Справа № 523/8648/23
Провадження №2/523/5747/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
"04" грудня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого судді - Малиновського О.М.
за участю секретаря - Славинського А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2016р. на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 500,00грн. на частку від всіх видів його заробітку (доходу) відповідача, на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з індексацією згідно із законом, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішенням суду відповідач сплачує 1000,00грн., щомісячно, на утримання дитини. Втім, вказаної суми грошових коштів не достатньо для утримання та забезпечення малолітньої дитини. В свою чергу, ОСОБА_2 має офіційний дохід - служить в ЗСУ, його матеріальний стан значно покращився.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді 25.05.2023р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 25.05.2023р. було задоволено клопотання позивачки та витребувані відомості про заробіток відповідача.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.06.2023р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.
За заявою представника відповідача - адвоката Чебаненко О.А. ухвалою суду від 05.10.2023р. заочне рішення суду 21.06.2023р. було скасовано з призначення розгляду справи за участю сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась. Від її представника - адвоката Безбабної А.О. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи направлялось повідомлення належним чином. Згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК). Крім того, відповідача було сповіщено про розгляд справи за допомогою СМС-повідомлення, направлене не наявний у справі номер мобільного телефону. Крім того, відповідача було сповіщено про час та місце розгляду справи через його представника - адвоката Чебаненко О.А., про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки.
За письмовою згодою позивача та за відсутності відзиву відповідача на позовну заяву справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280ЦПК України. Водночас, розгляд даної справи в заочному порядку проводиться повторно, що вказує на право сторін його оскаржити в загальному порядку (ч.3 ст.288 ЦПК).
Суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника щодо перебування ОСОБА_2 на теперішній час у складі ЗСУ, оскільки таке не підтверджено належними доказами. Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час розгляду клопотання) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Такого наказу з боку відповідача суду не надано.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2016р. (справа №523/5405/16-ц) вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн., щомісяця, починаючи з 20.04.2016р. року і до досягнення дитиною повноліття.
Підставою звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів є те, що позивач не може повністю забезпечити та задовольнити потреби малолітньої дитини.
Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога міститься і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року.
Тобто, зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
В зв'язку з наведеним позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька, підлягає задоволенню.
Щодо визначення частки заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, суд враховує відсутність даних про незадовільний стан здоров'я платника аліментів, наявністю у нього на теперішній час постійного джерела доходу - перебування на військовій службі в ЗСУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи вищевказані обставини по справі, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (з 6 до 18 років), який встановлений на теперішній час Законом України «Про Державний бюджет України на 2023рік» та дорівнює з 01.01.2023р. 2833,00грн., рівність прав, як позивача так і відповідача щодо обов'язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача, який є працездатним, сплачувати аліменти, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, та визначає 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60грн.
Керуючись ст.ст.12,81,141,263, 280-282 ЦПК України,
ВИРІШИВ
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Змінити призначений за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2016 року у справі №523/5405/16-ц розмір (спосіб стягнення) аліментів, який підлягав стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 500,00грн. щомісяця, починаючи з 20.04.2016р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі по 1/4 частки від заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073,60грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 04 грудня 2023р.
Суддя