Справа № 162/1004/23
Провадження № 2-о/162/43/2023
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року смт Любешів.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Глинянчук В.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
встановив:
Представник заявниці адвокат Михалик Г.В. 27 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» в порядку окремого провадження подала заяву, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 12 листопада 1967 року райбюро ЗАГС Ківерцівського району Волинської області, а також факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між матір'ю та сином.
Заяву умотивовано тим, що заявниця ОСОБА_1 та чоловік заявниці ОСОБА_3 є непрацездатними особами похилого віку, інвалідами ІІ групи. Син заявниці ОСОБА_2 з травня 2023 року проходить військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією. ОСОБА_2 звернувся до свого командування з рапортом про звільнення у запас, оскільки наявність матері з числа осіб із інвалідністю ІІ групи є підставою для звільнення з військової служби. Однак, у звільненні йому було відмовлено через розбіжності прізвища матері у правовстановлюючих документах. Як з'ясувалось, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , видане при реєстрації народження, містило відомості про батьків з прізвищем ОСОБА_4 . Через плин часу це свідоцтво зіпсувалось. У виданому повторно свідоцтві про народження на підставі актового запису про народження № 25 від 01 листопада 1968 року відомості про матір зазначено як ОСОБА_5 . Крім цього, із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 слідує, що наречена після одруження залишила дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . Як стверджує заявниця, після укладення шлюбу у 1967 році по питанню зміни прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 вона нікуди не зверталась. У 1970 році вона отримала паспорт з прізвищем ОСОБА_4 та не замислювалась, що це помилка. Від встановлення зазначених фактів залежить виникнення у ОСОБА_2 права на звільнення з військової служби.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 , додані матеріали, проаналізувавши законодавство, доходжу висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою-третьою статті 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦПК у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе тоді, коли законодавством не передбачено іншого порядку.
При вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Відповідно до частини третьої статті 315 ЦПК встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Питання догляду інвалідів в Україні врегульовано законами України «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» тощо. До уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Встановлення пільг, які визначені законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», перебуває у компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, органів управління відповідних військових формувань тощо.
Питання, порушені заявницею, не належить до компетенції цивільного суду та не підлягають розгляду у порядку окремого провадження. Якщо заявниця не згідна з діями чи бездіяльністю відповідних суб'єктів владних повноважень, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України вона має право звернутися до суду у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 186, 293, 315, 318 ЦПК,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що порушені нею питання не належить до компетенції цивільного суду та не підлягають розгляду у порядку окремого провадження. Якщо заявниця не згідна з діями чи бездіяльністю відповідних суб'єктів владних повноважень, вона має право звернутися до належного суду у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області В.Д. Глинянчук