Номер провадження: 33/813/1649/23
Номер справи місцевого суду: 505/1278/22
Головуючий у першій інстанції Павловський Г.В.
Доповідач Котелевський Р. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Осокіна С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2023 року, якою,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , не працюючого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
оскарженою постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.
Відповідно до оскарженої постанови, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 24 травня 2022 року о 00 годині 42 хвилини, під час комендантської години, в м. Подільськ Одеської області по вулиці Подільська, 12, ОСОБА_1 керував автомобілем «Geely JL 7152», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога в КНП Подільської міської лікарні Подільської міської ради Подільського району Одеської області, за адресою: проспект Перемоги, 23, м. Подільськ, Одеська область, чим порушив п. 2.9(а) Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник Осокін С.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність постанови, оскільки вона ухвалена з порушенням вимог матеріального та процесуального права, без об'єктивного дослідження доказів. Захисник посилається на те, що судом постановлено не передбачене рішення у виді вступної та резолютивної частини постанови, що позбавило сторону захисту у встановлені строки подати обґрунтовану апеляційну скаргу. В судове засідання суду першої інстанції на 23.05.2023 року захисник та ОСОБА_1 не викликались, чим порушено право ОСОБА_1 на захист (участь у судовому засідання, надання пояснень та долучення доказів, право на заявлення клопотань) та обставини виклику у судове засідання не підтверджене доказами. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній підпис поліцейського про засвідчення відмови ОСОБА_1 від підпису про обізнаність з роз'ясненими правами та обов'язками, тобто такі права і обов'язки йому не роз'яснювались. Крім того, сам протокол був складений за відсутності ОСОБА_1 .
Апелянт також зазначає, що протокол оформлений о 01 год 02 хв 24.05.2022 року і в цьому протоколі стверджується, що ОСОБА_1 , нібито, знаходився в стані алкогольного сп'яніння і керував транспортним засобом, але відповідно до висновку лікаря ОСОБА_2 огляд ОСОБА_1 відбувся о 01 годині 25 хвилин 24.05.2022 року, тобто о 01 годині 02 хвилини 24.05.2023 року поліцейський об'єктивно не мав підстав зазначати в протоколі про алкогольне сп'яніння ОСОБА_1 , це є доказ фальсифікації та недопустимості як доказу цього протоколу. Саме направлення на огляд було виписано о 01 годині 10 хвилин 24.05.2022 року, тобто після оформлення протоколу. Захисник також вказує на те, що поліцейським порушені вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки свідки залучені не були, огляд на стан сп'яніння не проведений на місці зупинки, не складений відповідний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому підстав направляти ОСОБА_1 до медзакладу не було; в направленні на огляд відсутній підпис по поліцейського( копія направлення долучена до скарги). Також, судом проігноровані та не розглянуті заяви сторони захисту від 07.12.2022 року та 08.12.2022 року про дослідження доказів; Лікар ОСОБА_2 не проходив тематичного удосконалення, не мав права проводити огляд, а тому відповідно до п.22 вказаної Інструкції та ст. 266 КУпАП такий огляд є незаконним; сам висновок лікаря містить чисельні виправлення та неточності, зокрема зазначено, що направлення на огляд було оформлене в 00 годин 50 хвилин 24.05.2022 року, а в направленні зазначений час 01 година 10 хвилин 24.05.2022 року. Попри все, патрульними поліцейськими порушено п. 1.3, п. 3.3. Розділу III «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, оскільки відеозапис не вівся безперервно, а в матеріалах провадження наявні лише декілька відеороликів. Посилання в постанові, як на докази, на покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є медичними працівниками та які зазначені в протоколі, недоречним, оскільки викладені в постанові їх покази жодним чином не стосуються ОСОБА_1 , а медпрацівники є зацікавленими особами.
Посилаючись на зазначені доводи, захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, захисник в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки отримавши нічим не передбачену вступну та резолютивну частину постанови, він звернувся з апеляційною скаргою 02.06.2023 року та лише 18.08.2023 року захиснику був вручений повний текст постанови, а тому 24.08.2023 року подано апеляційну скаргу. ОСОБА_1 копію постанови суду не отримував. Зважаючи на вказані обставини захисник вважає, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Що стосується доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається із матеріалів справи, постанова була винесена 23.05.2023 року, а захисником Осокіним С.Ю. первинна апеляційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» 02.06.2023 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Таким чином, ні захисником, ні ОСОБА_1 строк на звернення з апеляційною скаргою не пропущений, а тому не потребує поновлення.
Заслухавши пояснення захисника та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; дослідивши відеозаписи камер поліцейських наданих на адресу суду УПП в Одеській області; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Розглянувши дану справу, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду, оскільки вона постановлена з порушенням вимог діючого КУпАП, за результатами неповного дослідження доказів та без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Вказані вимоги КУпАП та практика ЄСПЛ під час розгляду справи судом першої інстанції враховані не були, внаслідок чого поза увагою суду залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи.
Відповідно до оскаржуваної постанови суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності як особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу або лікарем в закладі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Положеннями п.6 розділу 1 Інструкції передбачено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Згідно п.7 розділу 1 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків, або здійснює фіксацію на body cam (спеціальні технічна засоби, які використовуються поліцейськими), що також буде доказом вчинення адміністративного правопорушення та складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд щодо виявлення стану сп'яніння також проводиться у закладах охорони здоров'я. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Водночас, відповідно п. 9 ч. 1 статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» працівники поліції використовують спеціальні технічні засоби фото- і відеотехніку з виявлення та/або фіксації правопорушень та Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1026 від 18.12.2018 передбачено порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів: включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до п.9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є превентивним заходом поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 24 травня 2022 року, о 00 год 42 хв, в м. Подільськ Одеської області по вулиці Подільська, 12, керував автомобілем «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Результат 1,51, чим порушив п. 2.9(а) Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП
Разом з тим, з долученого до матеріалів справи диску з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, та відео камери зі службового автомобілю беззаперечно вбачається, два відеофайли, з яких на одному відео наявна зупинка патрульними поліцейськими автомобілю ОСОБА_1 , при цьому, відео запис здійснюється лише зі службового автомобілю, жодних інших відео записів, в тому числі з нагрудних камер поліцейських на місці зупинки, до диску не долучено.
Водночас із наявного відеозапису вбачається, що патрульні поліцейські зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , спілкуються з останнім, однак в силу відсутності звукозапису та відеозапису з нагрудних камер поліцейських під час спілкування на місці події, не можливо встановити суть розмови.
Більш того, вказаний відео запис переривається, а з нього не можливо встановити, чи пропонували поліцейські водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, чи роз'яснювали останньому порядок проходження огляду, чи відмовлявся ОСОБА_1 пройти такий огляд на місці зупинки. Таким чином, залишається не зрозумілими, якими були підстави для направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду до закладу охорони здоров'я.
Наступним відео записом є запис з нагрудної камери поліцейського з приміщення медичного закладу, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 продуває прилад «Драгер», при цьому жодних доказів, роз'яснення останньому порядку проведення огляду, його прав, а також, хто проводить таке освідування на стан сп'яніння, з відео запису не вбачається.
Таким чином, слід констатувати, що суд першої інстанції не приділив увагу відео доказам, долученим Подільським РУП ГУНП в Одеській області, які містять розриви у часі, та з яких не вбачається хронології обставин події, а поліцейськими порушено вимоги п.9 ч.1 ст.31, ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію».
Крім того, ч.3 ст.266 КУпАП, що кореспондується з Інструкцією, передбачає два випадки проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (за виключенням стану наркотичного сп'яніння, яке проводиться безпосередньо у медзакладі) у медичному закладі, це: відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.
За наведених підстав апеляційний суд також констатує порушення норм діючого КУпАП та Інструкції і в частині порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки відсутні відомості про необхідність направлення ОСОБА_1 до медичного закладу, оскільки матеріали справи не містять доказів ні його відмови від проходження огляду на місці зупинки, ні його незгоди з результатами отриманими під час проведення огляду на місці.
Також, апеляційним судом встановлені інші порушення, які в сукупності з попередніми вказують на відсутність допустимих доказів, які дають підстави для висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 був доставлений до КНП Подільська міська лікарня 24.05.2022 року.
Частиною 3 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Цим же розділом передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Основою медичного висновку з питання станів, пов'язані зі споживанням алкоголю, повинні бути дані всебічного медичного огляду. Після його завершення проводиться відбір повітря, що видихається або біологічних рідин організму для дослідження їх на наявність алкоголю.
Зазначене узгоджується з Інструкцією, а саме змістом Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який є додатком 3 до неї.
Натомість, як вбачається з долученого Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 24.05.2022 року, останній складено о 01 год 25 хв. Підставою для проведення огляду ОСОБА_1 стало направлення на огляд від 24.05.2022 року від 00 год 50 хв.
При цьому, захисником долучено копію направлення з Подільського РУП ГУНП в Одеській області, в якому зазначено час направлення ОСОБА_1 - 01 год 10 хв. Крім того, вказане направлення не містить підпису посадової особи (чергового Подільського РУП - ОСОБА_5 ), а лише відтиск штампу РУП. Тобто, час, зазначений у направленні значно пізніший, ніж той, відповідно до якого було проведено огляд ОСОБА_1 в КНП Подільська міська лікарня. Такий же час (00 год 50 хв.) зазначений і в Акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №108 від 24.05.2022 року.
Крім того, саме у Висновку від 24.05.2022 року, який містить виправлення у п.5 (ким та коли направлений на огляд) та п.7 (дата і точний час огляду) зазначено, час такого огляду, а саме 01 год 25 хв. (а.с. 7).
Проте, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №172151 щодо ОСОБА_1 , останній складено о 01 год 02 хв, та в ньому вже зазначено кількість проміле, а саме 1,51, хоча зазначені відомості були встановлені лише о 01 год 25 хв, після проведення огляду.
Зазначені обставини вказують на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №172151 щодо ОСОБА_1 обставинам справи, встановленим в суді апеляційної інстанції, а тому такий протокол не може бути допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він складений з порушенням та містить істотні суперечності у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Апеляційним судом також встановлені обставини, які виключають допустимість як доказу проведеного огляду ОСОБА_1 24.05.2022 року на стан сп'яніння.
Відповідно до ч.3 Розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Частиною 22 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається з Висновку та Акту огляду ОСОБА_1 , складеного 24.05.2022 року в КНП «Подільська міська лікарня», вказаний огляд проведено лікарем ОСОБА_2 .
Стороною захисту під час судового розгляду у суді першої інстанції порушувалось питання щодо витребування з КНП «Подільська міська лікарня» документів, які підтверджують право лікаря ОСОБА_2 на проведення огляду на стан сп'яніння, однак жодних дій судом першої інстанції з даного приводу вчинено не було, а захиснику КНП «Подільська міська лікарня» відповіді на запити не надавала.
В суді апеляційної інстанції задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 та витребувано відповідь з КНП «Подільська міська лікарня» стосовно того, чи проходив лікар ОСОБА_2 тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно до листа за підписом головного лікаря КНП «Подільська міська лікарня» Жуковського О. за вих №1201 від 07.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 під час роботи у лікарні не проходив спеціальну підготовку тематичного удосконалення за відповідною програмою згідно чинного законодавства.
Тобто, під час апеляційного розгляду встановлено, що Висновок складений лікарем ОСОБА_2 24.05.2022 року щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до ч. 22 Розділу ІІ Інструкції, вважається недійсним.
З огляду на отримані відомості, захисник Осокін С.Ю. в судовому засіданні апеляційного суду не наполягав на допиті свідка ОСОБА_2 , який до того ж, вже не працює в КНП «Подільська міська лікарня» (відповідь головного лікаря КНП Жуковського О. від 18.10.2023 року за вих №1110).
Допитані під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_1 свідки, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили місцевому суду лише загальний порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, але жодних відомостей, що стосується проведення такого огляду не повідомили, а тому їх показання не можуть бути взяті за основу визнання ОСОБА_1 винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з порушень, які були встановлені апеляційним судом в ході судового розгляду.
За наведених обставин, доводи захисника про порушення порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, апеляційний суд визнає обґрунтованими.
Будь-які інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з урахуванням змісту відеозаписів камер поліцейських, відомостей щодо відсутності у лікаря ОСОБА_2 прав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а також з огляду на інші порушення, встановлені під час розгляду апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах даної справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
За таких підстав, встановлені апеляційним судом обставини справи, зокрема відсутність належних та допустимих доказів підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, виключають кваліфікацію його дій як порушення вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, постанова суду першої інстанції, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. - задовольнити.
Постанову судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2023 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський