в сумі 504 000 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 4851, 81грн.
В іншій частині позовних вимог - відмолено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення суми грошової компенсації та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у висновку судово-психологічної експертизи вказано, що у разі визнання судом заподіяння ОСОБА_6 моральної шкоди, орієнтовний розмір грошової компенсації становить 270 мінімальних заробітних плат, які і повинен суд стягнути на його користь з Держави України у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також, із апеляційною скаргою звернулася заступник керівника Харківської обласної прокуратури,, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити часткового вимоги ОСОБА_1 , стягнувши з Державного бюджету 126000 грн. (один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом).
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі ніж гарантований державою, не підтверджено належеними та допустимими доказами.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу начальника лінійного управління на Південній залізниці УМВС України на залізничному транспорті № 127о/с від 11.12.2008 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника сектору боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особи кримінального розшуку лінійного відділу на станції Харків-пасажирський лінійного управління на Південній залізниці УМВС на залізничному транспорті.
За місцем проходження служби ОСОБА_1 характеризувався з позитивного боку як чесний, сумлінний і кваліфікований робітник. Неодноразово був нагороджений, має значну кількість відзнак за сумлінну службу. Наказом Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В. № 380о/с від 29.02.2008 року ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання начальницького складу «підполковник міліції».
Районним судом також встановлено, що 12 березня 2009 року прокуратурою Ленінського району Харківської області було порушено кримінальну справу № 24090015 за частиною 2 статті 368 КК України (в редакції 1961 року) відносно ОСОБА_1
12 березня 2009 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року).
10 березня 2009 року в службовому кабінеті ОСОБА_1 було незаконно, без дозволу суду, проведено обшук у вигляді огляду місця події.
10 березня 2009 року ОСОБА_1 з 16 годин 30 хвилин був незаконно фізично затриманий, без складання протоколу затримання в порядку ст.ст. 106,115 КПК України (в редакції 1960 року). Протокол затримання був складений 12 березня 2009 року о 16:00 годині в приміщені Ленінської районної прокуратури міста Харкова. З 16:00 годин 12.03.2009 року до 27.03.2009 року, тобто 15 діб утримувався в ізоляторі тимчасового утримання ХМУ УМВС України в Харківській області.
23 березня 2009 року старшим слідчим прокуратури Ленінського району м. Харкова Воробйовим Г.В., ОСОБА_1 був притягнутий у якості обвинуваченого в кримінальній справі № 24090015 і йому було оголошено обвинувачення за частиною 2 статті 368 КК України (в редакції 1961 року), тобто отримання хабара посадовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинене з вимаганням.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2009 року подання слідчого прокуратури Ленінського району м. Харкова про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі, було відмовлено. Обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано у якості запобіжного заходу застава в сумі 35000 грн. та на ОСОБА_1 було покладено обов'язки не ухилятися від досудового слідства і суду, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого або суду, прибувати за їх першою вимогою, не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, не продовжувати злочинну діяльність.
Із вказаного вбачається, що відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35000 гривень і були покладені обов'язки, які обмежували і порушували його конституційні права.
Такі обмеження діяли до 06 жовтня 2009 року, тобто 6 місяців 26 діб.
ОСОБА_7 був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, звинувачений у вчиненні тяжкого злочину, передбаченому частиною 2 ст. 368 КК України, незаконно затриманий на 17 діб, відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35000 гривень. Після внесення застави 19.03.3009 року його дружиною ще 8 діб знаходився під-вартою і не був звільнений в день внесення застави.
До порушення кримінальної справи органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність (Управлінням СБУ в Харківській області) була незаконно зареєстрована оперативно-розшукова справа № 2183 від 02.03.2009 року і, без дозволу судді Харківського апеляційного суду, проводилися оперативно-технічні заходи - аудіо записи розмови з начальником СКР ОСОБА_1 . Таким чином, були порушені конституційні права ОСОБА_1 , здійснено незаконне вторгнення в приватне життя, порушена таємниця перемов, що закріплені в статтях 31, 32 Конституції України.
Із матеріалів справ вбачається, що 10 грудня 2010 року кримінальна справа № 24090015 від 12.03.2009 року була закрита слідчим прокуратури Жовтневого району міста Харкова за п.2 ст. 6, п.1 ст. 130, ст.ст. 213, 214 КПК України в редакції 1960 року.
Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 21154/5910 від 28.04.2021 ситуація, що досліджується за цивільною справою № 642/4605/20 була для ОСОБА_7 психотравмувальною.
У висновку експертизи вказано, що за умов визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтований розмір її грошової компенсації може становити 270 мінімальних заробітних плат (або у грошовому еквіваленті на момент складення данного висновку експерта).
Задовольняючи частково позов, районний суд дійшов висновку, що внаслідок незаконних дій правоохоронних органів та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 504000 грн.
Відмовляючи в частині встановлення конкретного строку для відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив з того, що вказані вимоги не грунтуються на чинному законодавстві, оскільки рішення про відшкодування моральної шкоди виконується на підставі виконавчих документів, у порядку черговості надходження таких документів.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Колегія суддів враховує, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62, заява № 68490/01).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», яким передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні зазначеного питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, який є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, максимальної межі розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тож суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).
Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок незаконних дій правоохоронних органів ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду , яка полягає у душевних стражданнях внаслідок обмеження свободи; позбавлення спілкування з близькими. Притягненння до кримінальної відповідальності негативно вплинули на його ділову репутацію.
Таким чином вбачається, що позивач має право на відшкодування, спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, моральної шкоди.
Слід також зазначити, що чинним законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено лише мінімальний розмірі, з якого необхідно виходити при її визначенні.
Із матеріалів справи вбачається, що у висновку судово-психологічної експертизи № 21154/5910 від 28.04.2021 року вказано, що за умов визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтований розмір її грошової компенсації може становити 270 мінімальних заробітних плат (або у грошовому еквіваленті на момент складення данного висновку експерта).
Відшкодовуючи моральну шкоду у розмірі 504000 грн., суд першої інстанції, вірно виходив з доведеності факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеного кримінального провадження та проведення слідчих дій, що призвели до тривалих моральних страждань позивача.
Окрім того слід зазначити, що всі незаконні дії органу досудового розслідування, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність проходили в той час, коли дружина ОСОБА_1 перебувала на 8 місяці вагітності, на його утриманні знаходилася малолітня дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати- ОСОБА_9 , яка страждала на онкологічне захворювання.
Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, забезпечив позивачеві відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо встановлення конкретного строку відповідача для відшкодування моральної шкоди, районний суд дійшов вірного восновку, що вказні вимоги не грунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягаєть, оскільки рішення суду про відшкодування моральної шкоди виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у висновку судово-психологічної експертизи № 21154/5910 від 28.04.2021 року чітко вказано розмір моральної шкоди, який необхідно відшкодувати, не бруться до уваги з огляду на наступне.
Так, розрахунки грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, що визначені у висновку експерта, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань, а визначений ОСОБА_1 у зміненій позовній заяві розмір моральної шкоди -270 розмірів мнімальної заробітної плати, не відповідає засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості і справедливості.
Доводи апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури про те, що слід відшкодувати позивачу моральну шкоди у мінімальному розмірі передбаченому законодавством не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, максимальної межі розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скаргиОСОБА_1 та заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05.12.2023 р.
Головуюча суддя О.В.Чумак
Судді В.М. Триголов
Л.І. Пилипчук