КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 534/2601/23
Провадження № 1-кп/534/188/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокум. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023170520000804 від 28.10.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світлогірське Кобеляцького району, Полтавської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого ТОВ «Радон», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 01.06.2010 Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин;
- 15.04.2011 Кобеляцьким районним судом Полтавської області, за ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років;
- 08.02.2012 Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України приєднано 2 роки 6 місяців позбавлення волі за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15.04.2011 року остаточно засуджений до 6 років позбавлення волі;
- 25.06.2012 Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 ч. 1 КК України від 08.02.2012. Остаточно засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 05.01.2017 по відбуттю строку покарання;
-за ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
22 жовтня 2023 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні кімнати 201 будинку АДРЕСА_3 , на одному з диванів побачив телефон марки «Redmi 9A Aurora Green», котрий належить ОСОБА_5 , після цього в нього виник умисел направлений на заволодіння вказаним майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки «Redmi 9A Aurora Green», вартістю 3320 гривень.
Після цього, ОСОБА_4 місце скоєння злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріального збитку на 3320 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, при цьому не оспорював фактичних обставин та доказів по справі за фактом викрадення майна. Об'єм викраденого майна та його вартість не заперечував. Пояснив, що він дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, просив його суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думку прокурора, потерпілої, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи, в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.
Суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
З урахуванням викладеного та наданих в суді обвинуваченим показань, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти власності.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, вчинену в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого суд згідно ст. 67 КК україни, враховує рецедив злочинів.
Враховуючи всі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров'я, маючи на меті досягнення цілей, визначених ч.2 ст.50 КК України, суд вважає, що для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів необхідне призначення покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який відверто визнав свою провину у вчинених правопорушення в повному обсязі, висловлює щирий жаль з приводу цього та засуджує свою поведінку, думку потерпілої, яка просила суворо не карати овбинуваченого, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), що дає суду підстави дійти висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання.
Тільки таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
Цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 373,374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом однорічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання
або роботи;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_1