Справа № 752/8917/23
Провадження № 2-а/752/188/23
РІШЕННЯ
Іменем України
31 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання - Давиденко С.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Національної поліції в м. Києві, інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Коваленко Анастасії Валентинівни, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
8 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ковеза Андрій Іванович, звернувся до суду з позовом до Управління патрульної служби Національної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив скасувати постанову серії ЕАС №6919979 від 01.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відносно нього інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Коваленко А.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 керував ТЗ HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , у м. Києві, по вул. Лаврській, 20, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії (чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким ТЗ).
Зазначає, що до відповідальності ОСОБА_1 притягнутий безпідставно та незаконно.
Вказує на те, що поліцейський не пояснивши йому причини та підстави зупинки, не повідомивши свою посаду, ім'я та по батькові, зажадав пред'явити посвідчення водія, документ на ТЗ, страховий поліс. Вимога поліціанта була негайно виконана. Після дослідження поліцейським наданих йому документів він повідомив ОСОБА_1 у відсутності у водійських документах відповідної категорії на право керування ТЗ типу HONDA DIO CESTA та про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Наголошує на тому, що відповідач не мав право застосовувати примусову зупинку його ТЗ, не роз'яснив позивачу його права та обов'язки, не надав можливості скористатись послугами захисника.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає факт вчинення ним адміністративного правопорушення не доведений, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог.
Ухвалою Голосіївсьского районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
27.07.2023 року на адресу суду надійшли пояснення на позовну заяву в яких представник Департаменту патрульної поліції заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що екіпажем у складі Рубін 711 ( Кизима І.О. , Коваленко А.В. ), який здійснював патрулювання Печерського району м. Києва за адресою: вул. Лаврська, 20, було виявлено ТЗ позивача, який порушив п.п. 18.1 ПДР. Інспектором було прийнято рішення про зупинку ТЗ. Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР та 2.4.(а) ПДР України. Під час перевірки документів інспектором було виявлено, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 не має категорії А1, а відкриті лише категорії А і Б. У свідоцтві про реєстрацію ТЗ вказано: категорія ТЗ: А1, тип ТЗ: мопед, об'єм двигуна: 49.
Тому, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному i об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого позивачем правопорушення, Інспектор розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої виніс постанову. Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, і таким чином проводився відеозапис на портативний нагрудний відео реєстратор, який закріплений на форменому одязі інспектора (диск з відеозаписом додається до матеріалів справи). За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених у позовній заяві.
Разом з тим третя особа зазначила, що стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн є необґрунтованим і не співмірним, тому що справа № 752/8917/23 відноситься до категорії справ незначної складності. Також позивач надмірно сплатив судовий збір при поданні позовної заяви про скасування постанови.
У додаткових обґрунтуваннях адміністративного позову позивач зазначив, що позивач правила ПДР не порушував, докази такого порушення йому надано не було, а тому його зупинку поліцейським було здійснено незаконно.
У судовому засіданні сторони не з'явилися.
Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції подав до суду заяву про розгляд справи без його і третьої особи участі.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Коваленко А.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 01.05.2023 року о 12 год. 53 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Лаврській, 20, не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с. 22).
Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення містить інформацію про фіксацію порушення - у п. 7 «До постанови додаються» зазначено Бк470451.
З копії постанови вбачається, що ОСОБА_1 пояснення щодо обставин вказаних в постанові не надав.
На підтвердження законності оскаржуваної постанови разом з відзивом представник Департаменту патрульної поліції надав відеозапис з бодікамери поліцейського.
Копію постанови ОСОБА_1 отримав, як вбачається з відео наданого відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності ст. 68 Конституції України.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Департаментом патрульної поліції у відзиві зазначено, що екіпажем у складі Рубін 711 ( Кизима І.О. , Коваленко А.В. ), який здійснював патрулювання Печерського району м. Києва за адресою: вул. Лаврська, 20, було виявлено ТЗ позивача, який порушив п.п. 18.1 ПДР.
Згідно з п.п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Досліджуючи відеозапис щодо події, яка мала місце 01.05.2023 за участі позивача, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно порушив Правила дорожнього руху, не зупинився, проїхавши пішохідний перехід, та не надав перевагу в русі пішоходу, який в цей час на ньому знаходився.
Разом з тим, позивач не заперечив вчинення цього правопорушення і не надав суду доказів на спростування зазначеного.
Відтак інспектором було правомірно зупинено та висунуто законну вимогу позивачу пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно Закону України «Про Дорожній рух» основними обов'язками водія транспортного засобу є: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 16).
Відповідно до п. 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно п. 2.4. ПДР, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу зобов'язаний пред'явити документи зазначені в п. 2.1. ПДР.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, проведення відеозапису, здійсненого нагрудними відеокамерами з метою фіксації правопорушення, відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства, а отриманий відеозапис слід вважати належним і допустимим доказом, який підтверджує не тільки факт вчинення адміністративного правопорушення, але і правомірність винесення відповідної постанови.
Суд звертає увагу, що позивачем не оспорюється факт керування ним 01.05.2023 року транспортним засобом HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_3 в м. Києві по вул. Лаврській, 20, також не оспорюється факт відсутності у нього на той час при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У ході судового розгляду справи позивачем також не доведено наявність у нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, станом на 10.07.2023 року в базі Національної поліції міститься інформація стосовно видачі 24.09.2021 року посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_4 на категорії А, В.
Відповідно до п. 1.10. ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Згідно примітки до п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Мотоциклом є двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Разом з тим, позивач зазначає, що керував мопедом марки HONDA DIO CESTA.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 08.09.2020 мопед марки HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та має такі характеристики: категорія: А1, рік випуску 1995, колір червоний, номер двигуна НОМЕР_6 , об'єм двигуна 49 куб.см.
За змістом Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №511) водій транспортного засобу, що має електродвигун, потужністю до 4 кВт повинен мати посвідчення водія категорії А1.
Таким чином, позивач, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідно до останнього інспектором патрульної поліції правомірно було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 ст. 258 КУпАП.
Положеннями ст. 268 КУпАП закріплено перелік прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається, як на підставу для скасування постанови про адміністративне правопорушення, на відсутність в його діях складу правопорушення, порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови.
З відео, яке надане відповідачем вбачається, що інспектор у ході розгляду справи не перешкоджав реалізації прав позивача, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи, зокрема права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було а судом таких обставин не встановлено.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Версія позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, на думку суду, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а винність позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд вважає доведеною та підтвердженою матеріалами наявними у справі. Пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачем щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на думку суду, пов'язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Коваленко А.В. постанову серії ЕАС № 6919979 від 01.05.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесено обґрунтовано і на законних підставах, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Зважаючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Національної поліції в м. Києві, інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Коваленко Анастасії Валентинівни, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк