Справа №:755/18445/23
Провадження №: 2-н/755/1109/23
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
"01" грудня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 160-164 Цивільного процесуального кодексу України за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
29.11.2023 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2 , яка 30.11.2023 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, доходжу наступного.
Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до заявлених вимог стягувач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (дітей) відповідного віку, від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітей повноліття.
Заяву стягувач обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2015. Також, судом ухвалено рішення в частині стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі 1000 грн. Рішення суду щодо стягнення аліментів до виконавчої служби для виконання не подавалось, добровільно рішення не виконувалось. 27.04.2016 стягувач змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на прізвище « ОСОБА_1 ». Проте, на даний час аліменти в розмірі 1000 гривень є малою сумою, відповідно до встановлених норм сімейним законодавством. Вказала, що сторони спільного господарства не ведуть, як подружжя не проживають разом, добровільно боржник дитині не допомагає, дитина знаходиться повністю на її утриманні. Зазначила, що на даний час проживає у Польщі, працює майстром манікюру з мінімальною заробітною платою, дитина повністю на її утриманні, але утримувати належний спосіб життя для дитини без допомоги батька складно.
Приписами статті 165 Цивільного процесуального кодексу України передбачені підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
За змістом заяви про видачу судового наказу та додатків до неї, так і за даними автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» убачається, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/16150/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2015 позовні вимоги було задоволено, та зокрема, але не виключно, ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначене рішення суду набрало законної сили.
За таких обставин, враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, у межах якого були вирішені вимоги позивача про стягнення аліментів, суд доходить до висновку, що звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, є фактично незгодою із розміром аліментів, визначеним рішенням суду від 16.11.2015, відтак такі вимоги слід розглядати у межах позовного провадження, з огляду на положення ч. 1 ст. 192 СК України.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 162, 163, 165, 166, 186, 260, 353, 354 ЦПК України, -
ПОСТАНОВВ:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: