СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/1707/23
ун. № 759/23277/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю. розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заітересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16), Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 14-Б) про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою у якій просить встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 26.04.1986 року по 14 листопада 1991 року постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення в смт.Поліське Поліського району Київської області.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї копіями документів, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 3 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У тому разі, коли буде виявлено, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення та доданих до неї документів у цій справі вбачається спір про право.
Так, відповідно до частини 1 статті 55 Закону N 796--XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказане підтверджується позицією, викладеною у Постанові Верховного суду від 24 липня 2018 року у справі № 524/2062/17.
Системний аналіз наведеного свідчить про те, що заявлені заявником вимоги не можуть характеризуватися як безспірні, оскільки законом передбачено інший порядок їх розгляду, зокрема у порядку позовного провадження.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз'яснено, що не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги регулюються положеннями ст. ст. 11, 14, 55 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII).
Частиною 1 ст. 55 Закону N 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі - Порядок N 22-1).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
На підставі викладеного вище, розглядаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, враховуючи характер спору, який виник між заявником та органом Пенсійного фонду України, а також те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за заявою слід відмовити в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і в зв'язку з тим, що в даних правовідносинах існує спір про право.
На підставі викладеного, керуючись ст. 260, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заітересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16), Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 14-Б) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: І.Ю. Єросова