РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2023 р.
м. Київ
справа № 755/9717/22
провадження № 2/755/208/23
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним,
УСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір дарування нерухомого майна від 29 грудня 2021 року, укладений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 щодо нежитлового приміщення № 257 (літ. А) в будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С., зареєстрований за номером № 1105, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на нежитлове приміщення № 257 (літ. А) в будинку АДРЕСА_1 . Однак, позивачам стало відомо, що 29.12.2021 року спадкодавцем напередодні дня смерті вказане нерухоме майно було подаровано ОСОБА_4 . Вказана ситуація хвилює позивачів, оскільки у спадкодавця ОСОБА_5 з його братом відповідачем по справі ОСОБА_4 ніколи не було гарних стосунків. У серпні 2021 року у спадкодавця під час медичного обстеження було виявлено онкохворобу. Останнім часом спадкодавець проживав окремо від синів та його лікуванням займався відповідач ОСОБА_4 . У жовтні 2021 року спадкодавця було прооперовано, він відвідував лікарню та робив обстеження разом із своїм братом відповідачем ОСОБА_4 . Після операції спадкодавець проживав у свого товариша. Таким чином, про перебіг хвороби, прогнози лікування в останні місяці життя спадкодавця знав лише його брат, відповідач по справі ОСОБА_4 , який жодної інформації про стан здоров'я спадкодавця позивачам не повідомляв. Про смерть спадкодавця позивач ОСОБА_2 дізналась лише 01.01.2022 року після того як додзвонилась відповідачеві. З огляду на викладене, позивачами зроблено висновок, що відповідачем навмисно приховувався стан здоров'я спадкодавця ОСОБА_5 , щоб, користуючись безпорадним станом спадкодавця, отримати від нього в дар нерухоме майно, що є підставою звернення позивачів з даним позовом до суду.
07.10.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним, постановлено провести розгляд справи у порядку загального позовного провадження. (Том 1 а.с. 31)
07.10.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у порядку забезпечення позову накладено арешт на нежитлове приміщення № 257 (літ. А) в будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 . (Том 1 а.с. 33-35)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року суддею Галаганом В.І. прийнято до свого провадження матеріали зазначеної справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року на підставі клопотання представника позивача ОСОБА_6 у справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті та провадження у справі зупинено.(Том 2 а.с. 13-16)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року відновлено провадження у справі, та справу призначено до судового розгляду по суті її вимог. (Том 2 а.с. 50-51, 57-58)
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року змінено подальший порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження без виклику/повідомлення сторін. (Том 2 а.с. 94)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року письмові заяви представника відповідача ОСОБА_7 про допит свідка та повернення у підготовче засідання - залишено без задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_7 скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечила в повному обсязі, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість, зазначила, що доводи позивачів про неправомірність оспорюваного Договору дарування від 29 грудня 2021 року ґрунтуються на припущеннях, позивач ОСОБА_2 після розлучення із дарувальником ОСОБА_5 з 2009 року намагалась відсудити у нього майно, про поділ майна подружжя є рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2012 року у справі № 2604/1240/2012. У зв'язку із судовою тяганиною ОСОБА_5 не мав бажання спілкуватись із бувшою дружиною, позивачем по справі ОСОБА_2 . Дарувальник ОСОБА_5 був у гарних відносинах із своїм братом, відповідачем по справі ОСОБА_4 , який займався його лікуванням, купував медикаменти, здійснював матеріальну та моральну підтримку. Діти ОСОБА_5 за його життя ним не цікавились, а згадали лише після смерті, коли настав час приймати спадщину. Дарувальник ОСОБА_5 вирішив розпорядитись своїм майном на власний розсуд і подарувати нежитлове приміщення № 257 (літ. А) в будинку АДРЕСА_1 своєму рідному брату-близнюку, відповідачу по справі ОСОБА_4 (Том 1 а.с. 42-53)
Представником позивачів ОСОБА_6 до суду подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої представник вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви. (Том 1 а.с. 125-127)
Представником відповідача ОСОБА_7 до суду подано письмові заперечення на відповідь на відзив сторони позивача, відповідно до якого представник наполягає на позиції, викладеній у письмовому відзиві на позовну заяву. (Том 1 а.с. 119-123)
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська А.С. надала до суду письмові пояснення по суті позову, відповідно до яких проти позову заперечила в повному обсязі, просить в позові відмовити, вказуючи на законність оспорюваного правочину. (Том 2 а.с. 88-90)
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов?язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що на підставі Договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С., від 29 грудня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1105, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передав безоплатно у власність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належне дарувальнику на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 257, літ А, по АДРЕСА_1 . (Том 1 а.с. 9-10)
Відповідно до витягу з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Справа № 02-33, Том 2, Договір дарування нерухомого майна у зв'язку із станом здоров'я ОСОБА_5 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. 29 грудня 2021 року о 14 год. 15 хв. в Київському міському клінічному онкологічному центрі в м. Києві по вул. Верховинна, 69. (Том 2 а.с. 34-35)
Згідно даних свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 січня 2022 року, актовий запис № 210, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (Том 1 а.с. 14)
За життя дарувальник ОСОБА_5 мав рідного брата, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом ЗАГ м. Києва від 27 січня 1970 року, актовий запис № 175, та свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом ЗАГ м. Києва від 27 січня 1970 року, актовий запис № 176. (Том 1 а.с. 66, 67)
За життя дарувальник ОСОБА_5 мав двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 31 серпня 2001 року, актовий запис № 1200, та свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 липня 2017 року, актовий запис № 1880. (Том 1 а.с. 15, 16)
Крім того, до матеріалів справи долучено ряд рішень суду про вирішення майнових спорів, що існували за життя між дарувальником ОСОБА_5 та його першою дружиною ОСОБА_8 , з якою дарувальник має спільного сина, позивача по справі ОСОБА_1 (Том 1 а.с. 59-65)
За даними численних рахунків та квитанцій за період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року лікування дарувальника ОСОБА_5 було оплачено ним особисто та його рідним братом, відповідачем ОСОБА_4 , яким також оплачено хірургічну операцію ОСОБА_5 (Том 1 а.с. 69-94)
Згідно Договору замовлення № 23.23781П від 05.02.2022 року, Довідки про поховання від 06.02.2022 року, організацією та оплатою поховання дарувальника ОСОБА_5 здійснено його рідним братом, відповідачем ОСОБА_4 (Том 1 а.с. 98-100)
За даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.09.2022 року внесено відомості щодо кримінального провадження 12022100060001196 за заявою ОСОБА_2 з приводу таємного викрадення ОСОБА_4 майна в великому розмірі, яке належить малолітньому сину заявниці ОСОБА_9 (Том 1 а.с. 17)
За даними Висновку спеціаліста в галузі судової психіатрії, складеного 29 грудня 2021 року сертифікованим лікарем-спеціалістом в галузі судової психіатрії з 26-тирічним експертним стажем в галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_10 , час дослідження 29.12.2021 року, огляд з 10.50 год. до 12.15 год., « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно даним теперішнього проведеного огляду та наданій медичній документації внаслідок ракової та наркотичної медикаментозної інтоксикації має психічні розлади на рівні органічного астенічного розладу (МКХ-10; F06.6) та легкого когнітивного органічного розладу (МКХ-10; F06.7). Виразність вищевказаних психічних розладів у ОСОБА_5 така, що він здатний за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях, правочинах.» (Том 1 а.с. 95-96, 97)
За даними Висновку, окрім проведення огляду ОСОБА_5 та бесіди з ним, була надана медична документація стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_5 з Київського міського клінічного онкологічного центру за 2021 рік. Місце проведення експертного дослідження - Київська міська онкологічна лікарня Відділення паліативної медицини, палата № 11 (м. Київ, вул. Верховинна, 69)
За даними Висновку судово-психіатричного експерта № 851 від 14 серпня 2023 року, складеного на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року комісією експертів ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» експертом з 28-мирічним стажем Ревенок О.А. та експертом з 29-тирічним стажем ОСОБА_11 : « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року виявляв ознаки стану наркотичного сп'яніння на тлі вираженої астенії, соматогенно обумовленої (ракова інтоксикація) (МКХ-10; F11.0); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.» (Том 2 а.с. 41-48)
Згідно змісту Висновку судово-психіатричного експерта № 851 від 14 серпня 2023 року (пункт 18) при проведенні експертизи експертами були використані наступні матеріали: матеріали цивільної справи № 755/9717/22 (Провадження № 2/755/208/23) у 2-х томах; оригінали трьох медичних карт стаціонарного та медичного хворого ОСОБА_5 (том 2 а.с 42)
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину,яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальні засади цивільного права як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства ( ст. З Цивільного кодексу України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).
Згідно з частиною другої статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 Цивільного кодексу України ).
Правовим наслідком укладання договору дарування є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом договору, та виникнення права власності на нього в обдарованої особи. Особливість договору дарування полягає у тому, що цей договір є безоплатним, а тому дарувальник не набуває права власності від обдарованої особи зустрічних дій майнового характеру.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Вчиненням правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.
Відповідно до частини першої статті 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Як зазначено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Зазначена правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 та у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18, постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 320/553/16.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви учасників справи, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства, суд не убачає правових підстав для визнання недійсним Договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С., від 29 грудня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1105, - оскільки матеріали даної справи не містять доказів категоричного висновку психіатричних експертиз/досліджень про абсолютну неспроможність дарувальника ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій та/або керувати ними в момент укладення ним оспорюваного Договору дарування нерухомого майна, що саме по собі не є підставою для визнання укладеного Договору недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Так, згідно змісту Висновку спеціаліста в галузі судової психіатрії, складеного 29 грудня 2021 року сертифікованим лікарем-спеціалістом в галузі судової психіатрії з 26-тирічним експертним стажем в галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_10 , « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно даним теперішнього проведеного огляду та наданій медичній документації внаслідок ракової та наркотичної медикаментозної інтоксикації має психічні розлади на рівні органічного астенічного розладу (МКХ-10; F06.6) та легкого когнітивного органічного розладу (МКХ-10; F06.7). Виразність вищевказаних психічних розладів у ОСОБА_5 така, що він здатний за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях, правочинах.»
Вказаний Висновок спеціаліста складено за особистою заявою підекспертного ОСОБА_5 , в день та час укладення оспорюваного Договору дарування нерухомого майна 29.12.2021 року, в місці укладення оспорюваного Договору дарування нерухомого майна, тобто в Київській міській онкологічній лікарні Відділення паліативної медицини, палаті № 11 (м. Київ, вул. Верховинна, 69) та за наявності як оригіналів медичної документації також і самого підекспертного ОСОБА_5 , який був особисто оглянутий та опитаний експертом ОСОБА_10 .
В той час як, за даними Висновку судово-психіатричного експерта № 851 від 14 серпня 2023 року (посмертної судово-психіатричної експертизи), складеного на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року комісією експертів ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» експертом з 28-мирічним стажем ОСОБА_12 та експертом з 29-тирічним стажем ОСОБА_11 : « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року виявляв ознаки стану наркотичного сп'яніння на тлі вираженої астенії, соматогенно обумовленої (ракова інтоксикація) (МКХ-10; F11.0); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.» (Том 2 а.с. 41-48)
Разом з тим, вивчивши зміст, суд критично оцінює Висновок судово-психіатричного експерта № 851 від 14 серпня 2023 року, з огляду на наступне.
Згідно змісту Висновку судово-психіатричного експерта № 851 від 14 серпня 2023 року (пункт 18) при проведенні експертизи були використані наступні матеріали: матеріали цивільної справи № 755/9717/22 (Провадження № 2/755/208/23) у 2-х томах; оригінали трьох медичних карт стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_5 (том 2 а.с 42)
Разом з тим, відповідно до абзацу 4 сторінка 45 Том 2 даної справи, окрім матеріалів даної цивільної справи № 755/9717/22 у 2-х Томах та оригіналів наданих судом трьох медичних карт стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_5 при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи експертами ОСОБА_12 та ОСОБА_11 прийнято до уваги Висновок експертного дослідження № 784 від 15.12.2022 року, виконаний судово-психіатричним експертом ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», який містить зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 04.11.2022 року, допитаного слідчим в рамках кримінального провадження № 12022100060001196 в Печерському УП ГУ НП в м. Києві.
Однак, Дніпровським районним судом м. Києва при направленні матеріалів цивільної справи № 755/9717/22 (Провадження № 2/755/208/23) у 2-х томах для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи було надано лише медичні карти стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_5 та на запит експерта Ревенок О.А. судом було надано належним чином засвідчену копію витягу з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Чернявської А.С. Висновок експертного дослідження № 784 від 15.12.2022 року експертами ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у суду не витребовувався та судом не надавався. Висновок експертного дослідження № 784 від 15.12.2022 року відсутній в матеріалах даної цивільної справи, не підлягав огляду судом, щодо нього судом не вирішувалось питання про його витребування у органів прокуратури та слідства, судом не вирішувалось питання про його долучення до матеріалів даної цивільної справи.
Таким чином, суд не обізнаний щодо джерела отримання та суб'єктів надання експертам ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вищевказаного Висновку експертного дослідження № 784 від 15.12.2022 року, експертами не зазначено правових підстав прийняття такого Висновку до уваги в якості об'єкту експертного дослідження при проведенні призначеної ухвалою суду посмертної судово-психіатричної експертизи, - що ставить суд під сумнів дотримання експертами при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи принципів законності, повноти, об'єктивності експертних досліджень та принципу допустимості використання методів, засобів та способів проведення експертних досліджень.
Крім того, виходячи з вчення про зв'язки взаємодії, яке складає теоретичний фундамент судово-експертного пізнання, можна зазначити ряд специфічних особливостей, які відрізняють посмертну судово-психіатричну експертизу від інших психіатричних експертиз. Так, об'єктом посмертної судово-психіатричної експертизи є виключно матеріали справи та медична документація. Експерт не має можливості безпосередньо дослідити психічний стан підекспертного, а тільки проводить його вторинну оцінку, аналізуючи відомості, котрі вказують, як цей психічний стан та поведінка бачились в різні проміжки часу, в тому числі і в період укладання угоди, медичними, юридичними робітниками, оточуючими, та знайшли відображення в поданих матеріалах. Таким чином, діагностична задача вирішується експертом не безпосередньо стосовно підекспертного, а опосередковано, через оцінку інформації, яка міститься в досліджуваних об'єктах на предмет її відповідності існуючим у психіатрії діагностичним стандартам.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, обставини, з якими закон пов'язує застосування частини першої статті 225 ЦК України не знайшли свого підтвердження, оскільки підставою для визнання правочинів недійсними може бути лише абсолютна неспроможність особи у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій і керувати ними, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Крім того, слід зазначити, що відповідно до Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 в редакції, чинні станом на день виникнення спірних правовідносин, Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 (із змінами).
Як убачається із змісту витягу з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Справа № 02-33, Том 2, оспорюваний Договір дарування нерухомого майна у зв'язку із станом здоров'я ОСОБА_5 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. 29 грудня 2021 року о 14 год. 15 хв. в Київському міському клінічному онкологічному центрі в м. Києві по вул. Верховинна, 69. (Том 2 а.с. 34-35)
Таким чином, приватним нотаріусом дотримано правила вищенаведеного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні спірного Договору дарування нерухомого майна, що спростовує твердження позивачів, викладені у змісті позовної заяви (Том 1 а.с. 2), про виникнення підозри неправомірності дій нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії.
При цьому, слід урахувати, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 вказано, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення».
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним, є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 1, 4, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 203, 215, 225, 626, 638, 717- 719, 722 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 10, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним- відмовити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року на нежитлове приміщення № 257 (літера А), що розташоване у будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 04 грудня 2023 року.
Суддя: В.І. Галаган