Справа 556/2281/23
Номер провадження 2/556/465/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки і піклування Рафалівської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої позовні вимоги наступним:
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_2 народилося п'ятеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідачка після народження дітей веде бродяжницький спосіб життя, часто лікувалася в обласній психіатричній лікарні.
Також позивач зазначає, що відповідачка не цікавиться життям та здоров'ям своїх дітей, не приймає участі у їх вихованні, належному спілкуванні з ними та матеріальному забезпеченні.
Дані обставини вказують на ухилення матері від виконання своїх обов'язків, при цьому все це відповідачка здійснює свідомо без жодних для того перешкод. Усі обов'язки щодо навчання, виховання та утримання дітей позивач виконує самостійно, піклується про них вдома, в школі, забезпечує всі умови для їх гармонійного, здорового розвитку, навчання та проживання. Діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні.
Вище наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав.
Вказаний позов надійшов до суду 08 серпня 2023 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2023 року замінено неналежну третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області на належну - Орган опіки і піклування Рафалівської селищної ради Рівненської області у цивільній справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради про позбавлення батьківських прав
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Від представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - органу опіки і піклування Рафалівської селищної ради Рівненської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують.
Належним чином повідомлена відповідачка, в судове засідання не з"явилася без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подала.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей, серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 .
Згідно довідки №301 від 15.03.2023, виданої КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 13.03.2023 перебувала на лікуванні КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.
Як зазначено в довідці №1956 від 30.11.2023, виданій Рафалівською селищною радою, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діти ОСОБА_2 від першого шлюбу: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та п"ятеро неповнолітніх дітей від спільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування про доцільне позбавлення батьківських прав №49 від 25.04.2023, ОСОБА_2 , вихованням та утриманням дітей не займається і не бажає займатися, не цікавиться станом здоров'я своїх дітей та станом справ у навчальному процесі, не бере участь у вихованні та утриманні дітей, фактично самоухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей. Матір свідомо нехтує своїми обов'язками, чим порушує ст. 141, 150, 152 Сімейного кодексу України. Таке відношення негативно позначається на становленні та самостверженні дітей, як особистості та спричиняє душевні страждання. Діти утримуються і виховуються батьком, ОСОБА_1 . Зметою захисту прав та інтересів дітей, служба у справах захисту дітей Рафалівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вище наведене свідчить, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків по вихованню дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 155 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд має встановити усі фактичні обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , протягом тривалого часу життям дітей не цікавилася, участі у вихованні не бере, не піклується про фізичний і духовний розвиток останніх, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає.
Таким чином, суд належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, встановивши усі фактичні обставини для правильного вирішення справи, дійшов до висновку про те, що органом опіки та піклування наведені підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення матері батьківських прав. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, не надала суду доказів щодо заперечення позову, відзив на позовну заяву не подала, не вказала, що має намір на відновлення відносин з дітьми, що здійснює дії, спрямовані на налагодження спілкування зі своми непонолітніми дітьми. Відповідачка не скористалася своїми правами, свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому суд вважає, що слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно їїнеповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , як крайній захід, і таке рішення, на думку суду, ухвалене в інтересах дітей.
В той же час, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.
Таким чином, позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та її небажання виховувати власних дітей, тому позов слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись Конвенцією про права дитини, Законом України "Про охорону дитинства",ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд ,-
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки і піклування Рафалівської селищної ради про позбавлення батьківських прав- задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительку АДРЕСА_1 відносно неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Роз'яснити, що один із батьків, який позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області: місцезнаходження: смт Володимирець, вул. Повстанців, 21, Вараський район, Рівненська область, код юридичної особи ЄДРПОУ 04388113.