Справа № 698/621/23
Провадження № 2/698/208/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
за участю секретаря Пугачовської Т.І.,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, про визнання права власності на будинковолодіння,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 являється власником житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 33, посвідченого 04.12.1981 року Мокрокалигірською селищною радою, що підтверджується доданим договором дарування та довідкою КП ЧОО БТІ № 787 від 05.07.2023 року .
ОСОБА_2 в кінці жовтня 2000 року дозволив позивачу ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_3 із її малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати та володіти вищезазначеним житловим будинком, яким починаючи з 01.12.2000 року і по сьогоднішній день, позивач відкрито та безперервно володіє і проживає разом із сином, оскільки чоловік позивача на даний час помер.
Виявляючи своє вільне волевиявлення на повне володіння та користування житловим будинком ще при житті, ОСОБА_2 як власник цього будинку, передав позивачу усі оригінали документів на будинок та ключі від будинку і господарських будівель та споруд.
05.12.2000 року ОСОБА_2 виписався з будинку та надав дозвіл на прописку позивачу та всім членам її родини, повідомивши Мокрокалигірську сільську раду про те, що тепер саме позивачу належить будинок, про що були внесені відомості до погосподарської книги, що підтверджується випискою з погосподарської книги № 254-01/25 від 17.05.2023 року та довідкою про склад сім'ї № 256 від 17.05.2023 року.
Після зняття з реєстрації та передачі позивачу документів та ключів ОСОБА_2 виїхав з території села в невідомому напрямку, його місце перебування до цього часу не відоме.
За час проживання в будинку, з 2000 року і до цього часу, позивач постійно проводить поточні ремонти будинку та господарських будівель і споруд. Тримає і доглядає в цьому домоволодінні своє домашнє господарство, обробляє город біля будинку, газифікувала будинок та сплачує комунальні послуги.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку (А1); веранди, ганку (а2); сараю (Б1); погрібу (В1); вбиральні (Г1); літнього душу (Д1), огорожі №1, воріт № 2; хвіртки № 3; колодязю № 4, вимощення (І) та на підставі договору дарування №33, посвідченого 04.12.1981 року Мокрокалигірською селищною радою, належало ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Терещенко Р.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути цивільну справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Мокрокалигірської сільської ради, заперечень проти позовних вимог не висловив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у позивача ОСОБА_1 в користуванні з жовтня 2000 року знаходиться будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку (А1); веранди, ганку (а2); сараю (Б1); погрібу (В1); вбиральні (Г1); літнього душу (Д1), огорожі №1, воріт № 2; хвіртки № 3; колодязю № 4, вимощення (І).
Згідно договору дарування № 33, посвідченого 04.12.1981 року Мокрокалигірською селищною радою, та довідки КП ЧОО БТІ № 787 від 05.07.2023 року, власником будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .
З відомостей, що містяться у виписці із погосподарської книги № 254-01/25 від 17.05.2023 року, наданої Мокрокалигірською сільською радою вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Голова двору - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації в будинку 22.01.2000 року); син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації в будинку 04.09.1998 року).
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 12.09.2017 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Катеринопіль, актовий запис від 12.09.2017 року № 64.
Згідно актового запису про смерть № 136 від 25.05.2005 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тальне, Черкаської області.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що у 2000 році ОСОБА_2 передав позивачу ключі від хати та дозволив там жити, бо увесь час був в роз'їздах, оскільки працював водієм далекобійником. З 2000 року свідок не бачила ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_1 підтримувала будинок у належному стані.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є сусідкою. Свідку відомо, що ОСОБА_2 прилюдно відмовився від будинку та передав позивачу ключі та документи. Увесь час потому ОСОБА_1 безперервно проживала у будинку разом із чоловіком та двома дітьми, доглядала за будинком та двором.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 року відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України) .
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення ст. ст. 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а не особі, яка заявляє про давність володіння, й також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Враховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року, відтак положення ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01.01.2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01.01.2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що в неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) (п. 14 Постанови).
В постанові Великої Палати ВС від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один з первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач понад 10 років відкрито, безперервно володіє будинковолодінням, що розташоване по АДРЕСА_1 , після того як у жовтні 2000 року добросовісно ним заволоділа, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна заявлено не було, а тому суд визнає, що позивач внаслідок такого володіння набула право власності за набувальною давністю на будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку (А1); веранди, ганку (а2); сараю (Б1); погрібу (В1); вбиральні (Г1); літнього душу (Д1), огорожі №1, воріт № 2; хвіртки № 3; колодязю № 4, вимощення (І) та на підставі договору дарування №33, посвідченого 04.12.1981 року Мокрокалигірською селищною радою, за життя належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тальне, Черкаської області, актовий запис про смерть від 25.05.2005 року № 136.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77 81, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, про визнання права власності на будинковолодіння - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності за набувальною давністю на будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку (А1); веранди, ганку (а2); сараю (Б1); погрібу (В1); вбиральні (Г1); літнього душу (Д1), огорожі №1, воріт № 2; хвіртки № 3; колодязю № 4, вимощення (І) та на підставі договору дарування №33, посвідченого 04.12.1981 року Мокрокалигірською селищною радою, за життя належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тальне, Черкаської області, актовий запис про смерть від 25.05.2005 року № 136.
На підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України роз'яснити позивачу, що визнане судом право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Баранов О.І.